До кінця 16 ст. релігійність козаків простежувалася досить слабко, бо до Люблінської унії 1569 року віротерпимість була однією з ознак суспільного життя України. У 1586 р. королем Речі Посполитої обрано Сигізмунда ІІІ, за правління якого ліквідовано православну церковну ієрархію (Берестейський собор 1596 р.), починається процес полонізації та покатоличення. У 17 ст. козацтво стає суспільною верствою, яка стає на захист православної церкви.
Перше свідчення про підтримку козаками православ’я- 1610 рік, коли козаки виступили проти намісника уніатського митрополита А. Грековича, який намагався підпорядкувати собі київське духовенство.10-ті роки 17 ст.- козаки обороняють закордонних православних ієрархів, які виконують в Києві єпископські функції.1618 р.- не без “допомоги” козаків уніатський намісник А. Грекович поплатився життям за спробу відібрати у православних Михайлівський монастир. Козацтво на захисті православ’я
1620-1621 рр.- візит в Україну Єрусалимського патріарха Феофана, який мав повноваження від Константинопольського патріарха висвячувати ієрархів в межах Київської митрополії. Цим візитом скористалася запорізька старшина на чолі з гетьманом Петром Сагайдачним. Коли представники духовенства звернулися до патріарха з думкою про відновлення православної ієрархії, Феофан поставився до неї із застереженням. Тоді ініціативу взяли в свої руки представники козацтва. Вони гарантували патріархові повну безпеку і натиснули на нього, натякнувши загибеллю по дорозі. Відновлення православної ієрархії