Презентація на тему "Виникнення ісламу. Арабський халіфат."

Арабський халіфат. Іслам.

Аравійський півострів (Близький Схід)

Населення Аравії - араби   — група семітських народів, основне населення Марокко (7,5 млн.), Алжиру(8,5 млн.), Тунісу (3,5 млн), Лівії(1,1 млн.), Єгипту (27,2 млн.), Сирії(11,1 млн.),Судану (6 млн.), Саудівської Аравії (6,8 млн.), Лівану (1,3 млн.), Йорданії (1,4 млн.),Іраку(4 млн.), Адену (0,7 млн.), Оману (480 тис.), Кувейту (200 тис.) та інших країн Північної і Північно-західної. Африки та Передньої Азії. Всіх арабів за різними оцінками від 350 до 422 мільйонів осіб. Термін «араб» був уперше зафіксований у 853 до н. е., але не використовувався широко до кінця 6 століття

АРАБИ - належать до європеоїдної раси. Первісна батьківщина арабів — Центральна і Південна Аравія. Внаслідок арабських завоювань 7—8 століть і розширення торговельних зносин араби розселились і по інших країнах.

Заняття арабів Основне заняття більшості арабів — землеробство. Частина арабів — бедуїни Лівії, Йорданії, Саудівської Аравії, Оману, Катару — займаються тваринництвом(верблюдоводством, вівчарством).  Розвинуте виробництво вовняної пряжі, шкіряних і дерев'яних побутових речей. Частина арабів Єгипту, Сирії, Алжиру, Іраку працюють у промисловості. Кочові араби живуть у чотирикутних наметах.

Виникнення ісламу Іслам  (араб. الإسلام, буквально означає підкорення, покірність) — одне з декількох світових  (нарівні з християнством,  буддизмом) віровчень, які сповідують віру у єдиного Бога.

    Фундації Ісламу Єдинобожність  Символ віри Молитва  Піст Благодійність Паломництво до Мекки Основні представники: Мухаммад  Пророки ісламу: Сподвижники пророка Халіфи Нащадки пророка Книги і закони Течії ісламу: Коран Сунізм, шиїзм,суфізм, ваххабізм Сунна ісмаїлізм, друзи, алавіти, зейдити, Хадис хариджизм, імаміти, салафія Мазхаб  Шаріат Іджтихад

Символ Віри  (шахада) - в ісламі звучить як "Немає бога крім Бога і Мухаммад - пророк його" або на староруській (мові, якою користувались білоруські татари - перші мусульмани на старій Русі – «Нямаш іншага, толькі адзіни Пан Бог, і Мухаммад – Пасол Божи»

Іслам також називають мусульманством, магометанством, а людей, що її сповідують —мусульманами, магометанами. В українській мові також збереглися такі нині маловживані форми якбасурманин— запозичена через тюркські мови, агарянин та ізмаїлтянин - тобто людина з племені нащадків Агарі і її спільного з Авраамом сина Ізмаїла.

Основні догмати та культові особливості ісламу 1. Всевишній один (ла іллахa ілла ллах — немає вищого за Всевишнього, немає бога крім Всевишнього) Мухаммад — пророк, посланий Всевишнім (ва мухаммаду расулу ллахі — і Мухаммед посланий Всевишнім) 2. Доля кожного мусульманина вирішена на небесах. 3. Віра в рай та пекло. 4. Визнання священної книги Коран. 5. Кожен мусульманин, якщо він здоровий, не має боргів і має достатньо коштів для мандрівки, хоча б один раз у житті повинен виконати Хадж — паломництво у Мекку до мечеті Аль-Харам, де знаходиться святилище Кааба. Це один із основних п'яти обов'язків мусульман. Чотири інших — сповідання віри, молитва, піст і діяння на користь бідних. Кожен мусульманин повинен молитися п'ять разів на день, тримати піст у місяць Рамадан (вдень утримуватися від їжі та не пити).

КОРАН Мусульмани вважають, що Коран є буквальним словом Бога; він є центральним релігійним текстом ісламу Коран ділиться на 114 сур, або розділів, які об'єднані, містять 6,236 аятів або віршів.  Коран більш стурбований моральним кодексом, ніж законна інструкція, і вважається «Записником ісламських принципів і значень» Наука коментаря Корану і тлумачення відома, як тафсір Слово Коран має значення «декламація». Коли мусульмани говорять абстрактно про «Коран», вони зазвичай мають на увазі священне писання, яке декламується арабською мовою замість надрукованої роботи або будь-якого перекладу.

Територія поширення ісламу Майже всі мусульмани належать до однієї з двох головних течій, Сунізму і Шиїзму. Єресь розвивалася наприкінці 7-го сторіччя, через розбіжності в керівництві ісламського суспільства в релігійних і політичних питаннях. Сьогодні в світі приблизно 85% сунітів і 15% — шиїтів. Іслам — домінуюча релігія на Близькому Сході, також як і в деяких місцевостях в Африці і Азії. Велика ісламська громада є в Китаї, на Балканському півострові у Східній Європі і Росії. Є також великі ісламські громади серед іммігрантів в інших частинах світу, як наприклад у Західній Європі. Близько 20% мусульман живуть у країнах арабського світу. Мусульмани складають переважну більшість населення багатьох країн Азії й Африки. Ісламське віровчення відіграє помітну роль у сучасному політичному житті глобального суспільства. Зелений – суніти, синій – шиїти

Мусульманське населення країн світу

Держава арабів

Халіф-Халіфат Слово Халіфат  (араб. خليفة — Khalīfah «спадкоємець», «представник») — означає як титул халіфа, так і велику державу, створену після Мухаммада арабами-завойовниками під керівництвом його «халіфів» — «представників».

Халіфа́т (араб. خلافة إسلامية) — феодальна теократичнаарабо-мусульманська держава, що виникла в результаті арабських завоювань VII—IX століть і очолювалася халіфами. Також халіфат як термін означає ісламську теократичну державу, яка має об'єднувати усіх мусульман. Втім лише перший Омейядський халіфат дійсно об'єднував усю умму.

Арабський халіфат Під контролем цієї держави в період її розквіту знаходились землі Близького Сходу, АФрики і південного заходу Європи. Халіфат контактував з такими регіонами як Європа і Великий Євразійський Степ, тісно взаємодіяв з тодішніми утвореннями на цих землях - Великою Булгарією, Тюркським і Хазарським каганатом, Великим князівством Руським, Східною Римською імперією.

Територія Арабського халіфату Первісним ядром Халіфату стала створена Мухаммадом на початку VII ст. в Хіджазі (Західна Аравія) мусульманська громада — умма. У результаті арабських завоювань була створена величезна держава, що включала Аравійський півострів, сучасні Ірак, Іран, більшу частину Закавказзя, Середню Азію, Сирію,Ізраїль, Йорданію, Єгипет, Північну Африку, більшу частину Іспанії та Португалії, частину Північної Індії.

Багдадський Халіфат Епоха існування Багдадського Халіфату, разом з декількома наступними століттями розквіту загальноісламської науки й культури, іменуються в західній історіографії  Золотим століттям ісламу

Кордовський емірат — незалежна мусульманська держава на Піренейському півострові зі столицею в Кордові між 756 та 929 роками. Після 929 року перейменована в Кордовський халіфат. Незалежний емірат заснував 756 року Абдаррахман I. Він належав до Омейядів і після знищення 750 року Омейядського халіфату втік в Іспанію. Тут йому вдалося захопити владу в Кордові. Підпорядкування інших міст Аль-Андалусу зайняло ще 25 років. Влада кордовського еміра над іншими містами Аль-Андалусу не була тривкою й залежала від компетенції кожного з емірів. 929 року правнук Абдаррахмана I Абдаррахман III оголосив себе халіфом, щоб зрівнятися званнями з правителями Аббасидського халіфату та шиїтського халіфа Тунісу, з яким вів війну за володіння західною Північною Африкою.