Презентація до уроку історії України у 9 класі "Наш край (Буковина) у II пол. XIX ст.

Наш край у другій половині ХІХ ст. – на початку XX ст.

Наприкінці 19 ст. Буковина була багатонаціональним регіоном:40,8 % українці 31, 4 румуни13, 7 євреї14 % - інші національностіКількість українців зменшувалася. Причини: Трудова еміграція. Переселення на територію Буковини інших національностей. Більшість населення працювали на землі, промисловість розвивалася дуже повільно

В останній чверті 19 ст. На Буковині з’явилися перші фабрики і заводи харчової промисловості ( наш край аграрний). Гуральні, цукрові заводи, пивзавод, підприємства борошномельної продукції. Цукрові заводи були у Чернівцях, с. Кострижівка, с. Зарожани і Ставчани Хотинського повіту. С. Кострижівка, Заставнівський р-н, 1912 р.

Текстильна промисловість почала розвиватися на початку XX ст. Власниками цих підприємств були в основному євреї та німці. Також були підприємства з виготовлення цегли, кахелю, цементу, скла, випалювали вапно. Ще з початку XX ст. з Буковини почався сплав лісу, обсяги постійно зростали. Буковина давала дві третини лісу, який Австрія вивозила до Росії.

З метою налагодження зв’язків Буковиною з іншими регіонами Австрійської імперії було вирішено будувати залізниці для доставки різноманітного товару з центру і вивозу сировини. Першими Чернівці сполучили зі Львовом у 1866 році, потім з Берегометом, Красноїльськом та Вижницею (перевозили ліс). Будівництво залізниць сприяло економічному розвитку краю, поштовому зв’язку, торгівлі, здешевленні товарів. 1893 р залізниця Черніці- Новоселиця, розташовувалася митниця, сприяло зростання зв’язків Буковини із Наддніпрянщиною.

1 вересня 1866 року (перший вокзал)

30 листопада 1909 р.

4 жовтня 1875 р. - відкриття

Побачити чим живе місто, як одягнені його жителі, що хвилює громадськість можна було побачити на одній із центральних вулиць – Панській (Кобилянська).

1897 р. у Чернівцях з’явився перший електричний трамвай ( від парку Шевченка до р. Прут) – це була ознака приналежності краю до європейської цивілізації ( у Москві лише 1899 р.)

1847 р. – урочисте відкриття ратуші

1862 р. – завершено будівництво, проект місцевого архітектора А. Павловського. На будівництво храму пожертвував власні кошти настоятель храму Андрій Васильович та Буковинський релігійний фонд.

Колишній палац юстиції - суд1904- 1906 р. – будівництво, стиль класицизм, архітектор Франц Сковрон (польський архітектор).

Видатні діячі краю. Ю. Федькович- народився в Путилі, у 18 р. пішов служити до астрійської армії, де почав писати вірші німецькою та українською мова. Працював інспектором шкіл Вижницького району, багото зробив для українського шкільництва. Редагував газету “Буковина”, у 1989 р. його ім’я присвоєно університету.

Ольга Кобилянська – нар. 1863 р. у м. Гура-Гумора (Сучавський повіт). Пізніше проживала у Чернівцях. Добре знала українську і світську літературу. Спочатку писала німецькою мовою, добре знала польську, але рідною вважала українську. Повість “Земля” – один з кращих її творів. Активно працювала у жіночих організаціях Буковини. Підтримувала стосунки з діячами Наддніпрянщини- М. Коцюбинським, М. Старицьким, М. Лисенком. Дружба єднала її з Л. Українкою.

Сидір Воробкевич – поет, композитор, громадський діяч Буковини. Народився в родині священника в Чернівцях. Рано втратив батька, виховувався дідусем Михайлом Воробкевичем (священник з Кіцманя). Отримав духовну і музичну освіту, був священником. Вільно володів українською, румунською та німецькою мовами. Особливо відзначився як композитор. Увійшов у двацятук кращих композиторів України. 400 творів для хору на слова Т. Шевченка, Ю. Федьковича, М. Емінеску, І. Франка. Написав музичну драму “Гнат приблуда”.

Микола Івасюк- український художник, народився у м. Заставна в родині столяра. Навчався у Віденській та Мюнхенській академії мистецтв. Провідна тематика творів національно-визвольна боротьба українського народу. 1893 р. приступив до написання головної картини свого життя “В’їзд Богдана Хмельницького в Київ”, над якою працював 20 років!