Презентація "Поляки - лауреати Нобелівської премії у галузі літератури"

Поляки - лауреати Нобелівської премії

Відзнака, яка присуджується за видатні наукові чи літературні досягнення чи внесок у суспільство та людство, заснована Альфредом Нобелем, винахідником динаміту. Перша церемонія нагородження відбулася в Королівській академії музики в Стокгольмі в 1901 році. Нобелівська премія

Генрик Сенкевич (1846 – 1916) Псевдонім „Litwos”

У 1905 році він був удостоєний Нобелівської премії з літератури. Він був першим польським письменником і другим поляком після Марії Склодовської-Кюрі, який отримав цю найпрестижнішу відзнаку.

Генрик Сенкевич народився у дворянській родині у Волі Окшейській у 1846 році. Тут він провів перші 9 років свого життя. Нині в будинку музей письменника.

Юний Генрик був звичайною дитиною, у школі не мав атестата « з червоною смужкою», а його перші роботи зустріли критику. Під час навчання доводилося працювати, щоб заробити на життя.

Батьки хотіли, щоб юний Генрик став відомим лікарем. Однак син їх не виправдав їх очікувань, вступивши на філологічний факультет.

Як любитель гірських походів, він регулярно відвідував Закопане, куди часто возив своїх дітей. Він мав багато друзів у столиці Татр, також серед горян. Завдяки їм він познайомився з підгальською говіркою, місцевими звичаями, кухнею, а також традиційним одягом.

Перш ніж повністю присвятити себе написанню романів, він багато подорожував по світу. Він був у США, в Африці, в Італії, головним чином у Римі та Венеції.

Відомі романи: «Хрестоносці», «Quo Vadis», «Потоп», «Пан Володийовський», «Вогнем і мечем».

Книгу «У пустелі та джунглях» Г. Сенкевич написав, коли йому було вже 65 років. Роман створив на замовлення 9-річної дівчинки Ванди Улановської. Письменник захоплювався тваринами. У нього була такса на ім'я "Вікоп", до якої він ставився як до члена сім'ї. Праці Сенкевича були багаторазово екранізовано як в Польщі так і за кордоном

На початку 1990-х років обличчя Генрика Сенкевича прикрашало банкноти в 500 000 злотих.

Музей в Обленгорку. З 1958 року в палаці діє музей, який достовірно відображає зовнішній вигляд інтер’єру часів, коли тут жив і працював Генрик Сенкевич. У 1900 р. на знак визнання заслуг письменникові було надано земельний маєток і стильний палац в Обленгореку поблизу Кельце, куплені на добровільні соціальні внески. Садиба була літньою резиденцією письменника.

Пам'ятник Генрику Сенкевичу встановлений у королівському парку Лазєнки у Варшаві.

Владислав Станіслав Реймонт (1867-1925)

Отримав Нобелівську премію з літератури за свій роман «Селяни» , в якому він показав життя польського села.

Перш ніж стати письменником, Владислав Реймонт займався багатьма роботами та професіями. Він не знав, ким хоче стати в майбутньому, і мав різнобічні інтереси. В юності втік зі школи. За фахом був кравцем, працював актором мандрівної трупи, а потім залізничником.. Прославився як журналіст – написав перший великий репортаж у польській літературі. У ньому він описав паломництво на Ясну Гору, в якому сам брав участь. Він також любив мандрувати світом.

Найбільші його літературні твори: «Земля обітована» і «Селяни». За рік до смерті в 1925 році він отримав Нобелівську премію за роман «Селяни». Цей селянський епос був перекладений багатьма іноземними мовами і екранізований.

Пам'ятник Владиславу Реймонту - відкрито 7 вересня 2001 року в палаці Кіндерманн (вул. Пйотрковска 137) у Лодзі. Він був першим лауреатом Нобелівської премії незалежної Польщі.

На початку 1990-х років портрет Владислава Реймонта прикрашав банкноти номіналом 1 000 000 злотих.

У 1980 році він отримав Нобелівську премію з літератури за свої життєві досягнення. Чеслав Мілош(1911-2004)

«За творчість, у якій він з безкомпромісною проникливістю розкриває загрози людини у світі, повному конфліктів». Чеслав Мілош під час вручення Нобелівської премії з літератури

Чеслав Мілош Псевдонім: Адріан Жєлінскі , Ян М, Новак. Ян Сиручьпольський і литовський поет, есеїст, перекладач та історик літератури; народився 30 червня 1911 року в Шетейні, Литва; навчався у Віленському університеті, спочатку вивчав польську філологію на гуманітарному факультеті, через короткий час перейшов на юридичний факультет; дебютував 1930 віршами «Склад» і «Подорож»; до 1939 учасник поетичного гуртка Жагари; після війни, у 1945-50 роках, був співробітником польських дипломатичних служб; з 1951 перебував на еміграції; у 1980 році він був удостоєний Нобелівської премії за його життєві досягнення в літературі; він також отримав багато престижних американських і міжнародних нагород; у 1993 р. остаточно переїхав до Польщі, обравши місцем проживання Краків; помер 14 серпня 2004 р. у Кракові.

Художній фільм Виробництво: Польща Рік виробництва: 1982 Прем'єра: 20 вересня 1982 року Режисер: Тадеуш Конвіцький Сценарій: Тадеуш Конвіцький Жанр: психологічний фільм, поетичний фільм. Екранізація роману Чеслава Мілоша «Долина Ісса»

Польська поетеса, есеїст, критик, перекладач, колумніст; лауреат Нобелівської премії з літератури (1996), член-засновник Асоціації польських письменників (1989), член Польської академії мистецтв і наук (1995), дама ордена Білого Орла. Віслава Шимборська(1923 – 2012)

Віслава — друге ім'я Шимборської. ЇЇ перше ім'я - Марія. Поетичний талант письменниці виявився ще в дитинстві, саме тоді батько подарував їй дрібну монету за вірш.

Як поетеса Шимборська дебютувала в березні 1945 року віршем «Шукаю слова» в додатку до «Dziennik Polski» під назвою «Боротьба». Szukam słowa. Chcę określić ich jednym wyrazem jacy - ?Biorę słowa potoczne, ze słowników kradnę, mierzę, ważę i badam –Żadnenie odpowiada. Każde najodważniejsze – tchórzliwe, każde najpogardliwsze – jeszcze święte. Każde najokrutniejsze – nazbyt litościwe,najbardziej nienawistne – za mało zawzięte. To słowo musi być jak wulkan, niech bije, rwie i strąca,jak straszliwy gniew Boga, jak nienawiść wrząca(…)

В 1996 році Віслава Шимборська отримала Нобелівську премію з літератури. Члени Шведської академії написали, що нагорода присуджена «за поезію, яка з іронічною точністю розкриває закони біології та хід історії у фрагментах людської реальності».

Лауреатка Нобелівської премії з літератури за 2018 рік. Ольга Токарчук( нар. 1962 р.)

Ольга Токарчук народилася в 1962 році в польському місті Сулєхув у сім’ї вихідців з України. Закінчила факультет психології Варшавського університету. Під час навчання як волонтер займалася людьми, що страждають від психічних захворювань. Зараз Ольга Токарчук мешкає у Вроцлаві і регулярно дає лекції по майстерності написання прози в літературно-художній студії Ягеллонського університету (Краків). Має сина від першого шлюбу, укладеного в 1985 році, з видавцем Романом Фінгасом. Вона вегетаріанка. Ольга Токарчук

Ольга Токарчук – перша польська лауреат Міжнародної Букерівської премії завдяки книзі «Бігуни». Отримуючи нагороду під час церемонії в Музеї Вікторії та Альберта, авторка підкреслила, що хоча вона перша полячка, яка отримала Букера, вона «не вірить у національну літературу, вона ставиться до неї як до живої істоти, яка з’являється в одній мові, а потім може бути перекладена на іншу, що є ще одним дивом». Букерівська премія — найпрестижніша британська літературна нагорода, яка вручається з 1969 року. Переможець отримує суму в 50 000 фунтів стерлінгі, яка має бути розділена між автором роману та перекладачем.

Книги Токарчук перекладено понад 10 мовами, як от англійською, німецькою, французькою, каталонською та чеською. Один із найвідоміших романів - «Бігуни» приніс Токарчук літературну премію «Ніке» (2008).

Головною темою роману є екзистенційна ситуація людини у подорожі, це літературна монографія про феномен мобільності, руху та тривожності від подорожей. Назва походить від назви однієї із течій старообрядців, «бігунів» (вигнанців), що вірять, що світ насичений злом, котре має складніший доступ до людей, коли вони залишаються в постійному русі. Щоб не піддатися злу, необхідно постійно рухатися. Сюжет твору побудований у вигляді переплетених, на перший погляд, не пов'язаних між собою ниток. Окрім теми подорожей (подорожі самої авторки та кількох героїв), існує також тема прагнення увічнити людину, цього разу не в аспекті душі, а через збереження його мертвого тіла (історія анатома 17 століття Філіпа Верхейена та лікаря 21 століття Блау).

Головні принципи життя Ольги: "жодних рішень до ранкової кави" і "пишеться те, що пишеться".

Екранізація творів Ольги Токарчук. У 2009 році вийшов її кримінальний роман «Веди свій плуг по кістках мертвих», назва якого — цитата Вільяма Блейка, видатного художника і поета рубежу XVIII-XIX століть. За його мотивами був знятий відомий фільм Агнешки Голланд «Слід звіра». Автором сценарію проекту виступила Токарчук.

Дякую за увагу!