Презентація на тему "Все мовчки тут кричить..."

Все мовчки тут кричить... Урок - пам'яті, присвячено 80-річчю трагедії в Бабином Яру. Підготувала і провела:викладач суспільних дисциплін ДП(ПТ)О”ПРИДНІПРОВСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ М. ДНІПРО”Н. О. Галкіна.

Ми чуєм із Європи плач: Рахільза дітьми за своїми тужить, - мативбивається... Ах, сльози ці і більв віках обвинуваченням звучатипроти німоти будуть! Їй як сільв очах єврей. Ну, що на це сказати?Уривок з поезії П. Тичини «Єврейському народові».

Мета і завдання уроку:- розкрити сутність трагедії Голокосту в Україні та висвітлити тему розстрілів у Бабиному Яру, які відбулися 29-30 вересня 1941 року; - сприяти виробленню стійкого негативного ставлення до фактів дискримінації, зневажання людської гідності та зазіхань на право на життя;- розвивати сучасне сприйняття процесу вивчення історії.

Україну в ХХ столітті спіткало чимало трагедій, серед яких – Голодомор, Голокост, українсько-польський конфлікт та Волинська трагедія, депортація кримсько-татарського народу. У 2023 році Україна і світ відзначають 82-гі роковини трагічних подій у Бабиному Яру. Подібно до табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцимі, Бабин Яр в Україні став символом знищення євреїв Європи під час Голокосту. Тільки за два дні 29-30 вересня 1941 р. тут було розстріляно нацистами близько 34 тисяч євреїв. Декілька наступних років у Бабиному Ярі продовжувалися вбивства десятків тисяч євреїв, а також радянських військовополонених,представників українських націоналістичних груп, ромів, активістів комуністичної партії та інших «ворогів рейху».

Трагедія Бабиного Яру та інші події Голокосту, масові вбивства, знецінення людського життя вплинули на загальну атмосферу в українському суспільстві, позначились на багатьох подіях історії України. Із шести мільйонів європейських євреїв, знищених нацистами та їх поплічниками у ході«остаточного вирішення єврейського питання», близько 1,5 мільйона булиукраїнськими євреями. Безумовно, вивчення полікультурної історії України неможливе без розгляду цієї сторінки історії, що, зокрема, відповідає сучасним рекомендаціям Ради Європи

22 червня 1941 року нацистська Німеччина без оголошення війни напала на Радянський Союз.

На момент захоплення міста вже діяв наказ про повне знищення євреїв в окупованих районах Радянського Союзу. Зазвичай, таким акціям передували певні проміжні кроки – реєстрація, концентрація, ізоляція, ідентифікація євреїв. Натомість у Києві подібні заходи не проводились, гітлерівці вдались тут до прискорених методів винищення.

28 вересня, тобто за день до початку трагедії, на будинках окупованого нацистами Києва з’явилися оголошення російською, українською та німецькою мовами:«Наказується всім жидам міста Києва і околиць зібратися в понеділок дня 29вересня 1941 року до год. 8 ранку при вул. Мельникова – Доктерівській (колокладовища). Всі повинні забрати з собою документи, гроші, білизну та інше. Хтоне підпорядкується цьому розпорядженню, буде розстріляний. Хто займежидівське мешкання або розграбує предмети з тих мешкань, буде розстріляний»

І люди йшли до збірних пунктів. Вірили в те, що їх будуть переселяти до Палестини. Вірили і шли... Йшли на смерть…Найменшій жертві Бабиного яру біло тільки два дні ...

Почергово від натовпу відділяли 30—40 осіб і під конвоєм вели «реєструватися». У людей відбирали всі документи та цінності. Документи в поспіху кидали в мішки, а то і просто на землю, де вони лежали товстим шаром. Потім євреїв примушували роздягатися і через проходи в насипі виводили до краю яру, на протилежному боці якого на спеціально обладнаній дерев'яній платформі сидів кулеметник. Під безжалісний вогонь кулемета поліцаї заганяли палицями розгублених, голих, абсолютно знетямлених людей, не даючи їм схаменутися, зорієнтуватися. Розпачливе ридання, крики поліцаїв, благання про допомогу, прокляття катам, молитви, що заглушувалися веселими мелодіями вальсів з гучномовців, гуркотом літака, що кружляв над яром…

Масові розстріли у Бабиному Яру та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися і пізніше, аж до визволення Києва від окупації. Зокрема, 10 січня 1942 було страчено близько 100 матросів і командирів Дніпровського загону Пінської військової флотилії, а 18 лютого 1943 — трьох футболістів київського «Динамо»: Миколу Трусевича, Івана Кузьменка та Олексія Клименка (за деякими даними частина футболістів були службовцями НКВС, що і стало причиною розстрілу), що дало привід для створення після війни легенди про так званий «матч смерті».

У 1941—1943 у Бабиному Яру розстріляно 621 члена ОУН, серед них і відому українську поетесу Олену Телігу разом із чоловіком. У різних публікаціях даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Яру — приблизно від 70 000 до 150 000 осіб. У 1946 на Нюрнберзькому процесі радянською владою наводилася оцінка близько 100 000 осіб[, згідно з висновками спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва. За даними історика, провідного наукового співробітника Музею історії Києва, відповідального секретаря Громадського комітету для вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру Віталія Нахмановича, за весь час німецької окупації у Бабиному Яру були розстріляно 90–100 000 людей[, з них приблизно 65–70 000 євреїв.

В серпні – вересні 1943 року перед відступом німців із Києва трупи розстріляних радянських громадян були відкопані і спалені в спеціально підготовлених для цього печах.

Історія Бабиного Яру в минулому сторіччі, зокрема в часи Другої світової війни страшна і повчальна. Десятки тисяч жертв – це реальна ціна за людську безвідповідальність і маніакальне бажання панувати над світом. Водночас, це повчальний урок для нинішнього покоління, яке має знати усю правду про одну з найбільших трагедій людства. Менора: Пам'ятник знищеним у Бабиному Яру євреям. Пам'ятник радянським громадянам і військовополоненим, розстріляним німецькими фашистами в Бабиному Яру

Пам'ятник жертвам трагедії «Бабин Яр»

Пам'ятник розстріляним у Бабиному Яру дітям

Дякую за увагу.