НАВЧАННЯ середня школа № 17 у Богополі; акторський відділ Київського інституту театрального мистецтва імені Карпенка Карого ( І курс); 1960 – закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії ( ВДІК) у Москві, куди його забрав із собою О. Довженко (непомильне око вирізнило обдарованого юнака, а щаслива рука «коронувала» на долю артиста, кінорежисера й поета).
Дитяча література На початку шістдесятих років у журналі «Ранок» з'явилися оповідання «Бинь-бинь-бинь» і «Чорти». Тоді ж були надруковані і його перші вірші для дітей, які увійшли в окрему збірку «Андрійко-говорійко», а трохи пізніше побачили світ такі оригінальні книжки поезій: «Мак», «Літній ранок», «Літній вечір», «Ластівка біля вікна», «На добраніч» та інші. За ці збірки присуджено Державну премію УРСР імені Т. Г. Шевченка
Словникова робота Клямка – засув, механізм, яким зачиняють і відчиняють двері. Цяпота – капотиння, в даному вірші капають краплі з клямки. Чамрота – сильний аромат. Стежкояблуката – стежка, всипана яблуками. Дрижаки – хто-небудь мерзне, труситься від холоду. Бульбо хата – калюжі, покриті бульбашками.
“Бабунин дощ” Бабунин дощ, на клямці цяпота, І стежка в яблуках вже стежкояблуката, З котяри — іскри! З м’яти — чамрота! Пускає бульби на порозі хата… Іде хтось темним садом - заховайсь! Іде, й стає знадвору за стіною, І мокро дихає над мокрою губою; Як звуть його? Чи взагалі він звавсь?
Хто він такий в залатанім кожусі, В кожусі, а хапає дрижаки?. Попискують пташата в його вусі, І в бороді дрімають їжаки. Одне — сов’яче око, друге — вовче, Рука — крило, друга рука — весло, Упівобличчя день, а півобличчя з ночі, На голові посріблене сідло, Де ж кінь його? У торбі кінь, я знаю.
Порожню торбу він би не носив… Стоїть, і передихує, й чекає, Мабуть, насправді вибився із сил, Бо хто ж то знає, скільки йому років І скільки він живе тисячоліть? Прийшов під нашу хату ненароком, Прийшов перечекати і стоїть: Зайти чи ні до нас, до бульбохати?. З ноги на ногу ось переступив, Щось наче хтів було мені сказати, Та садом знов почапав у степи…
Скажіть, будь ласка, дощ у вірші добрий чи злий? Попискують пташата в його вусі, І в бороді дрімають їжаки. Птахи і тварини завжди відчувають добро. ) Ми знаємо, що старість - це мудрість. Чому автор малює нам дощ із совиними та вовчим очима. (Сова – це мудрий птах. Коли вона полює, то бачить свою здобич в темряві на великій відстані і нападає раптово. Так і дощ – для нього немає перешкод: приходить несподівано, коли йде, то зволожує все. Вовк – хижа тварина, але є багато прикладів, коли саме він рятував людину. Пильність, боротьба за збереження своєї родини – риси, притаманні вовкам).
У тексті є рядки: «Де ж кінь його? У торбі кінь, я знаю. Порожню торбу він би не носив…». Чому саме коня вибрав автор для дощу? (Кінь –це опора для сім ї, надійний товариш господаря. У вірші дощ іде і кінь йому не потрібний, а тому до певного часу він у торбі, бо інколи ми говоримо: «Дощ промчав, пролетів. Ми навіть не встигли помітити, де він подівся, залишив лише мокрі сліди».) А що ще може бути в торбі?
“Перша колискова” художні засоби Метафори:“Ідуть в поле жита,” “Зоря над нами йде,” “тіні сплять і сонна яворина” Епітети: дитино золота,гіллячко голуба,долі гомінливої,сонна яворина, в теплих снах,зоря висока,маленький чоловік,сонсріблястий. Персоніфікації: тривога кароока, ідуть в поля жита, зоря йде, спи, моя гіллячко, тіні сплять і сонна яворина.