презентація "І. Багряний. "Тигролови" - перший український пригодницький роман

У кожної нації є сторінки в історії, які залишили по собі гіркі спогади. Такими страшними і трагічними спогадами є роки сталінського геноциду. Скільки було страчено талановитих людей, цвіту української нації. Скільком довелося покинути Батьківщину, податися на чужину, щоб не зрадити себе, не зректися своєї любові, залишитись українцем не на Україні. Всі вони мріяли повернутися на землю своїх батьків.

Підготувала: вчитель української мови та літератури вечірньої (змінної) школи № 20 м. Києва. Вакула Наталія Олександрівна Іван Багряний "Тигролови" - перший український пригодницький роман.

Іван Павлович Лозов’ягін Народився 2 жовтня 1906 року в м. Охтирка на Сумщині в сім’ї робітника-муляра. В 1922 році починається період трудової діяльності і активного громадсько-політичного життя. У 1925 році виходить з комсомолу і того ж року в Кам’янець-Подільській газеті «Червоний кордон», працюючи в ній І. Багряний вступає до Київського художнього інституту. Шестирічним хлоп’ям почав своє навчання Іван Багряний у церковно-приходській школі, потім закінчив в Охтирці вищу початкову школу. 1920 року вступає до технічної школи слюсарного ремесла, потім – до Краснопільської школи художньо-керамічного профілю.

Друкуватися Багряний почав 1926 року в журналі «Глобус». У 1930 році побачив світ роман у віршах «Скелька». Перші публікації І. Багряного викликали читацьке схвалення й водночас гострий осуд з боку радянської критики. За принципові національні погляди 16 квітня 1932 року його було заарештовано в Харкові й відправлено на заслання до спецпоселень Далекого Сходу (Зелений Клин – місцевість, що була заснована переселенцями з України). На основі одержаних у цей час вражень митець пізніше створив роман «Ти­гролови».

16 червня 1938 року повторно заарештований й сидів у Харківській в’язниці УГБ-НКВС на Холодній горі. Витримавши понад два роки допитів і тортур, хворий і знесилений, митець дивом опинився на волі. Невдовзі розпочалася Друга світова війна. Україну окупувало німецьке військо. За нових умов Багряний продовжував активно відстоювати патріотичну позицію. За це німецьке окупаційне керівництво засудило його до страти. Рятуючись від переслідувань, митець виїхав до Західної України. Там він і написав роман «Тигролови»

Сам автор згадував: «Охотське море. Тайга. Тундра. Звіроловство. Були там поселення давно осілих наших людей з України. Все це, сказати щиро, було мені навіть цікаво». З цієї «цікавості», очевидно, й народився роман «Тигролови». А ще — з великого болю за Україну, за її знищуваний, тероризований народ. Твір не є автобіографічним, але переживання «страшного державного злочинця», його пригоди в тайзі належать І. Багряному.

Мені не треба нічого вигадувати. Життя товпилося в моїй душі і виривалося, як Ніагара. Країну, про яку я писав, я любив, як свою другу батьківщину, хоч потрапив до неї невільником.... Всі ці люди були тими, з ким я міг переживати втіху розмов на материній мові в далекій чужині та ще й невільником. Ті люди ніколи не випадуть з моєї пам'яті...

Іван Багряний — один з небагатьох українських письменників, які здобули широке визнання у світі. Роман «ТИГРОЛОВИ» він написав в 1944 р. за 14 днів. Книга була дуже популярною. Вона вийшла друком англійською мовою в США, Англії, Канаді; її також було перекладено голландською, німецькою, данською мовами; цим твором зацікавились навіть у Голлівуді. Тематика роману широка — висвітлення теми свободи, життя і смерті, вибору людиною місця в історії, межі її можливостей.

1945 року доля Івана Багряного привела до Німеччини. Підірване в ув'язненні й на засланні здоров'я письменника з часом по­гіршувалось. Останні роки свого життя вій провів у лікарнях та санаторіях. Помер Іван Багряний 25 серпня 1963 року у санаторії Блазіен у Шварцвальді. Похований у м. Новий Ульм (Західна Німеччина).

“Тигролови”— «вогненні очі»;— «вилетів з чорного пекла землі людоловів і гнав над просторами…»;— «занурювався, як вогненноокий хробак, зі скреготом і хряском у груди скелястих гір»;— «пряв вогненними очима, зойкав несамовито і, вихаючи хвостом, як комета, летів і летів…»;— «не фіктивна потвора з наївних китайських казок…»;— «на сталевих лапах, з вогненним черевом, з залізною пащею жахкотів він…»;— «шістдесят суглобів у дракона — то шістдесят рудих домовин, і в кожній з них повно проглинених жертв, повно живих мертвяків»Розділ І. «Дракон»

Головна ідея роману «Тигролови» — з’ясувати справжні причини трагічності буття людини в тоталітарному суспільстві й переконати читача, що за будь-яких обставин особистість може й повинна бути Людиною. Григорій Многогрішний є саме такою людиною: він перемагає, адже не визнав себе коліщатком у механізмі тоталітарної держави, не озлобився. Він зберіг доброту, здатність відчувати, співпереживати й вірити до останнього; він сильна й мужня особистість, життєве кредо якої — «Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи!». Основною рисою характеру Многогрішного є «надзвичайна впертість, сто разів випробувана і загартована мужність». Саме вона допомагала йому вижити, вистояти, перемогти. Григорій Многогрішний

Основна композиційна особливість роману — наявність двох сюжетних ліній, які розгортаються то паралельно, то протиставляються. Головна сюжетна лінія твору вибудувана на полюванні майора НКВС Медвина — новітнього тигролова — за не прирученим тоталітарною системою молодим чоловіком Григорієм Многогрішним, який знайшов у тайзі друзів, кохання. Паралельно розвивається романтична сюжетна лінія: зародження й розвиток почуття кохання, яке охопило Григорія й Наталку Сірко. Важливу композиційну роль відіграють пейзажі в тайзі. Вони то контрастують з настроєм арештантів, то вияскравлюють, підсилюють розгортання подій.

Проблема протистояння людини і системи увиразнюється тим, що Григорій Многогрішний — українець, його рід має славні, доблесні традиції в особі першого каторжника Сибіру Дем’яна Многогрішного. Українська тематика й пов’язана з нею проблема історичної долі українського народу на перехрестях віків художньо втілюється в різних планах. Справжньою художньою знахідкою у романі є описи двох потягів. Перший з них подібний до дракона з вогненним хвостом; він вирушив із землі людоловів (так письменник називає Радянський Союз) і везе у шістдесяти коробках-вагонах, мов у домовинах, тисячі «приречених, безнадійних, змордованих» жертв тоталітарного режиму. Це — ешелон смерті. Серед його пасажирів був і Григорій Многогрішний.

Дякую за увагу!