Презентація на тему: "Письменник Костиря Іван "

Письменник Костиря Іван

Костиря Іван Іван Сергійович Костиря відомий в Україні письменник, літературна діяльність якого була тісно пов'язана з краєзнавством, з оспівуванням рідної землі, місцями, де він народився, виріс, жив. Такими краями стали для письменника Дніпропетровщина та Донеччина.

Народився він на хуторі Федорівка Межівського району на Дніпропетровщині у родині сільського вчителя. Дитинство і юність минули в Донбасі, вчитися поїхав на Дніпропетровщину - закінчив Дніпропетровську фельдшерську школу. Згодом вчився в Київському медичному інституті, а по його закінченні повернувся в Донбас. З 1957 по 1965 рік працював у Горлівці дитячим, шкільним лікарем, лікарем швидкої допомоги, а потім - психіатром. Перше оповідання Івана Костирі було надруковане ще під час навчання, в багатотиражці інституту. У 1967 році він закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. М. Горького в Москві.

Досвід його лікарської практики відбився у повістях «Пора новолуний», «Ночные дежурства», «Детский доктор», «Родословное зеркало», «Врачебная тайна», «Срочный вызов», дія яких розгортається в Донецькому краї. За відображення праці шахтарів у літературі письменник був нагороджений знаком «Шахтарська слава» III й II ступеня. Письменник є лауреатом літературних премій ім. В. Короленка та ім. В. Шутова. В 1999 році він одержав заохочувальну премію та диплом Фонду нам 'яті Олекси Тихого за крашу публікацію в періодиці матеріалів про Український правозахисний рух в СРСР, стаття називалась «Донбас - колиска правозахисників і патріотів України».

За своє життя Іван Костиря встиг написати й видати добрих сорок книжок для дітей та дорослих. Краєзнавча тематика особливо знайшла відображення в книгах, що вийшли в останні роки його життя. У 2002 році вийшли «Думы о Донбассе», які мовою легенд, переказів, оповідок, бувальщин розповідають про Донецьку землю, її природу, минуле й сучасне, її людей, і «Слово о Донецком крає» - своєрідна літературна історія Донбасу. А останньою його працею стала книга «Межівська сторона» про рідну Дніпропетровщину, де він народився й ріс. Книга побачила світ у 2003 року, але її вже не побачив автор.

Костиря брав активну участь і в громадському житті Донеччини. У 2001 році він звернувся до вчених Кримської астрофізичної обсерваторії, а згодом до президента НАН України Бориса Патона з пропозицією назвати одну з нещодавно відкритих малих планет іменем «Донбас». У серпні 2003 року він відійшов у вічність, але пам'ять про свого вірного сина живе і на Дніпропетровщині, й на Донеччині.

«Думи про Донбас» У двох частинах. Цю книгу склали документально - художні твори - «Думи про дикому полі» і «Думи про Донецькому кряжі», в яких яскраво і образно розповідається про далеке минуле Донбасу, його заповідної природи і підземних скарби, про первоселенцах і першовідкривачів, хто обживав дикі степи і освоював корисні копалини.

У краєзнавчих пізнавальних «думах» безліч легенд, переказів, шахтарських оповідей, неймовірних бувальщин і справжніх історичних подій, об'єднаних особистим авторським сприйняттям донецької землі, з властивими йому ліризмом, щирістю і любов'ю.