Презентація "Іван Франко "Украдене щастя "

«Украдене щастя» – соціально-психологічна драма. Сюжет драми, головні герої, конфлікт у творі, проблематика. Сценічне життя драми.

«Я мало знаю у світі творів, написаних з такою простотою й правдивістю, як «Украдене щастя». М. Рильський

Іван Франко написав драму на конкурс, що був оголошений 18 березня 1891 р. Осип Маковей згадує, що спочатку драма мала назву «Жандарм». Цензура не дозволила «виставляти на позорище такої важної в суспільності людини, як жандарм», і драма пішла на сцені після того, як автор замінив жандарма поштарем. Жандарм з’являється лише в останній дії, щоб арештувати Миколу. Франко одержав лише другу премію. Комісія боялася викликати обурення громадськості. П’єсу, хоч і покалічену, глядач зустрів з ентузіазмом. «Кур’єр львівський» так оцінив постановку п’єси на сцені Львівського театру у листопаді 1893 року: «П’єса Франка, хоч і її скасував комітет і потім поліційна цензура, зробила могутнє враження. І ми сміливо можемо твердити, що в українській драматичній літературі вона займе видатне місце. Про це можна судити з того прийому, який вона мала серед громадськості…» Історія створення

Історія створення. Про пісню Франко писав: «Як бачимо, в новій одежі стара подія – насильний розрив зв’язку родинного. Жінка ломить шлюб церковний і віддається «шандареві» одверто, прилюдно. Муж її, чуючи себе зганьбленим, убиває «шандаря» і сам гине ганьблячою смертю, - от і вся повість». Пісня про Шандаря. Ой, як прийшов Николайко до своєї хати: Ані ключів, ані жінки нема коло хати. А він пішов до сусіди, зачяв ся питати: Ци нема ту меї жінки, нема коло хати?Вони його притримують: — Просимо сідати! —Він зняв шапку, поклонився: — Йду далі шукати. Ой, іди ж ти, Николайку, та на торговицю,Ой, там жінка із шандарем п'є мед, сливовицю.

Сценічне народження п’єси «Украдене щастя» відбулося 16 листопада 1893 року в львівському театрі «Руська бесіда». У Києві п’єса вперше з’явилася на сцені 1904 року в театрі братів Тобілевичів. Роль Миколи грав І. Карпенко – Карий, шандаря – М. Садовський, Анни – Л. Лінницька . Лише з 1913 року театри почали ставити «Украдене щастя» за первісним, нецензурним текстом. Уперше надрукована драма в 1894 році в львівській «Зорі». І того ж року заходом автора видана в Львові окремою книжкою. 1901 року вона була видана вдруге в Львові, а в 1909 році – утретє.

Пройом «Незакінчене речення»Прочитавши драму І. Франка «Украдене щастя», я замислився (замислилася) над тим, що…Прочитавши драму І. Франка «Украдене щастя», я був (була) здивована…Прочитавши драму І. Франка «Украдене щастя», я був (була ) вражена (вражений)…

Жанр п’єси «Украдене щастя»? Це трагедія, чи драма?

Тема “Украдене щастя” – трагедія особистого життя трьох головних героїв, у яких украдено щастя.Ідея “Украдене щастя” – захист загальнолюдських цінностей, відкриття глибин людського духу простої жінки, осудження антигуманного світу з його соціальною нерівністю, нівелюванням духовності особи і ламанням її долі.

Головні героїАнна – сильна жінка, здатна боротися за своє щастя. Ніжна, красива, турботлива.брати Анни –  вони насильно видали заміж сестру у віддалене село за Михайла Гурмана, бо не хотіли ділитися з сестрою спадщиною. Микола Задорожній – галицький селянин-трудівник, добрий господар. «Роботу покинув, господарство занедбав…»Михайло Гурман – жандарм. Сильний, навіть жорстокий чоловік. ( «У жандармах служить уже три роки», «Я був чесний парубок, може, троха, загорячий, запалкий»). Вважає, що щастя „ніколи довго не триває”.

«Украдене щастя» Проблематика:добра і злапримусового шлюбупроблема родинних стосунківзради та вірностікохання та ненавистіжінки у суспільстві

Композиція. Твір складається з 5 дій. Експозиція: знайомство із героями. Зав’язка: одруження Анни з Миколою. Розвиток дії: три роки подружнього життя; поява жандарма Михайла; зустрічі закоханих; арешти Миколи. Кульмінація: вбивство Михайла Миколою, доведеним до відчаю зрадою дружини. Розв’язка: Михайло бере вину на себе.

Сценічне життя драми. Першими постановниками «Украденого щастя»були актори театру «Руська бесіда». (Львів, 1893 р.). Руська бесіда (з 1928 — Українська бесіда) — товариство у Львові в 1861-1939.) Режисер Кость Підвисоцький, який і виконав роль Миколи Задорожного. Анну грала Антоніна Осиповичева, а Михайла Гурмана, поштаря — Степан Янович (батько Леся Курбаса). Рік постановки: 1893 р.

Театр: Трупа П. Саксаганського та І. Карпенка-Карого. Режисер: І. Карпенко-Карий. Актори: Микола — Карпенко-Карий, Анна — Любов Ліницька, Михайло — Микола Садовський. Відгук: «4 лютого глядачі вітали Карпенка-Карого в ролі пригнобленого, приниженого й зацькованого селянина — галичанина Миколи Задорожного. Найскладніший трагічний образ драми вимагав мистецької гри. Іван Карпович під час всієї вистави тримав своїм виконанням психологічну напругу, задаючи тон грі Ліницької в ролі Анни та Садовського в ролі Михайла Гурмана». Іван Пільгук.

Театр: Київський театр ім. Івана Франка. Режисер: Гнат Юра. Актори: Микола — А. Бучма, Михайло — В. Добровольський, Анна — Н. Ужвій. Відгук: Юра наголошував у виставі на соціально-психологічному змісті драми, акцентував на властивій для всіх творів Франка життєлюбності. А Амвросій Бучма — Микола — відкрив у виставі потаємні куточки людської душі свого персонажа і його почуття людської гідності. У реалістичній грі Бучми образ Миколи в історії українського театру вперше став у центрі вистави… Юра у своїй постановці не шукав винуватців, переконуючи глядача, що «щастя вкрадене у всіх».

Театр: Львівській академічний театр ім. Марії Заньковецької.«Украдене щастя». на сцені театру імені Заньковецької з’являлось щонайменше 4 рази (за останніми дослідженнями 5) — у 1922, 1923, 1940, 1949, 1976 р. Київський академічний драматичний театр ім. І. Франка1979 рік. У ролі Миколи Задорожного – Богдан Ступка

— Я завжди важко працюю над ролями. Може, всього лише в одну або другу увійшов із першого прочитання чи репетиції. Перевтілюєшся лише тоді, коли знаходиш абсолютно іншу, відмінну від власної пластику героя. Дуже давно, працюючи над виставою «Украдене щастя», я помітив, як тренер київського «Динамо» Валерій Лобановський розхитується на лавці, хвилюючись під час матчу, і я запозичив ці рухи для мого героя Миколи Задорожного в його останній сцені з Михайлом Гурманом, — згадував Богдан Сильвестрович. Задорожного актор грав не тільки у Львівському театрі ім. М. Заньковецької, а й на численних гастролях. Тому точне число, скільки разів Богдан Сильвестрович перевтілювався в Миколу, вже важко підрахувати. За словами актора, Задорожний йому дорогий з багатьох причин. «Франко — один з моїх улюблених письменників. (До речі, обидва народилися у Галичині у один і той же день — 27 серпня. Тільки актор з’явився на світ на 85 років пізніше за Івана Яковича.) Грати роль Миколи — великий успіх у творчій долі, — зізнався Ступка. — Данченко був не тільки моїм другом, я його вважаю і своїм учителем. Ми багато пудів солі разом з’їли, перш ніж досягли успіху. Він перший повірив у мою «зірку»… Після смерті Сергія Володимировича я відчув такий біль, немов мені відрубали руку». Уперше Богдан Ступка, виступив у виставі Львівського академічного театру ім. Марії Заньковецької 1976 року у ролі Задорожного і відтоді виходив на сцену у цьому образі понад 360 разів.

Екранізація 1952 рікп’єсу було вперше екранізовано Ісааком Шмаруком1984 року за п’єсою було знято український художній фільм режисера Юрія Ткаченка на студії «Укртелефільм»Міні-серіал, 2004 року

Робота в групах-Що таке щастя?-Чи можна украсти щастя?-Чого навчила нас драма «Украдене щастя»?-Чи актуальний твір сьогодні?-Чи змінюється з часом ставлення людей до кохання і коханих?-Які цінності в коханні важливі для вас?

Домашня робота. Написати есе «Чи може крадене щастя бути справжнім?»