Презентація " ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ ТА САМОВРЯДУВАННЯ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ у першій половині XVI ст."

Тема уроку. ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ ТА САМОВРЯДУВАННЯ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ у першій половині XVI ст.

У першій половині XVI ст. на українських землях відбулися суттєві зміни в економічному житті сільського населення. Зокрема, стрімко поширювалися фільваркові господарства. Фільварок (від нім. vorwerk — хутір, ферма) — господарство, що базувалося на праці залежних селян і орієнтувалося на ринок.Із середини XVI ст. система фільваркового господарства поширилася на більшості територій, що перебували у складі Великого князівства Литовського. У 1557 р. було прийнято правовий документ — «Устава на волоки», згідно з яким усі землі Великого князівства Литовського поділялися на ділянки площею 19,5 га кожна — волоки. Найкращими орними землями володіли держава та шляхта. Решту земель віддавали у користування селянам (переважно тягловим). За користування волокою селяни зобов’язувалися відпрацьовувати два дні на тиждень на панщині (в основному у фільварку). Фільварок став найбільш економічно вигідною організаційною формою господарювання. Тому магнати і шляхта активно створювали їх у своїх маєтках. Усередині огороджених фільварків розміщували житлові приміщення, будівлі господарського призначення (для великої рогатої худоби, свинарники, комори для збіжжя тощо).

Два типи фільварків: вузькопрофільні- виробництво і переробка зернових культур/невеликі господарства, які в основному виробляли продукти для власних потребширокопрофільні - виробництво і переробка зернових та технічних культур та продуктів тваринництва/ великі господарства, виробляли продукцію на ринок. Працювали селяни, а слідкував та організовував роботу у фільварку: управляючий «двірник», і отримував натуральну та грошову винагороду за службу. Продукція фільварків реалізовувалась на внутрішньому та зовнішньому ринках.

З опису Звягельського фільварку. Серед будівель — дім, дві пекарні, комора для молочних продуктів, курник, велика стайня. На території зберігалося 7 скирт і 522 копи жита, 58 кіп пшениці, 200 кіп ячменю, одна скирта гороху, 520 кіп вівса, 122 копи татарки (гречки). Тут було робочих волів 15, коней — 20, великої рогатої худоби — 34, овець — 130, кіз — 63, свиней — 69, домашньої птиці — 150.

Особливістю розвитку РЕМЕСЛА на українських землях у XVІ ст. став розквіт цехового виробництва у містах. Цехи об’єднували ремісників однієї професії та діяли відповідно Статутів. Цех- об’єднання ремісників однієї професії. Цеховий статут- збірка прав та обов’язків ремісників, вимог до продукції, оплати праці тощо. Очолював цех- обраний цехмайстер. Входили: Майстри, їм допомагали- помічники- підмайстри та учні. У сер - XVІ ст. В Україні налічувалося 130 спеціальностей у містах з них 80 ремісничі.

РОЗВИВИТОК ВНУТРІШНЬОЇ І МІЖНАРОДНЩЇ ТОРГІВЛІОсередками торгівля всередині країни були ярмарки . Держава давала дозвіл містам на проведення двічі або тричі на рік . Внутрішня торгівля сприяла об’єднанню українських земель в єдиний економічний простір. Зовнішня торгівля велась на всіх напрямах. Зі Сходу ввозили прянощі, коштовності, зброю, з півночі- хутро, шкіру, вироби. Із західної Європи- тканини/атлас, сукно, оксамит. Вина, залізо. Вивозили: зерно, мед, солону рибу, деревину, худобу тощо

Із трактату XVI ст. Михалона Литвина «Про звичаї татар, литовців і московитів»Київ наповнений чужоземними товарами [...] Київські намісники, відкупники, купці, міняйли, власники човнів, візниці, провідники, корчмарі постійно збагачуються, і досі ще ні москвитин, ні турок, ні татарин на це не скаржилися. Каравани приносять вигоду киянам і тоді, коли, простуючи через непрохідні степи, гинуть у зимову негоду під сніговими заметами. Тому в непоказних київських хижах, переповнених плодами, овочами, медом, м'ясом і рибою, з’являються дорогоцінні шовки, коштовності, соболині та інші хутра, прянощі в такій кількості, що я й сам, бувало, бачив там шовк, дешевший за полотно у Вільні, а перець, дешевший за сіль.

Найбагатші магнати (Заславські, Корецькі, Острозькі, Сангушки та ін.), які мали великі маєтки на Волині, Київщині й Поділлі, щорічно постачали на Захід збіжжя. Його доставляли водними шляхами на так званих «ком’ягах». Тогочасні джерела рясніли повідомленнями про водні каравани українського збіжжя у напрямку Європи. Зокрема, в одному з них (1561 р.) сповіщалося, як князь Р. Сангушко поставив за контрактом (на 8 тис. грошей) до Гданська близько 130 т зерна.

Розвиток міст https://fb.watch/ftw3 X9 Sm. KB/

Розвиток міст. Управління належало магнатам, або королівській владі або ж церкві. У частині українських міст діяло Магдебурзьке право. Магдебурзьке право — збірник законів, що врегульовували життя міських громад міста Магдебург (Німеччина), які пізніше запозичили інші міста. На українські землі поширювалося з XIV ст. Згідно з цим правом міста набували самоврядування.

Наслідки поширення магдебурзького права:• захищало населення від сваволя королівських намісників та великих землевласників;• сприяло зростанню самостійності міст;• створювало сприятливі умови для розвитку ремесла і торгівлі;• сприяло пожвавленню господарського і культурного життя міст;• стало можливим ввести міське життя в чіткі правові норми;• встановлювало виборну систему органів міського самоуправління та суду;• формувало нові риси міського життя та ментальність міського населення;• Україна долучалася до європейської політичної культури.?наслідки запровадження магдебурзького права Усі посади в міському управлінні обіймали багаті городяни, а основна маса міського населення (плебс) була усунена від управління містами. Відбувалося посилення іноземної колонізації та обмеження прав українського населення. Витіснення з органів самоврядування корінних жителів, місце яких зайняли поляки та німці. Загострювалися проблеми в економічній сфері, де серйозними конкурентами українців стали вірмени та євреї. Магдебурзьке право гальмувало і блокувало розвиток місцевих норм і традицій самоуправління.

У селі також існувало самоврядування, яке регулювали закони тих держав, у складі яких опинилися відповідні українські землі. Зокрема, на територіях, підпорядкованих Великому князівству Литовському, сільські громади обирали на зборах очільника (отамана або тіуна). Громада вирішувала власні, внутрішні суперечки та виступала відповідачем у справах, що виникали між її людьми. Вона розподіляла між селянами землі громади та повинності по «димах» (тобто дворових господарствах). Селяни сплачували данину продукцією і зобов'язувалися виконувати певні роботи з утримання та будівництва замків, доріг, мостів. Декілька громад об’єднувались у волость на чолі з отаманом, який представляв інтереси селян перед повітовою адміністрацією або шляхтичем (власником землі), опікувався збором данини і розподілом податків тощо. Важливим органом сільського самоврядування були збори голів родин — «копа», де розглядали і вирішували різні громадські справи.

Домашнє завдання:1. Опрацювати § 3. ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ ТА САМОВРЯДУВАННЯ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ у першій половині XVI ст.2. Подивитися відео: https://www.youtube.com/watch?v=y. BFSJk. FD3is3. Виписати у зошити поняття і терміни: фільварок, Магдебурзьке право, цех, магістрат, ярмарок.4. Скласти розгорнутий план розповіді на тему «Господарський розвиток українських земель у XVI ст.» У зошитах. Роботи здаємо у середовищі гуглклас.