Презентація "Микола Вороний. Ідеолог модернізації української літератури"

Микола Вороний. Ідеолог модернізації української літератури

Микола Кіндратович Вороний народився 24 листопада 1871 року на Катеринославщині (нині Дніпропетровщина) в сім'ї ремісника. Дитинство ж поета пройшло на Слобожанщині, куди сім'я переїхала через півроку після його народження.

Батько — К. П. Вороний походив з кріпаків, мати — О. Д. Колачинська — з роду освітнього діяча 17-18 століття, ректора Київської академії П. Колачинського.

Навчався в Харківському та Ростовському реальному училищі, у гімназії в Ростові-на-Дону, але буввиключенний за зв'язки з народниками, читання і поширення забороненої літератури.

У той час захопився творчістю Т. Шевченка, театром. М. Кропивницького, політичною літературою. Три роки перебував під наглядом поліції із забороною вступати до вищих навчальних закладів Росії.

У Львові познайомився з Іваном Франком. Працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства ім. Шевченка, режисером театру «Руська бесіда», в редакції журналу «Життє і слово», де вів рубрику «Вісті з Росії». Допомагав Івану Франкові у виданні газети «Громадський голос» і «Радикал», деякий час був неофіційним редактором журналу«Зоря».

З 1897 — актор трупи М. Кропивницького, П. Саксаганського та інших. Член РУП.1901 — покинув сцену і служив в установах Катеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова.

1917 — один із засновників Української Центральної ради та Українського національного театру, який відкрив свій сезон постановкою«Пригвождених» Володимира Винниченка.

1920 — емігрував за кордон. Жив у. Варшаві, де 1921-го року вийшла друком збірка його поезій «За Україну». Тут познайомився з польськими письменниками. Ю. Тувімом і Л. Стаффом, невдовзі переїхав до Львова. Викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка, деякий час був директором цієї школи.

Після повернення до УРСР (1926) вів педагогічну і театрознавчу діяльність. Викладав у Харківському музично-драматичному інституті, згодом працював у Києві у Всеукраїнському фотокіноуправлінні тощо.

У 1934 р. було заарештовано як польського шпигуна.7 червня 1938 р. розстріляний за вироком УНКВС з групою селян.10 листопада 1957 р. рішенням президії Кіровоградського обласного суду було реабілітовано.

«Моя девіза — йти за віком і бути цілим чоловіком»М. Вороний