Домовик - найдавніший демонічний образ у багатьох народів. Найчастіше домовик змальовувався як невеличкий, весь оброслий волоссям дідок. Люди вірили, що домовик є в кожній оселі. За добрих взаємин із ним він забезпечував добробут родини, пильнував уночі худобу. Проте домовик міг завдати великих прикрощів тому, хто його розсердить.
Русалка - один із найколоритніших персонажів української демонології. За повір’ям, русалки - це молоді вродливі дівчата, які живуть на дні річок. Уночі, коли сходить місяць, вони виходять на берег, чешуть своє довге зелене волосся і водять хороводи, чудовим співом заманюють юнаків та дівчат, затягують їх у воду і залоскочуть. Русалками ставали дівчата, які втопилися. Інші русалки живуть у полях та лісах, де полюбляють гойдатися на гілках дерев.
Лісовик - істота, яка уявлялася українцям у вигляді трохи здичавілого пастуха. Він пасе свою череду - вовків, зайців, оленів - і полюбляє жартувати над людиною: відбере в неї пам’ять - і людина заблукає в лісі, а лісовик радіє, гучно сміється і плескає в долоні. Але його витівки незлі.
Потерчата - душі дітей, які померли нехрещеними, загублені діти або діти-байстрята (народжені поза шлюбом, без батька). За народними уявленнями, загублені діти не мають доступу в царство вічного спокою, а тому постійно перебувають на межі двох світів - цього і того. Такими межами вважалися «лихі» місця: цвинтарі, перехрестя доріг, урвища, болота. Потерчата мають у руках каганці з вогниками синього кольору.