Презентація "Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття..."

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття. Вчитель української мови та літератури. Галина ОЗИМКО

Тарас Григорович. Шевченко(1814 - 1861)Шляхом Шевченкової долі Кобзарю!                              Знов до тебе я приходжу,           бо ти для мене совість і закон. (Л. Костенко )

Краю мій! Шевченків краю!Скільки б не минуло літ,В серці нашім не згасаєТвого слова ніжний цвіт.«Свою Україну любіть,Любіть її …Во время люте,В остатню тяжкую минуту. За неї Господа моліть!»

9 березня 1814 року у селі МоринціКиївської губернії(нині Черкаська область)народився Тарас Григорович. Шевченко«У тій хатині у раю,Я бачив пекло…»

Батьки: кріпаки Катерина Якимівна Бойко (1783 – 1823)Григорій Іванович Шевченко (1781 – 1825)

«Грушівські» – вуличнепрізвисько Шевченків урідному селі

Брати і сестри:старші – Катерина, Микита,Марія(померла дворічною),молодші – Ярина, Марія (осліпла у три роки), Йосип; від другого шлюбу батька – сестра Марія(померла у грудному віці)

1822р. батько віддав його “в науку” до кирилівського дяка. За два роки Тарас навчився читати й писати, і, можливо, засвоїв якісь знання з арифметики. Читав він дещо й крім Псалтиря. Після смерті матері і батька Тарас залишився сиротою. Деякий час був “школярем-попихачем” у дяка Богорського.…Ти взяла. Мене, маленького, за рукуІ в школу хлопця одвела. До п’яного дяка в науку.

Вже в шкільні роки малим Тарасом оволоділа непереборна пристрасть до малювання. Він вперто шукав у навколишніх селах учителя малювання. Та після невдалих спроб повернувся до Кирилівки, де пас громадську череду і майже рік наймитував у священика Григорія Кошиця.

Звідти він тікає у Лисянку до диякона-живописця, а згодом - у село Тарасівку до дяка-маляра, але дяк відмовив йому.

Восени 1829р. Шевченко супроводжує валку з майном молодого пана Енельгардта до Вільно. Наприкінці лютого 1831р. Шевченко помандрував пішки разом з іншими кріпаками сотні верств глибокими снігами до столиці (у Петербург)

1832р. Енгельгардт віддає Шевченка на чотири роки навчання до майстра В. Ширяєва Ночами, у вільний від роботи час, Шевченко ходив до Літнього саду, змальовував статуї, тоді ж уперше почав писати вірші. Влітку 1835р. у Літньому саду він познайомився зі своїм земляком-художником, учнем Академії художеств Іваном Максимовичем Сошенком. Разом із Ширяєвим Шевченко розмальовує плафон петербурзького Великого театру

Сошенко робить усе, щоб якось полегшити долю Тараса: знайомить з Є. Гребінкою, О. Венеціановим і конференц-секретарем Академії мистецтв В. Григоровичем, який дозволяє Шевченкові відвідувати рисувальні класи Товариства заохочування художників (1835).

Згодом відбувається знайомство Шевченка з відомим художником Карлом Брюлловим і поетом Василем Жуковським. Вражені гіркою долею талановитого юнака, благородні друзі вирішили докласти зусиль, щоб викупити його з кріпацтва. Почалися переговори з паном Енгельгардом. Він запросив за кріпака 2500 крб. Карл Брюллов розпочав роботу над портретом В. Жуковського, призначеним для викупу Шевченка з кріпацтва. К. Брюллов. В. Жуковський. Олексій Венеціанов

22 квітня 1838р. Заходами видатних діячів російської та української культури Шевченка було викуплено на волю Гроші здобули, розігравши у лотерею портрет В. А. Жуковського, написаний видатним художником. К. Брюлловим

Відпускна Шевченкові вручена 22 квітня 1838 року В. Жуковським на квартирі К. Брюллова. Йому тоді виповнилося 24 роки. «Воля! Воля!» - кричав і стрибав Тарас зі сльозами на очах. Його воля коштувала2500 карбованців(47 кілограм срібла)

21 травня 1838р. Шевченка зараховують стороннім учнем Академії мистецтв. Він навчається під керівництвом Карла Брюллова, стає одним з його улюблених учнів, одержує срібні медалі.

Катерина. 1842р. Полотно, олія. Циганка-ворожка.1841р. Папір, акварель. Сліпа з дочкою. 1842р. Папір, олівець, сепія. Ставши вільним, Шевченко не гаяв жодного дня. Поезія, малюнок, живопис цілком заполонили його. Він буквально упивався творчістю. Селянська родина, 1843

Тараса Шевченка вабило не лише малярство. В автобіографії є згадка, що там, у Літньому саду, він писав вірші. За свідченням Шевченка, вірші він почав писати ще кріпаком, у 1837р. Крім балади «Причинна», він до викупу з кріпацтва написав і поезію «Нудно мені, тяжко мені – що маю робити».

Але ще до виходу “Ластівки” (1841) 18 квітня 1840р. з'являється перша збірка Шевченка — “Кобзар” ( 8 творів). Перші поетичні твори Шевченка високо оцінив Є. Гребінка. Він залучив молодого майстра слова до участі в редагуванні збірника «Ластівка».

У 1844р. побачило світ друге видання“ Кобзаря”. Третє – в 1860-му. Вони доповнювалися новими творами, відтак «Кобзар» став головною книгою Тараса Шевченка. У 1974 році видавництво "Дніпро" випустило факсимільне видання повного варіанту "Кобзаря" 1840 року, без купюр.rrrrrrrrrrrrrrr

Спілкувався з селянами, познайомився з численними представниками української інтелігенції й освіченими поміщиками. У 1843 році разом з українським письменником Є. Гребінкою поет виїхав в Україну. Перша подорож Шевченка в Україну продовжувалася близько восьми місяців. Виїхавши з Петербурга у травні 1843р., поет відвідав десятки міст і сіл України (рідну Кирилівку, Київ, Полтавщину, Хортицю, Чигирин тощо).

Весною 1845 рік – друга подорож на Україну У березні 1845 року Шевченко закінчив Академію художеств. Йому було надано офіційне звання вільного художника. Тарас одразу їде в Україну. Багато подорожує (Полтавщина, Чернігівщина, Київщина, Волинь, Поділля)

Шляхами України. Почаївська лавра, 1846 Будинок І. Котляревського в Полтаві, 1845 Романо-католицька церква у Києві 1846 Аскольдова могила у Києві 1846 ppt_x

У віці 31 рік, тобто 25 грудня 1845року,захворівши, і, почуваючисьособливо зле, Т. Г. Шевченко написав вірш, який згодом дослідники Кобзаревої творчості назвали «Заповітом»

Весною 1846р. у Києві Шевченко знайомиться з членами таємного Кирило-Мефодіївського товариства. У березні 1847р. товариство було розгромлене. Почалися арешти. Шевченка заарештували.

8 червня 1847р. Шевченка привезли до Оренбурга, звідти до Орської кріпості, де він мав відбувати солдатську службу. В Орську він порушив царську заборону писати. Свої нові твори він потай записував до саморобних “захалявних” зошитків. В Орській кріпості поет написав 21 твір.

Ці роки перебування у в’язниці були найтяжчими у житті поета. Після смерті царя Миколи І друзі поета почали клопотатися про його звільнення. Пізніше було дано офіційний дозвіл звільнити. Шевченка з військової служби, але із забороноюжити в столицях. Проте Шевченко мав намірпоселитися в Петербурзі.

Влітку 1859р. Шевченко востаннє відвідав Україну. Зустрівся в Кирилівці з братами й сестрою. Мав намір оселитися на Україні. Шукав ділянку, щоб збудувати хату. Та 13 липня біля с. Прохорівка його заарештували. Звільнили через місяць і запропонували виїхати до Петербурга.

До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. Виснажений моральними і фізичними стражданнями десятирічного заслання, Шевченко зберіг давню поетичну силу, яка незабаром виявилася у нових його творах. Вважають, що поема «Марія» становить вершину творчості поета після заслання. Шість раніше написаних і в Росії заборонених поезій Шевченка видано за кордоном (Лейпціг 1859). У січні 1860 р. під назвою “Кобзар” вийшла збірка, яка складалася з 17 поезій. Того ж року надруковано й «Кобзар» у перекладі російських поетів.

В січні 1861 рокувипущено окремою книжкою Шевченківський «Буквар», посібник для навчання в недільних школах України, виданий коштом автора накладом 10 000 примірників.

   Лютий 1861 рік. Заслання підірвало здоров'я Шевченка. На початку 1861р. він тяжко захворів . Стан здоров'я поета гіршає. Хвороба прогресує. 26 лютого (10 березня н. ст.) о 6 год. 30 хвилин ранку Тарас Григорович Шевченко помер. 28 лютого поета поховали на Смоленському кладовищі. Пам'ятаючи заповіт Шевченка, його друзі домоглись дозволу перевезти його тіло на Україну і поховали в Каневі на Чернечій горі.

За десять днів до смерті він написав останні рядки: Чи не покинуть нам, небого,Моя сусідонько убога, Вірші нікчемні віршувать. Та заходиться риштувать. Вози в далекую дорогу,На той світ, друже мій, до Бога,Почимчикуєм спочивать…

Останній шлях8 травня 1861 року домовина була викопана, перенесена через увесь Петербург до Московського (Миколаївського) вокзалу і залізницею потрапила до Москви. Далі шлях проходив через Серпухов, Тулу, Орел, Кроми, Дмитрівськ, Севськ, Глухів, Кролевець, Батурин, Ніжин, Носівку, Бровари до Києва. В Києві З Тарасом прощалися студенти, поети, багато киян. Була навіть думка, яку підтримували і родичі поета, поховати Т. Шевченка у Києві. Та Честахівський відстоював думку про поховання Кобзаря в Каневі, бо ще за життя він мріяв про: «тихе пристанище і спокій коло Канева».

Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині – Однаковісінько мені. В неволі виріс меж чужими, І, не оплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу, Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій – не своїй землі. І не пом'яне батько з сином, Не скаже синові: “Молись, Молися, сину: за Вкраїну Його замучили колись”. Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні… Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять… Ох, не однаково мені.[Між 17 квітня і 19 травня 1847, С.-Петербург]

Багато літ минуло з того часу. Праправнуки вивчають «Заповіт»У Каневі вклоняється Тарасу. Не тільки Україна – цілий світ.

Франція. Грузія. Пам’ятники Т. Г. Шевченку Росія. Греція. Аргентина. СШАУгорщина. Румунія

Із 47 земних років 24 - був кріпаком, 11 – перебував під слідством, у засланні, 12 років був вільною людиною

Слово істини шукали у Шевченка наші діди-прадіди. Чеснотам навчав великий Кобзар наших батьків. І тепер, у час інформаційного вихору, у час болю та розпуки навчаємось розуму у нього й ми. Мабуть, волею провидіння слово Шевченкове з'явилося на барикадах. Свобода – найвища цінність. Цього і навчив Шевченко учасників Майдану.. Чуєш нас, Тарасе,Ми — твої онуки,За твоїм наказом. Волю взяли в руки.

Пам'ятник Тарасу Шевченку в Бородянці. Березень 2022

«Схаменіться! Будьте люди, Бо лихо вам буде. Розкаються незабаром Заковані люди, Настане суд, заговорять І Дніпро, і гори! І потече сторіками Кров у синє море Дітей ваших … і не буде Кому помагати.»«Борітеся – поборете, Вам Бог помагає В своїй хаті своя правда І сила, і воля».

Нащадки, Великого Кобзаря продовжують сьогодні виборювати право на повагу, обнялись Захід та Схід, об'єднавшись в одне ціле.

Нема на світі України,Немає другого Дніпра,А ви претеся на чужину. Шукати доброго добра

Так ми, українці, і робимо, щоб ніхто не міг посягнути на нашу гідність. Саме творчість Шевченка надихає нас на це, дає духовної наснаги.

Свою Україну любіть. Любіть її…Во время люте. В останню тяжкую минуту. За неї Господа моліть