Презентація "Між пензлем і пером"

Викуп Шевченка з неволі

Живописна спадщина Шевченка налічує близько 1200робіт (олійних, акварельних, сепій, офортів, малюнків). За півроку до смерті, 2 вересня 1860 р.,Рада Академії мистецтв присвоїла Шевченкові звання академіка гравюри.

Малював те, що бачив перед собою

На околиці. Акварель. Літо 1845р.

Хата біля річки. Олівець. 1843р

Повідь. Акварель. Квітень 1845р.

Хутір на Україні. Олівець. Акварель. Квітень 1845-квітень 1846р.

Урочище Стінка. Олівець. Травень-жовтень 1845 р.

В Решетилівці. Олівець. 1845 р.

Задум видання серії офортів, що оспівують красу України виник у Тараса Шевченка в 1843 під час його подорожі Батьківщиною, про що свідчать його малюнки та замальовки, зроблені під час цієї поїздки. Рішення автора виконати задуману серію саме в офорті було для його часу сміливим і новим, так як в Імператорській академії мистецтв, де в цей час панувала класична різцева гравюра, офортом практично ніхто не займався. Повернувшись до Петербурга в березні 1844, Шевченко почав працювати над підготовкою до видання «Живописной Украины». Митець прагнув оформити свої твори як художнє періодичне видання про історичне минуле, народний побут, звичаї і фольклор, природу й історичні пам'ятники України. Над цією серією він продовжував роботу протягом всього 1844. Шевченко сам працює над виготовленням гравюр, в процесі роботи освоюючи складну техніку.

У Києві. Офорт

Видубецький монастир. Офорт

Судня рада. Офорт

Свати. Офорт

Казка. Офорт

Дари в Чигирині. Офорт

Офорт «У Києві» було виконано одним із перших. У листах Шевченко називає його «Печерська київська криниця».

Портрет Павла Васильовича Енгельгардта, 1833

Т.Г.Шевченко. Циганка-ворожка. 1841. [С.-Петербург].

 Селянська родина. 1843. Полотно, олія.