З ЧОГО ПОЧИНАЛИСЯ НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ МИНУЛОГО УКРАЇНИРозвиток наукових досліджень історії України розпочався зі збору цікавої інформації про життя, звичаї, традиції українського народу та інших народів країни. Під час етнографічних експедицій учені записували також і перекази про історичне минуле, досліджували історичні документи. Поступово такі історичні дослідження ставали повнішими й відкривали очі людям на те, що український народ має свою цікаву історію.
Одним із засновників наукових досліджень історії України був Михайло Максимович (1804-1873 рр.) — видатний український учений-природознавець, історик, народознавець, письменник. Цікавинкою його біографії є те, що він поєднував любов до ботаніки (наука про рослини) та історії України. Михайло Олександрович багато уваги приділяв збереженню фольклорної спадщини українського народу: видавав збірки українських народних пісень, був автором віршованого перекладу «Слова о полку Ігоревім» українською і російською мовами. Одним із напрямів досліджень Михайла Максимовича було обстоювання ідеї права на вільний розвиток і соборність українських земель.
З-поміж інших науковців вирізнявся Дмитро Яворницький (1855-1940 рр.) — видатний український історик, археолог, народознавець, письменник. Усе життя досліджував історію запорозьких козаків. За результатами багаторічної праці він залишив нащадкам неоціненний скарб — працю «Історія запорозьких козаків». Ця книжка — справжня енциклопедія історії козацтва: тут дізнаємося і про звичаї козацтва, і про бойове мистецтво, про більшість подій козацької історії. Зверніть увагу! Писарь на картині Іллі Репіна «Козаки пишуть листа турецькому султану» – Дмитро Яворницький
Найвидатнішим представником історичної науки вважається Михайло Грушевський (1866-1934 рр.). Його змалку виховували в повазі до української мови, пісень, традицій. За порадою батька Михайло із захопленням вивчав наукові праці Миколи Костомарова, Михайла Максимовича й інших українських істориків. За заповітом свого діда вступив до Київського університету Святого Володимира. Тут він навчався під керівництвом відомого історика Володимира Антоновича. Після завершення навчання з 1894 р. до 1914 р. працював у Львові на посаді професора кафедри всесвітньої історії. Його також обрали головою Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Михайло Грушевський перетворив Наукове товариство на провідну наукову установу України, яка об’єднувала бібліотеки, музеї, збирала архівні матеріали, здійснювала освітню і дослідницьку діяльність. Однак головною справою життя вченого було створення великої праці — «Історії України-Руси» — 10-томного дослідження історії українських земель від давнини до другої половини XVII ст. Написанню цієї роботи він присвятив 38 років свого життя. Головна ідея наукових поглядів видатного історика — послідовний розвиток української історії від найдавніших часів.
Однією з перших дослідниць історії була Наталія Полонська-Василенко (1884-1973 рр.). Народилася вона в родині історика, тому змалку цікавилася сивою давниною. Учена цікавилася різними важливими подіями української історії: досліджувала козацтво, історію української церкви, розвиток української історичної науки.