Геракл (або Геркулес) — син Зевса та Алкмени, наділений дивовижною силою. Дванадцять його подвигів стали основою багатьох міфів і творів мистецтва. Свій перший подвиг Геракл здійснив, задушивши власноруч величезного немейського лева, який мав тверду, мов камінь, шкуру. Важкою була битва героя з лернейською гідрою, бо на місці кожної відрубаної голови в потвори з тілом змії відразу виростали дві нові. Цар Еврістей постійно ставив Гераклові нові завдання, і герой усі виконував. Сьомий подвиг Геракла відбувався на острові Крит, де в царя Міноса був величезний бик. Володар морів Посейдон наслав на тварину сказ, тому бик носився по острову, убиваючи всіх, хто траплявся йому на дорозі. І тільки Геракл не побоявся його.
Мати Геракла Алкмена веде свій рід від героя Персея, а його батько – сам Зевс, цар богів. Зевс клянеться богам, що наступне немовля з роду Персея буде володарем Пелопоннеса. Ревнива Гера затримує появу на світ Геракла і прискорює народження іншого нащадка Персея – Еврисфея. Зевс, дотримуючись даної клятви, передає владу Еврисфею. Таким чином, Гераклу впродовж багатьох років доводиться служити нікчемному, боягузливому родичу. Міфи про Геракла
Чому Геракл здійснює свої подвиги. Геракл виріс і оженився. Але мстива Гера насилає на нього безумство, і він убиває своїх дітей та дружину. Коли напад безумства спадає, Геракла охоплює скорбота. Він запитує в дельфійського оракула, чим можна спокутувати цей злочин. Оракул відповідає, що Геракл має поступити на службу до свого родича Еврисфея і протягом 12 років здійснити великі подвиги. Після чого дістане від богів прощення та безсмертя.
Подвиги Геракла — популярна тема світового мистецтва. У скульптурі й живописі підкреслюється фізична сила й надзвичайні можливості героя, які дають йому змогу подолати страховиськ. Епізоди з життя героя були усталеними темами скульпторів, які оздоблювали фризи, метопи й фронтони в храмах. Образ Геракла оспівали Софокл («Трахінянки», «Філоктет»), Евріпід («Несамовитий Геракл», «Геракліди»). Міфи про Геракла популярні і в пізнішому образотворчому мистецтві (Дж. Романо, Дж. Вазарі, Г. Рені, Рафаель, П. Рубенс, Я. Тінторетто, А. Канова, Т. Жеріко), літературі (Ж. Ротру, Ж- Ф. Мармонтель, П. Метастазіо), музиці (А. Вівальді, Й. С. Бах, Х. В. Глюк, Г. Ф. Гендель, К. Сен-Санс).