Вперше термін «козак» згадано у Початковій монгольській хроніці в 1240 році. Перші письмові згадки про козаків, що з'явилися на порогах Дніпра, припадають на кінець ХV ст. У 1492 році запорізькі козаки атакували турецьку військово-морську галеру під Тягинею і визволили українців, захоплених у полон і проданих у рабство. Як писав професор Михайло Грушевський, це була перша в історії офіційна згадка про дії козаків на морі й офіційна згадка про запорізьких козаків узагалі.
Поява перших січей. Постійна загроза нападів ординців спонукала козаків до створення надійної системи укріплень. Основу її становили січі. Дослідники пов'язують походження слова січ із засіками - укріпленнями з дерев. Великого значення надавали козаки місцю розташування січі. Найчастіше то був річковий острів. Можливо, за давніших часів розрізнені невеликі січі існували в багатьох місцях. Згодом за порогами утворилася одна Запорозька Січ - своєрідна столиця запорозьких козаків.
Відомо вісім дніпровських січей.1556 – 1557 – на о. Мала Хортиця. Від 60-х рр. XVI ст. по 1593 р. Запорозька Січ розташовувалася на острові Томаківка, 1593-1638 рр. - на острові Базавлук, 1638-1652 рр. - на Микитиному Розі, 1652-1709 рр. - на річці Чортомлик, 1709-1711 і 1730-1734 рр. - на річці Кам'янка, 1711-1728 рр. - в Олешках, 1734-1775 рр. - на річці Підпільна (Нова Січ)
Запорозька Січ - своєрідна столиця запорозьких козаків. Перша розташовувалася на острові Мала Хортиця (нині на території міста Запоріжжя). Вона була зведена 1556 р. українським православним князем Дмитром Вишневецьким і слугувала військовою базою козацтва на пониззі Дніпра. Одначе восени 1557 р. запорозьку фортецю зруйнували кримські татари. Дмитро Вишневецький та його замок на Малій Хортиці
Дмитро Вишневецький. Дмитро Іванович Вишневецький — славний лицар, мужній воїн, талановитий воєначальник, чудовий організатор, гнучкий дипломат; серед козаків користувався великим авторитетом. Дмитро був старшим із чотирьох синів Івана Михайловича Вишневецького. Родина Вишневецьких походила від нащадків Великого князя Литовського Ольгерда, яка поріднилася з українськими магнатами. Вишневецькі володіли великими маєтками. У 1551 р. старостою Канівського і Черкаського староств став Дмитро Вишневецький. У той час посилилися наскоки кримських татар на Україну, і Дмитро Вишневецький захищав Волинь і Поділля від татарських нападів, брав участь у багатьох битвах і сутичках. Став ватажком козаків, бо вони визнали у ньому справжнього керівника і гетьмана. Дмитро вирушив на Дніпровське пониззя і на о. Хортиця у 1556 р. збудував фортецю, яка мала стати плацдармом для захисту південних українських земель.
У січні 1557 р. кримський хан із великим військом підплив човнами до Хортиці.24 дні тривала облога фортеці, але татари змушені були відступити. Влітку 1557 р. кримський хан з ще більшою силою вдруг е прийшов на Запорожжя. Д. Вишневецькому і козакам довелося тримати жорстку облогу. Одначе сили були нерівними. До того ж закінчилися харчі, козаки почали розбігатися. Д. Вишневецький мусив покинути фортецю. Татари укріплення зруйнували. Д. Вишневецький закріпився в Каневі й Черкасах. У вересні 1557 р. він офіційно звернувся до московського царя з проханням про заступництво. У січні 1558 р. на чолі 30-тисячного московського війська виступив проти татар, дійшов до Перекопу. У 1559—1560 pp. здійснив три наступи на фортецю Азов. Але згодом, не дочекавшись підтримки Москви, повернувся в Україну.
У 1563 р. він втрутився в молдавські усобиці, але потрапив у полон і був страчений у Константинополі. Картина страти Д. Вишневецького була жахливою. За наказом султана його скинули з фортечної стіни на гаки, на яких він висів три дні, прославляючи Христа та лаючи Магомета. Обурені турки розстріляли його з луків. Польський історик М. Бельський у "Хроніці" так описував страту Д. Вишневецького:"Кажуть, що перед стратою йому запропонували відмовитися від православ'я, обіцяючи життя і свободу, князь відмовився. Турки розтяли йому груди і, сподіваючись здобути мужність знаменитого гетьмана, вийняли серце, розділили і з'їли його". Його життєвий шлях і смерть почали обростати легендами. Про нього складали перекази, оповідання, в піснях оспівували його під ім'ям Байди.
Підсумок: Отже, навіть будучи перехідною формою від професійної общини до повноцінної держави, Запорізька Січ, проте, відіграла найвизначнішу роль у процесі українського державного будівництва, її існування ознаменувало собою наступний після Галицько-волинського князівства етап поступового формування української етнічної держави. Значення козацтва в історії України: - заселили степові, запустілі землі; - захищали південні райони України від турецько-татарських нападів;- брали участь у народних повстаннях;- сформували основи козацької державності.