Презентація "Корейське економічне диво"

Корейське економічне диво. Південна Корея здійснила вражаюче економічне зростання протягом другої половини ХХ століття, перетворившись з однієї з найбідніших країн світу на високорозвинену індустріальну державу. Цей процес отримав назву "Корейське економічне диво". by Хмура Наталя Олександрівна

До 1945 року Корея була окупована Японією. Три роки, з 1950 до 1953-го, на території країни тривала запекла громадянська війна. Вона завершилася розподілом країни на дві частини – КНДР, що на півночі півострова, та Республіку Корея, що на півдні. Перехід від колоніального минулого та наслідків трирічної війни до демократії відбувався непросто. Ситуацію ускладнювали не лише кількість загиблих і післявоєнна розруха. Фактично, вся промисловість або була зруйнована, або ж залишилася на півночі країни в КНДР.

Південна Корея 1950-х рр.

З чого починалися реформи. Після встановлення військового перемир’я в Корейській війні, стартові позиції Південної Кореї як незалежної держави були невдалими: У країні відсутні корисні копалини. Тому варіант експорту ресурсів для поповнення бюджету не розглядався взагалі. Через невелику за площею територію і переважно гористу місцевість активно розвивати сільське господарство також важко. Сільськогосподарськими продуктами країна не могла забезпечити навіть себе, не кажучи про їх експорті. Майже вся промисловість залишилася на території КНДР. У Південній Кореї для розвитку економіки хронічно не вистачало висококваліфікованих інженерів та робітників. Майже все населення країни було бідним і неписьменним. Південна Корея фактично була островом, що різко звужувало її економічні перспективи. Вона не мала сухопутного кордону з жодною країною світу, крім КНДР, з якої досі перебуває в стані війни. Корея в 50-х роках 20 століття була однією з найбідніших країн світу, ВВП на душу населення становив всього 65 доларів.

Результати успішних економічних реформ: ВВП в 2023 році – 1665 млрд дол. (11 місце у світі);ВВП на душу населення в 2023 році – 33,1 тис. доларів;Середній клас становить 45% від дорослого населення країни. Рівень безробіття – 3,5%;Прямі іноземні інвестиції в економіку країни в 2016 р. склали 198 млрд дол;Довгостроковий рейтинг кредитоспроможності за зобов’язаннями в іноземній валюті: за шкалою Fitch – «АА-» / прогноз стабільний, S&P – «АА» / стабільний, Moody’s – «Аа2»/ стабільний;За легкістю ведення бізнесу країна посідає 5 місце у світі (згідно з рейтингом Doing Business);У рейтингу Глобального індексу інновацій країна посідає 14 місце в світі;Витрати на НДДКР – 4,5% від ВВП;В індексі сприйняття корупції Південна Корея займає досить високе 36 місце з 167 країн.

Головна мета реформ – економічне зростання

Три причини успіху: Акцент на власні сили. Країна зробила ставку на свій єдиний ресурс – людей. Всі зусилля були кинуті на підвищення рівня освіти та професійної грамотності. Країні вдалося підготувати армію висококваліфікованих інженерів і робітників, які і стали основою для економічного зростання. Мета виправдовує засоби. Основоположник корейських реформ, президент Пак Чон Хі, прийшов до влади в результаті військового перевороту в 1961 році. Президент Пак скористався своєю владою для того, щоб змусити багатих корейців інвестувати в промисловість країни, в тому числі в суднобудівні верфі. Бізнес – справа сімейна. Економічний успіх Південної Кореї важко уявити без великих конгломератів, що отримали назву “Чеболь”. Глибоко укорінений в корейському менталітеті принцип спадкової передачі влади забезпечує стабільність, яку багато хто вважає важливим фактором корейського дива.

Роль уряду в економічному розвитку. Державне регулювання. Уряд Південної Кореї відігравав ключову роль у плануванні, координації та регулюванні економічного розвитку, запроваджуючи ефективні економічні політики. Підтримка експорту. Держава надавала значну фінансову та організаційну підтримку експортно-орієнтованим галузям промисловості, що сприяло їх стрімкому зростанню.Інвестиції в інфраструктуру. Великі державні інвестиції в розвиток інфраструктури, таких як дороги, порти та електроенергетика, забезпечили ефективне функціонування економіки.

Інвестиції в освіту та технології1 Пріоритет освіти. Корейський уряд розглядав інвестиції в освіту як ключовий фактор економічного зростання, забезпечуючи доступність та високу якість навчання.2 Розвиток НДДКРЗначні державні та приватні інвестиції спрямовувались на розвиток науково-дослідницької діяльності та впровадження нових технологій.3 Підтримка інновацій. Уряд впроваджував різноманітні програми та стимули для заохочення інноваційної діяльності підприємств, що сприяло технологічному прогресу.

Розвиток великих конгломератів (чеболів)ЧеболіВеликі диверсифіковані бізнес-групи, які відігравали ключову роль у корейській економіці, будучи рушіями технологічного прогресу та експорту. Державна підтримка. Уряд надавав чеболям фінансову, організаційну та політичну підтримку, що дозволило їм швидко розвиватись та посилювати свої позиції.Інноваційність. Чеболі інвестували значні кошти в науково-дослідницьку діяльність, що забезпечувало їм технологічну перевагу та конкурентоспроможність на світовому ринку. Експортна орієнтація. Великі корпорації були на передовій експортно-орієнтованої стратегії розвитку, постачаючи товари на зовнішні ринки.

Проблеми Південної Кореї Нерівність. Швидкий економічний ріст призвів до зростання нерівності доходів та соціальної стратифікації в суспільстві. Корупція. Тісні зв'язки між бізнесом та урядом породили проблему корупції та непотизму. Екологічні проблеми. Прискорена індустріалізація мала негативний вплив на навколишнє середовище. Демографічні зміни. Старіння населення та зниження народжуваності становлять нові виклики для економіки.

Уроки Корейського економічного дива. Роль держави. Активне втручання уряду в економічні процеси, планування та координація розвитку.Інвестиції в освіту. Пріоритетність інвестицій в освіту та науково-дослідну діяльність. Експортна орієнтація. Успішна реалізація експортно-орієнтованої стратегії розвитку. Розвиток великих компаній. Підтримка та стимулювання зростання великих диверсифікованих конгломератів. Досвід Південної Кореї демонструє, що цілеспрямована державна політика, інвестиції в людський капітал та орієнтація на експорт можуть стати ключовими факторами економічного успіху.