Презентація "ІСТОРІЯ РОК-КУЛЬТУРИ"

ІСТОРІЯ РОК-КУЛЬТУРИ

Історія рок-музики. Рок-музика (англ. Rock) — узагальнююча назва багатьох напрямів сучасної музики, що існують з 1950-х років. Також роком називають своєрідний спосіб життя деяких шанувальників рок-музики, що переріс у субкультуру. Термін не є повністю однозначним, так як приналежність деяких стилів музики до рок-музиці заперечується.

Музична складова. Рок-музика зазвичай виконується рок-групою, що складається з вокаліста, гітариста (як правило, грає на електрогітарі), бас-гітариста і барабанщика, іноді клавішника. Рідше присутній ритм-секція. Проте існують приклади використання в рок-композиціях практично всіх відомих музичних інструментів

Ритм-енд-блюз. Ритм-енд-блюз вирізняє екзальтованість та експресія, підсилення інструментального начала, більш швидкі темпи, енергійний біт, що досягається чергуванням масивного та гучного удару на першій та третій долях з уривчастим сухим акцентом на другій та четвертій. Ритм-енд-блюз виконував вокаліст у супроводі саксофона, гітари, фортепіано, контрабаса та ударних, пізніше у складі інструментів з'явилися електрогітари і електроорган. Спів характеризувався емоційним напруженням, акцентуванням блю ноутс, застосуванням фальцетного звучання, безперервним перегукуванням коротких рифів співака і саксофона

Рок-н-рол. Спочатку рок-н-рол вважався специфічною музикою, характерною тільки для афроамериканської публіки. Проте вже з'являлися перші білі артисти, що виконували рок-н-рол. Проривом рок-н-ролу в мейнстрім стала пісня Білла Хейлі «Rock Around The Clock». Проте титул «короля рок-н-ролу» завоював другий білий артист — Елвіс Преслі. Незважаючи на те, що його популярність і культовий статус багато в чому перебільшені в порівнянні з музичними успіхами, якщо порівнювати їх з пластинками чорних колег, Елвіс Преслі став першим, хто записав рок-н-рол на одному з ними рівні (коли діджеї ставили його перші записи в ефір, вони спеціально попереджали, що це співає білий артист).

Біг-біт (електронна музика)Біг біт (англ. big beat - дослівно "голосний удар", також Хімічний брейк, англ. Chemical breaks) - назва напрямку електронної музики, що з'явилася в британській пресі середини 1990-х років на окреслення творчості таких гуртів як The Chemical Brothers, Fatboy Slim та, частково, The Prodigy. Біг-біт використовує розважливі синкоповані ритми (breakbeats) в помірних темпах (між 90 та 140 bpm), "кислотні" синтезаторні лінії та рясні джазові лупи. Часто вони перириваються панковими вигуками та супроводжуються інтенсивною, дисторційованою басовою лінією зі звичайною для поп- або техно-композицій структурою.

Хард-рок. Хард-рок (англ. hard rock, дослівно складний або жорсткий рок) — жанр рок-музики, один із напрямів класичного року. Це поняття дуже всеосяжне, і практично неможливо провести однозначну межу хард-року з рок-музикою в цілому або з її окремими напрямами (хеві метал, грандж, панк-рок). Те, що може сприйматися слухачем як «тяжкість» в хард-року, досягається, зокрема, за рахунок специфічного звучання електогітари (з такими ефектами, як наприклад, дисторшн і овердрайв) і роботи ритм-секції). Важкий рок вирізняється наявністю швидких і голосних соло, високим вокалом та глибокою смисловістю текстів. Основними інструментами цього стилю є електрогітара, барабани, бас, клавішні. «Класичний» хард-рок виник в кінці 1960-х — початку 1970-х років. Колискою хард-року є західна Європа (Німеччина, Великобританія). Серед засновників важкого року можна вирізнити такі гурти: Deep Purple, Uriah Heep, Scorpions, UFO.