Презентація до уроку з історії України у 7 класі на тему "Внутрішня та зовнішня політика руських князів в кінці Х - в першій половині ХІ ст."

Тема: Внутрішня і зовнішня політика руських князів в кінці Х – в першій половині ХІ ст.Історія України 7 клас

Період правління Володимира Великого (980–1015) та Ярослава Мудрого (1019–1054) позначився розквітом Київської Русі у всіх сферах її життя. Володимир Великий. Ярослав Мудрий«Володимир землю зорав, Ярослав засіяв». Нестор Літописець

Завдання: На основі розповіді учителя, за матеріалом підручника та історичними джерелами, скласти узагальнюючу таблицю:{21 E4 AEA4-8 DFA-4 A89-87 EB-49 C32662 AFE0} Князь Внутрішня політика Зовнішня політика

Володимир Святославич (980 -1015 рр.)Князювання Володимира, розпочалося в скрутні для держави часи. Країна була знесилена постійними війнами Святослава Завойовника та міжкнязівськими чварами. Завоювання у Причорномор’ї та на Балканах були втрачені. Договір 972 р. позбавляв Київ переваг у відносинах з Візантією. Печенізька навала спустошувала південні землі, безпосередньо загрожуючи столиці. Як наслідок, у суспільстві активізувалися відцентрові тенденції.

Цікавий факт: Вченим невідомо, коли народився Володимир. Він належав до синів київського князя Святослава, але був народжений поза шлюбом. «Тоді до Києва прийшли новгородці, - пише Нестор, - просячи собі князя: «Якщо не підете до нас, то самі добудемо собі князя». І мовив їм Святослав: «А хто б пішов до вас?» І відмовились Ярополк і Олег (законні сини). І порадив Добр:«Просіть Володимира!» Володимир же був від Малуші, ключниці Ольжиної. Малуша ж була сестрою Добрині; батьком їм був Малк Любечанин, і доводився Добриня дядьком Володимирові. І сказали новгородці Святославу: «Дай нам Володимира». Він же відповів: « Ось він вам!»Ці слова вписані до «Повісті временних літ» під 970 р.

Зовнішня політика Володимира Великого: До складу Київської Русі на початку правління Володимира входило близько 20-ти різних земель, племен, серед яких були і слов’янські, і фінські, і тюркські. Року 981 повстали в’ятичі, Володимир переміг їх і наклав на них «дань від рала». Наступного року він знову ходив на в’ятичів і переміг їх удруге. Року 984 ходив Володимир на радимичів з воєводою Вовчий Хвіст. Можна гадати, що радимичі поставили сильний збройний опір, бо літопис зазначає: «зустрів (воєвода) радимичів на річці Пищані і переміг». 981-го року Володимир пішов на захід «до ляхів», як каже «Повість временних літ», і взяв гради їх - Перемишль, Червень, Бузьк, Белз, Волинь. Літопис занотовує похід Володимира на хорватів у 993 році. З того часу на землях хорватів закріплюється назва «Русь».

Похід на Корсунь. У 987 році було підписано угоду між великим князем київським Володимиром Святославичем і візантійським імператором Василієм ІІ, за якою Володимир Святославич мав надавати військову допомогу. Після того, як руські воїни допомогли Василію II здолати ворогів, той порушив головну умову договору з Володимиром — відмовив йому в шлюбі зі своєю сестрою. Тоді князь вирішив силою примусити імператора дотриматися обіцяного. Він завдав удару по одному з найвразливіших місць імперії, центрові її панування в Криму — місто Херсонес (ін. назва — Корсунь).

“Шлюбна дипломатія” Європейські правителі вважали за честь поріднитись з київським престолом.

Внутрішня політика князя Володимира: Оберігаючи власні кордони, Володимир грунтовно готувався до тривалої боротьби, розбудовуючи цілу систему воєнно-феодальних замків на південноруському порубіжжі, створюючи могутні земляні вали і рови. Згадана система оборони складалася з 23 поздовжніх валів, котрі об’єднувались у 9 оборонних ліній.

Внутрішня політика князя Володимира:

Златники та срібляники князя Володимира

Освітня реформа. З прийняттям християнства освіта і шкільництво набули розвитку, завдяки чому Русь прилучилася до античної культури та науки. Перше свідчення про школи на Русі датоване 988 р. і пов'язане з її хрещенням. Князь Володимир відкрив при Десятинній церкві школу «книжного вчення», в якій навчалося 300 дітей. Вони функціонували як школи підвищеного типу, де викладали 7 вільних мистецтв. Десятинна церква

Останні роки життя Володимира були затьмарені непокорою синів. 1012 року проти нього повстав пасерб Святополк, що княжив неподалік Києва, в Турові. Князь кинув Святополка до в’язниці. 1014 р. те ж саме вчинив рідний син Ярослав, батьків намісник у Новгороді Великому. Володимир страшенно розгнівався й розпочав готуватися до походу на Новгород. Але у розпалі готувань раптово помер. Так скінчилася доба Володимира. Настав час його сина Ярослава, прозваного давньоруськими книжниками Мудрим.

Ярослав Мудрий(1019- 1054)Політичну кар’єру Ярослав розпочав дуже рано. На десятому році життя, 988 р., він був відірваний від матері й поставлений батьком намісником у Ростово-Суздальській землі, в Поволжі. Та раптом у Новгороді Великому помер найстарший син Володимира Вишеслав. І Володимир несподівано для всіх перевів до Новгорода малого Ярослава.

Прихід до влади князя Ярослава: Хвороба та раптова смерть Володимира Святославича 15 липня 1015 р. різко змінила ситуацію у державі. Великокнязівський стіл захопив Святополк, що перебував у Києві . Не маючи стабільної підтримки, він став на шлях усунення інших претендентів. 24 липня Бориса було вбито найманцями Святополка. Така ж доля чекала на Гліба муромського та Святослава древлянського. Ярослав рушив у похід проти Святополка. Восени 1015 р. під Любечем відбулася битва, в якій війська Святополка зазнали поразки, а сам він утік до Польщі.

Влітку 1018 р. проти Ярослава виступив тесть Святополка польський король Болеслав І Хоробрий. Після поразки на р. Буг Ярослав змушений був повернутися до Новгорода. Ярослав тієї ж зими (1018—1019) з новими загонами варяг та новгородців виступив проти Святополка. «Ярослав зібрав силу воїнів і пішов йому назустріч,— пише Нестор. – На сході сонця зійшлись супротивники, і бій був жорстокий, якого ще не бувало на Русі. І, за руки хапаючи один одного, рубались і сходились тричі, так, що низинами кров текла. І надвечір взяв гору Ярослав, а Святополк побіг» та був ущент розгромлений Ярославом у жорстокій триденній битві на Летському полі (р. Альта) Програвши боротьбу, Святополк втік на захід й загинув десь «між чехами і ляхами».

Позбувшись Святополка 1019 р., Ярослав зіткнувся у боротьбі за владу з старшим братом Мстиславом. Унаслідок Лиственської битви, яка відбулася 1024 р. між Ярославом і Мстиславом біля Чернігова, брати домовилися поділити територію Південної Русі навпіл по Дніпру і правити разом. Київ із Правобережжям залишився за Ярославом, а Чернігів із Лівобережжям — за Мстиславом. Відтоді брати жили в злагоді. Після смерті Мстислава 1036 р. Ярослав правив одноосібно і став, за словами літописця, «самовладцем Руської землі».

Зовнішня політика Ярослава Мудрого:1029 року відбувся похід на ясів, що загрожували Тмутаракані;1030-1031 роки – польська кампанія, у якій Володимировичі підтримували князя Безприма у його зазіханнях на польський престол та водночас відвоювали Червону Русь;1038 рік – похід на ятвягів;1040 – на Литву;1041 – у Мазовію;1042 – проти балто-фінських племен ям та чудь;1043 року відбувся останній похід русів на Константинополь, яким керував син Ярослава – Володимир. І хоча руське військо зазнало поразки, відносини між Києвом та Візантією продовжують тіснішати.

“Шлюбна дипломатія”. Ярослава Мудрого називали “тестем Європи”

Внутрішня політика Ярослава Мудрого: На початку свого князювання Ярославу довелося докласти чимало зусиль для захисту Київської держави. Продовжуючи справу батька, він зміцнював південні кордони своєї держави і «ставив міста по Росі». Князь укріпив Київ, звівши «місто Ярослава» — систему укріплень із ровами і земляними валами заввишки 14 м із міцними дубовими стінами та вежами, яка простяглася на 3,5 км. Могутність цих укріплень не мала рівних на Русі. Територія «міста Ярослава» у сім разів перевищувала площу «міста Володимира».

На півдні Ярославу вдалося розбити печенігів, які в 1036 р. здійснили останній великий напад на Русь. «Повість» з торжеством пише: «Була січа жорстока, і ледве надвечір узяв гору Ярослав. І побігли печеніги в різні боки, і не знали, куди бігти. Одні, тікаючи, тонули в Сетомлі, інші в інших річках, а ще інші бігають, невідомо де, до нинішнього дня».

«Заклав Ярослав місто велике, у якого нині Золоті ворота, заклав і церкву святої Софії, митрополію, і далі церкву святої Богородиці Благовіщення на Золотих воротах, потім монастирі святого Георгія і святої Ірини». Зміцнивши своє становище на престолі, Ярослав багато зробив для утвердження Києва в ролі політичного осередку країни. Характерною ознакою успішного розвитку різних земель стало кам’яне будівництво у Києві, а також Чернігові, Новгороді, Переяславі.

При великокнязівському дворі переписувалися та перекладалися книги, збиралися церковні та історичні твори. Більшість тих, перекладених з грецької та інших іноземних мов книжок були церковними, богослужебними. Поряд з ними поширювались на Русі вчені трактати.

20 лютого 1054 року Ярослав Володимирович помирає у Вишгороді. Його було поховано у соборі Святої Софії, поряд із дружиною Інгігердою. А разом із князем у минуле відходять і найкращі часи Київської Русі.