Презентація "Пантелеймон Куліш-творчість, роман "Чорна рада", Кулішівка"

«Своєї мови рідної і свого рідного звичаю вірним серцем держітеся, тоді з вас будуть люде як слід»П. Куліш

Пантелеймон Олександрович Куліш (7 серпня 1819- 14 лютого 1897) - письменник, історик, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик.

Поетичний доробок Пантелеймона Куліша налічує п’ять поетичних збірок: «Досвітки»; «Хуторна поезія»; «Дзвін»; «Позичена кобза»; «Хуторні недогарки».

Збірка «Хуторна поезія» Друга збірка П. Куліша. Побачила світ у 1882 році. У цій збірці відображено змінений погляд Куліша на історичне минуле України. Характерною особливістю збірки «Хуторна поезія» є велика кількість епіграфів з творів Т. Г. Шевченка. Особливе місце у збірці посідають поезії «Рідне слово» і «До кобзи». Мова поезії надзвичайно образна і символічна.

Ювілейне видання Біблії П. Куліша,І. Нечуя-Левицького та І. Пулюя. У 1868 р. йде у відставку й вирушає за кордон і безпосередньо знайомиться з культурою західних країн, але значну частину часу мешкає у Львові, де співпрацює з місцевими журналами й публікує свої переклади біблійних текстів українською мовою.

Прозові твори П. Куліша П. Куліш є автором роману «Чорна рада», оповідань «Орися», «Дівоче серце», «Гордовита пара»; драматичних творів «Байда, князь Вишневецький», «Петро Сагайдачний», «Цар Наливай»; перекладів та переспівів творів європейської та російської літератур, наукових та публіцистичних праць.

ПЕРШИЙ ІСТОРИЧНИЙ РОМАН

ІСТОРІЯ НАПИСАННЯ РОМАНУПрацював над романом із 1843 по 1857 рр. (упродовж 14 років). Написано 2 варіанти твору: російською та українською мовами. У 1939 році на Україні вперше побачив світ роман «Чорна рада» rrrr

СЮЖЕТ ТВОРУ: У романі дві сюжетні лінії – соціальна та любовна. Перша – це події, пов’язані з вибором гетьмана на «Чорній раді» в Ніжині, поразка Сомка, Шрама та їхніх прихильників. Друга – любовна, романтична, але складна. Леся – Петро, гетьман Сомко, Кирило Тур.

За жанром «Чорна рада» - історичний роман, роман-хронікаІсторичний роман – роман, у якому, відтворюються події минулих часів, розповідається про життя видатних діячів. Роман-хроніка – це такий прозовий твір, у якому розкривається послідовна історія певних суспільних або родинних подій за тривалий проміжок часу.

ДЖЕРЕЛА 1)М. Маркевич «Історія Малоросії».2)Д. Бантиш-Каменський «Истории Малой России».3) Козацькі літописи: Самовидця і Грабянки.4) Старовинні документи з архівів монастирів.5) УНТ ( думи, історичні пісні, перекази, легенди.

МОВА РОМАНУ «ЧОРНА РАДА»1) Значна кількість церковнослов’янізмів і стилістично маркованих елементів.2) Вживає дієслівні форми минулого, теперішнього, майбутнього часу дійсного способу.3) Дієслівні конструкції з допоміжним дієсловом бути.4) Явище неповноголосся, церковнослов’янські префікси со-, воз-. 5) Народнорозмовні форми із– (ізо-, зо-), од-.6) Продуктивний словотворчий суфікс -ова- в ненаголошеній позиції, який є народною формою.7) Частка -сь, що виконує роль постфікса.

КУЛІШІВКАПантелеймон Куліш-творець фонетичного правопису, який ліг в основу сучасного українського.

Правопис засто­сований П. Кулішем у «Записках о Южной Руси»; «Граматці»; згодом використаний у журналі «Основа».

Згідно з цим правописом:1. Послідовно вживали літеру і на позначення звука [і] з давнього ѣ (літо, сіно, осінь).2. На місці давніх о, е у новозакритих складах (стілъ, жінка, пічъ) та йотованого і (Вкраіна, моіх, тихоі).3. Вилучено з абетки літеру ы, а замість неї та на позначення звука [и] писали и (синь, лисиця).4. На місці апострофа в серед. і в кінці слів після приголосних використовували ъ (пъятъ, розвъязав, вітеръ, сміхъ).

5. Звук [е] передавали через е (друже, сестра).6. Літеру є вживали лише після м’яких приголосних в імен­никах серед. роду (весіллє, третє, щастє), а після голосних – літеру е без відзначення на пись­мі йотації звука [е] (гуляе, думаешь), хоч літера є в поперед. правописах була.7. Відновили ё для сполучень йо, ьо (ёму, слё­зою, тёхнув, народнёго).8. Вибуховий ґ передавали через g (дзиgа, gyля).9. Дієслівне сполучення -ться – через -тьця і -тця (вертаютьця, всміхнетця), а -шся – через -шся і -сся (оді­бъешся, вітаесся).

10. Паралельно вживали префікси рос- і роз- (роскажуть, розчервонітися). Саме Пантелеймон Куліш створив український правопис, який дав оптимальне співвідношення між вимовою та її письмовою фіксацією. Тобто в основі її була жива українська мова, яка збереглася в народних піснях, у фольклорі, у побутовому вживанні. В перспективі цей правопис мав сприяти об’єднанню української нації тоді ще розділеної кордонами Російської і Австро-Угорської імперій.

Я молитись мушу. За Україну,за народну душу. Вона в мені і житиме вовік…Пантелеймон. Куліш

ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!