Будинок, у якому народився П. Целан 23листопада 1920 р. у місті Чернівці, у німецькомовній небагатій єврейській родині Анчелів, народився хлопчик Пауль. Батьки його попри все зуміли дати синові хорошу освіту: спочатку була початковій школа з німецькою мовою навчання, потім єврейська народна школа, пізніше румунська гімназія і нарешті ліцей, де крім німецької викладалися румунська, французька, латина, давньогрецька та англійська мови. Дитинство і роки навчання. ПАУЛЬ ЦЕЛАН(1920-1970)
ПОЛІГЛОТВолодів єврейською, румунською, англійською, німецькою, французькою, португальською,російською, українською мовами. Вважається одним з найкращих перекладачів німецькою мовою. Він перекладав Шекспіра й Лєрмонтова,Верлена і Рембо, Аполлінера та Джузеппе Ургаретті, Блока і Єсеніна, Рене Шара та Мандельштама. ПЕРЕКЛАДАЧ
Гетто. Колись це була синагога11 жовтня 1941 р. – у старій частині міста, колишньому єврейському кварталі, створено єврейське гетто, де на обмеженому, тісному просторі – 45000 євреїв. 15000 євреїв залишають у місті для життєво необхідних робіт і обов’язків, решту – депортувати в концтабір”.7 липня 1941 р. - початок акції проти євреїв каральної групи СС. Багато євреїв убито, Велику синагогу спалено, втілюються в життя німецькі порядки щодо євреїв, євреї втрачають право громадянства, змушені носити на одежі жовту Давидову зірку, виконувати примусові роботи і не сміють після 18-ї години виходити на вулицю.
Осокоре, ти в пітьмі сивієш. Моя мати сивини не знала. Зелено, купаво на Вкраїні. Моя світла мати не вернулась. Хмаро, ти наповнюєш криниці. Моя тиха мати гірко плаче. Зірко, ти снуєш вогнисту стрічку. Серце матері свинець пронизав. Двері, хто вас висадив із петель? Моя ніжна мати вже не прийде. Батькам ,які були депортовані фашистами в Задністров'я і замордовані в одному з таборів Трансністрії
В цей час у Бухаресті проживав буковинський поет Альфред Шперберг - один з найвідоміших німецькомовних літераторів, якому Пауль хотів показати свої вірші. Шпербер оцінив Целана як молодого генія і дав йому притулок в своєму домі. Саме подружжю Шперберів поет завдячує своїм псевдонімом – це анограма (т.т. перестановка складів ) його прізвища Анчель у румунський транскрипції “ An-cel ’’- “ Cel-an’’. Бухарест. Роки еміграції
1948 р. Целан переїхав до Парижа, який став постійним місцем його проживання. Тут його життя ніби налагодилось: він завершив освіту, став лектором Сорбонського університету, одружився з талановитою художницею Жізель де Летранж, яка народила йому сина Еріка( і,до речі, стала найкращим ілюстратором його творів). Тут, у Парижі, одна за одною з’являються його поетичні збірки: “ Мак і пам’ять”- 1952 р., “ Від порога до порога ”-1955 р. “ Умовні грати”- 1959 р., “ Троянда нікому”- 1963 р., “ Переведення подиху”-1967., “ Сонця з ниток”- 1968 р., “ Диктат світла”- 1970 р. Всього П. Целан є автором 9 збірок ( одна з них “Рештка снігу” вийшла в світ у 1971 р. після смерті поета). Пауль Целан був лауреатом премії м. Бремен (1958 р.) та найвищої у Німеччині літературної премії імені Георга Бюхнера (1960 р.)Париж
Останні роки Целана Виживши у жорні Голокосту фізично, Целан залишився духовно паралізованим пам’яттю про загиблих у таборі батьків, про пережитий в окупованих Чернівцях страх, про катастрофу, Якої зазнав його народ у Другій світовій війні. Ця пам'ять була важким хрестом, що його поет ніс крізь роки своїх великих літературних досягнень і затишного сімейного життя. А ще – глибока самотність, якої він,єврей і уродженець Буковини, а одже- двічі чужинець, не міг позбутися у Парижі; - і те, що поет, який писав вірші німецькою, не міг бути адекватно сприйнятий французьким читачем; - і те, що у свідомості поета його німецька мова, якою він писав, розщепилася на: “ Muttersprache”- “рідну мову ” та “ Mordersprache” – “мову вбивць ”; - і його ностальгія по чудовій країні маків і буків, у якій промайнуло його щасливе дитинство і у якій хтозна-де залишились лежати закатовані батьки; - і болісна реакція на брудні інтриги навколо його імені. Все це разом узяте атакувало травмовану психіку митця і привело Целана на оспіваний Аполлінером міст Мірабо, звідки він 20( 21 ) квітня 1970 року кинувся у Сену.
У 1992 році в Чернівцях споруджено пам'ятник П. Целану, автор-скульптор якого Іван Салевич. А чернівецька поетеса Тамара Северюк присвятила поету вірш "Нота“Народився на схід натхненний, А душа під прицілами йшла. Око мороку. Хвилі Сени. Чужини незлюбива мла. Гостро молодість без туманну Перерізав печалей ріст. Ледь на устоньках сніг розтанув Руки долі гойднули міст... Серед білого дня Зелений. В Чернівцях проломивсь туман Розімкнупися хвилі СениІ зімкнулись: Целан... Целан...
Чорне молоко світання ми п'ємо його надвечірми п'ємо його опівдні і зранку ми п'ємо його вночіми п'ємо і п'ємочорний колір — білий колір молока. Це – метафора світу, «почорнілог»о від жирного диму крематоріїв, що в’ ївся у кожну його клітинку, світу в’язниці, куди ніколи не проникає проміння життєдайного сонця, світу пекла, в якому стерті межі між днем і ніччю, світлом і пітьмою,в якому навіть молоко запорошилося попелом і забарвилося зловісною чорнотою. Молоко – це і символ материнської любові, першооснова, яку спотворено)Завдання 1-й групі Що таке метафора? Як починається кожна строфа вірша?Розкрийте значення цієї метафори.
“ми копаєм могилу в повітрі де лежати не буде тісно” - це і величезні братські могили жертв фашизму;це і знищення в’язнів у крематоріях; це й асоціація з раєм, куди потрапляють душі всіх, хто пройшов через тортури концтаборів;- це і перевернутий світ, у якому земля і небо помінялися місцями, могили тепер у повітрі.)Завдання 2-й групі Поясніть значення метафори:
Завдання 3-й групіХто протиставляється у творі покірливим в’язням, які п’ють і п’ють«чорне молоко»? Про що свідчать його блакитні очі та опис його дій?… він зі зміями грає він пишевін пише коли темніє в Німеччині твоя золотиста коса Маргаритовін пише це й з хати виходить і зорі блищать і свистить він на псівсвистить на євреїв своїх і велить копати могилу в земліі грати до танцю наказує нам. Покірливості в’язнів протиставляється комендант – загадковий володар табірного світу. Він зображується відчужено – «як проста людина», без реалій й уніформи, без імені й зовнішності». Єдина деталь його портрета — блакитні очі – свідчить про приналежність героя до «вищої арійської раси», обстоюючи панування котрої, гітлерівська влада обрала курс на знищення «неповноцінних рас», серед яких була і єврейська.
Завдання 4-й групі- Хто такий майстер? Якого значення набуває цей образ у творі?Смерть це з Німеччини майстер очі в нього блакитні він влучить у тебе свинцевою кулею він влучить точно. Майстер - узагальнений образ ката, "майстра справи", бо німці - справжні майстри у всьому, "смерть це з Німеччини майстер". Слово "майстер" тут виникає не випадково, повторюючись 4 рази. Воно утворює навколо себе багате асоціативне коло, у центрі якого - середньовічна Німеччина з її мануфактурами, цехами, ремісництвом, шанобливим ставленням до добротної і точної роботи, коли визначення "майстер" було найкращою похвалою знаком німецької якості. І нацисти майстри. Трактується і як Гітлер - уособлення влади. І Заратустра - із Ніцше.)
Завдання 5-й групіЗ якою метою автор ввів у свій твір образи Маргарити і Суламіф? Про що свідчать ці рядки: Твоє золотисте волосся Маргарет твоє попелясте волосся Суламіф ?Маргарита - улюблений жіночий образ німецької літератури, символ краси, жіночності, кохання. Маргарита є ремінісценцією з "Фауста" Гете. Суламіф - символ єврейської жінки, краси, культури. Із Біблії - кохана Соломона. образ закоханої Суламіф оспівується у біблійній "Пісні над піснями")Проблема рівноцінності двох великих культур окреслюється у вірші місткою паралеллю, в якій водночас порівнюються й протиставляються образи Маргарити й Суламіфі - двох уособлень жіночого кохання, двох натхненних поетичних створінь німецького та єврейського духу, отже, - двох символів відповідних національних культур
Золотокоса Маргарита з листів начальника табору осяяна ореолом очевидних асоціацій із Ґретхен - героїнею ґетевського "Фауста". Завдяки цьому ореолу її образ виростає у символ німецької жінки, німецької культури, Німеччини. Золотаве волосся - це усталений у німецькій фольклорній та літературній традиції елемент жіночої краси. Попелясте ж волосся Суламіфі сприймається читачем і як метафора сивини, котрою залакувалося волосся єврейських дівчат і матерів за часів панування Третього Райху, і у буквальному своєму значенні - тобто як попіл, на який воно перетворилося у печах нацистської "фабрики смерті"