Презентація:"Падіння авторитарних режимів у Південно-Західній Європі в 1970-х рр.

ВВсесвітня історія 11 клас. Падіння авторитарних режимів у Південно-Західній Європі в 1970-х рр.

План уроку:1. «Революція гвоздик» у Португалії.2. Перехід до демократії в Іспанії після смерті генерала Ф. Франко.3. Ліквідація режиму «чорних полковників» у Грецїї.4. Утвердження принципів громадянського суспільства.5. Тенденції повоєнного розвитку партійних систем.

Португальський авторитарний режим. Португальський авторитарний режим, встановлений ще в 1926 р., фактично був найстаршим у Західній Європі. Жорстка авторитарна структура влади. Кредо режиму містилось у твердженні: «Без Африки ми маленька країна, з Африкою - впливова держава». Антоніо Салазар (1932-1968)Марчело Каетано (1968-1974)

«Рух збройних сил» (MFA). Організація була заснована молодими офіцерами лівих поглядів, що скористались невдоволенням в армійських лавах, яке виникло внаслідок тривалих і неефективних колоніальних воєн в Анголі, Мозамбіку, на Східному Тиморі.

«Революція гвоздик».25 квітня 1974 р. військові підрозділи, очолювані Сальґуейро де Майя, Антоніо де Спінолою та Франціско де Кошта Гомешом, зайняли найважливіші адміністративні установи в столиці країни - Лісабоні. Трансляція пісні «Грандола» була сигналом до початку революції. Символом революції стали червоні гвоздики в дулах стрілецької зброї солдатів, які масово переходили на бік повстанців.

Увечері 25 квітня 1974 р. було оголошено про повалення авторитарного режиму. Влада перейшла до уряду національного порятунку

У країні було встановлено режим ліберальної демократії, закріплений за президентства Ромальйо Еаніша (1976-1986).

Перехід до демократії в Іспанії. Ф. Франко вдався до відновлення у країні монархії. Улітку 1969 р. він визнав своїм наступником Хуана Карлоса Бурбона, онука Альфонса XIII, і за три тижні до своєї смерті - 30 жовтня 1975 р. - передав йому владу. Генерал Франсіско Франко (1939-1975)

 Під час референдуму 15 грудня 1976 р. абсолютна більшість іспанців виступили за відхід від старих порядків. У липні 1977 р. відбулися демократичні вибори та було укладено угоду між урядом і політичними партіями («пакт Монклоа»), яка передбачала проведення політичних реформ і стабілізацію економіки. Ухвалена у грудні 1978 р. після мирного перехідного періоду конституція визначила Іспанію як парламентську монархію, правову соціальну і демократичну державу.

Режим «чорних полковників» у Грецїї.21 квітня 1967 р. у Греції відбувся державний переворот, у результаті якого в країні було встановлено військову диктатуру на чолі з Георгосом Пападопулосом (режим «чорних полковників» - назва за кольором уніформи). Самі військові назвали переворот «Революцією 21 квітня, покликаною вивести країну із стану хаосу і розрухи». Дімітріс Іоанідіс, Георгіос Пападопулос, Стілліанос Паттакос.

Ідейні основи режиму: Антикомунізм.Ідеологія «грецького християнства» («Греція - країна християн»). Теза про спадкоємність Візантійської імперії.

Перші масові виступи проти режиму: Чашу терпіння переповнило розігнання танками в листопаді 1973 р. студентів Політехнічного університету столиці, після чого довіра до режиму різко впала.21—22 квітня 1971 р. в Афінах відбулись нечисленні демонстрації студентів.

У серпні 1974 р., на зміну режиму «чорних полковників», до влади прийшов цивільний уряд на чолі з Константиносом Караманлісом. Колишні керівники Греції були заарештовані і засуджені, зокрема Г. Пападопулос, С. Паттакос, Н. Макарезос та Д. Іоанідіс - до смертної кари (пізніше замінена на довічне ув’язнення).

Принципи громадянського суспільства: Наявність багатьох дієвих неурядових організацій. Незалежність створених громадянами асоціацій від державної влади. Почуття громадянської відповідальності в поєднанні з цивілізованою поведінкою та активною громадянською позицією.

Зміни у партійно-політичних системах країн Заходу після Другої світової війни (упродовж 1950-1960-х рр.):такі партії, як нацистська та фашистська, втратили можливість легальної діяльності;деідеологізація партій і їхня орієнтація на представництво загальнонаціональних інтересів привели до загального зрушення в бік центру;перехід влади від однієї партії до іншої став менш болючим для держави;відбулися зміни в політичній культурі суспільства, унаслідок чого наголос з конфронтації змістився на діалог і співпрацю.

Домашнє завдання: Опрацювати § 4