Презентація "Рослинництво України"

РОСЛИННИЦТВО УКРАЇНИ ГЕОГРАФІЯПідручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів КОБЕРНІК Сергій Георгійович. КОВАЛЕНКО Роман Романович

Пригадайте! 1. Які сільськогосподарські рослини вирощують в вашій місцевості?2. Яку продукцію тепличного господарства ви купуєте холодної пори року?

Структура рослинництва України. Рослинництво є основним виробництвом сільського господарства України. Нині воно займає посівні площі у 272,4 тис. км2 (або 27,24 млн гектарів), що становить 65,6% усіх сільгоспугідь. В Україні рослинництво представлене двома виробництвами: рільництвом, а також садівництвом й виноградарством. У рільництві України вирощують усі відомі групи сільгоспкультур: зернові (зернове господарство), технічні, бульбоплідні (картоплярство), овоче­баштанні (овочівництво і баштанництво), кормові. Кожна група рослин займає певні площі. Посівна площа сільськогосподарських культур – частина ріллі, яка фактичн зайнята посівами озимих та ярих культур під урожай поточного року.

Озимі культури – це однорічні рослини, що їх було посіяно восени минулого року, та збереглися до закінчення весняної сівби. Їх нормальний розвиток та висока урожайність пов’язані з умовами зимівлі та одержання достатньої кількості вологи навесні внаслідок танення снігу. Серед озимих культур в Україні вирощують так звані озимі хліби: озимі пшеницю, жито та ячмінь. Більшість рослин культивують як ярі, тобто ті, що їх сіють навесні під урожай поточного року. Структура посівних площ – відсоткове відношення розмірів посівних площокремих сільськогосподарських культур до їх груп та цих груп – до загальної посівної площі.

З початку 90­х рр. ХХ ст. структура посівних площ в Україні зазнала суттєвих змін (мал. 36,ст.72). У ній переважають зернові культури, під якими нині зайнято 53,6% ріллі. Водночас утричі зросли площі під технічними культурами, які мають експортне значення. Нині під ними зайнято 32,3% усіх орних земель. Через зменшення поголів'я свійських тварин майже у 5 разів скоротилися посівні площі під кормовими культурами й нині становлять 7,2% від усієї площі ріллі. Картопля та овочебаштанні культури займають відповідно 4,2% та 2% від посівних площ України. Площа багаторічних насаджень в Україні, тобто під садами, ягідниками, виноградниками, скоротилася майже утричі.

Проаналізувавши мал. 36, ст.72 охарактеризуйте зміниу структурі посівних площ під різними групами сільгоспкультур в Україні. Поміркуйте, чим були викликані такі зміни.

Зернові культури. Основу рільництва у нашій країні становить вирощування зернових культур: хлібних, зернофуражних, круп’яних та зернобобових (мал. 37, ст.73). Ареали вирощування рослин визначаються їх екологічними особливостями, тобто потребами у теплі, волозі та вибагливістю до родючості ґрунтів. Основною хлібною культурою України є пшениця. Ця рослина культивується людьми понад 10 тис. років, на території сучасної України – понад 5 тис. років. Відомо понад 20 видів пшениці, кожний з них має багато виведених селекціонерами сортів. Найчастіше вирощують 2 види пшениці, які різняться хімічним складом зерна: тверду та м’яку. У насінні твердої пшениці багато білка (16–18%), тому її використовують у макаронній промисловості. З насіння м’якої пшениці, яке багате на крохмаль (до 70%), але бідніше на білок (9–11%), печуть хліб та кондитерські вироби.

Батьківщина твердої пшениці – Ефіопія, м’якої – Передня Азія, де й донині як бур’ян росте її дикий предок – пшениця однозернянка. Пшениця, яка походить зі степів та саван, вибаглива до тепла та родючості ґрунтів. Вода їй потрібна лише у період вегетації. Саме тому найчастіше культивують озиму пшеницю, яка одержує воду від танення снігу, тому й має вищу врожайність. В Україні вона становить 38,9 ц/га. Врожайність – кількість продукції сільськогосподарської рослини у центнерах, що зібрано з 1 га площі. Тверда пшениця. М'яка пшениця

Вирощують в Україні озиму пшеницю в Степу та Лісостепу на родючих грунтах. Ярої пшениці вирощують значно менше. За посівними площами в нашій країні пшениця є безперечним лідером; нею засіяно 23,2 усієї ріллі. Найбільше пшениці збирають у Харківській, Дніпропетровській та Запорізькій областях. У 2015 році валовий збір пшениці становив 26,5 тонн, це майже 3,3 % від світвого збору. За цим показником наша держава – на 8 - му місці у світі і на 3 – му в Європі( після Франції та Німеччини)Посіви озимої пшениціПосіви ярої пшениці

Жито – важлива хлібна культура Північної півкулі. Його вирощують 3–4 тис. років. З нього печуть так звані чорні сорти хліба. Через нижчу, ніж у пшениці, урожайність (25,8 ц/га) посівні площі під житом в Україніскоротилися у 4 рази й нині становлять близько 0,5% від їх загальної площі. Невибагливе до тепла та ґрунтів жито культивують на Поліссі. Найбільші його валові збори дають Чернігівська та Житомирська області. У 2015 р.валовий збір озимого та ярого жита в Україні становив майже 0,4 млн тонн.

Україна вирощує ряд зернофуражних культур. Серед них за посівними площами лідером є кукурудза, під якою зайнято 15,9% ріллі. Ця рослина родом з Центральної Америки, де її називають маїсом. Привезена в Європуу ХV ст. Дуже теплолюбна та вибаглива до ґрунтів, кукурудза на зерно культивується в Україні переважно у степовій зоні. Дає високі врожаї – 57,1 ц/га. Кукурудзу використовують за багатьма призначеннями. Це нелише фуражна, а й важлива продовольча, олійна, крохмалиста, хлібна, кормова культура. З її стебел одержують папір, лінолеум, віскозу. В останні роки наша країна стрімко піднялася у рейтингах за валовим збором цієї культури, посівши у 2015 р. 5­те місце в світі з показником понад 23,3 млн тонн, що становить 2,4% світового збору. Нині кукурудза забезпечує 23% усього експорту сільгосптоварів нашої країни.

З інших зернофуражних культур в Україні ячмінь та овес. Ячмінь посідає 3­-тє місце за посівами серед зернових культур в Україні. Під ним зайнято 10,7% ріллі. Озимий та ярий ячмінь культивують переважно у лісостеповій та степовій зонах. Окрім фуражного є продовольчий ячмінь, з якого роблять перлову крупу, солод для пива, замінники кави. Невибагливий до умов зростання, овес вирощують на Поліссі. Це цінна фуражна та продовольча рослина, зерно якої йде на крупу «геркулес», борошно, кондитерські вівсяні вироби. Через зменшення поголів’я коней, для яких овес є основним кормом, зменшилися посівні площі під цією рослиною. Нині в Україні під ним менш ніж 0,8% від посівних площ (мал. 38, ст 74). Ячмінь. Овес

Серед круп’яних культур України найбільші площі зайнято під гречкою. Цю холодостійку, невибагливу до ґрунтів рослини вирощують на Поліссі. Зерно гречки добре засвоюється, має багато цінних поживних речовин. Під час цвітіння гречка – медоносна рослина. Але недоліком цієї культури є низька врожайність – 10 ц/га. Через те площ під гречкою небагато – менш ніж 0,6% ріллі. За останні 5 років валовий збір зерна гречки в нашій країні зменшився удвічі, й Україна відступила з 3­-го місця на 4-­те серед країн світу за цим показником.

З інших круп’яних культур в Україні вирощують просо, сорго та рис. Посухостійке й теплолюбне просо вирощують у степовій зоні переважно у межах Запорізької, Дніпропетровської, Херсонської та Харківської областей. В Україні відомий вид «просо дрібне», яке культивують заради зерна – пшона, яке йде на корм тваринам та їжу людини. Подібним до проса за умовами зростання є сорго – одна з найбільш посухостійких та теплолюбних культурних рослин, яка походить з Ефіопії. У нас його культивують у степовій зоні. А за широтою застосування сорго не поступається кукурудзі. Його зерно йде на виробництво крупи, борошна, крохмалю, спирту; зі стебел одержують сироп та мед; із соломи роблять віники та папір. На півдніУкраїни за умов штучного зрошення вирощують невелику кількість рису, переважно у Херсонській та Одеській областях. Розсаду цієї вологолюбної й теплолюбної рослини висаджують у ґрунт на залитих водою ділянках. Врожайність рису дуже висока – 53,4 ц/га.

В Україні вирощують багато видів зернобобових культур. Частина з них є продовольчими, інші – кормовими рослинами. Серед них найбільші площі та валовий збір має горох, який культивують здебільшого на Поліссі. Посухостійку квасолю вирощують переважно у степовій зоні. Як цінні кормові рослини вирощують на Поліссі вику та люпин. Значно рідше вирощують в Україні кормові боби, сочевицю, нут, чину, маш та інші.

Технічні культури. Соняшник займає близько 22% усіх посівних площ в Україні. Батьківщина його – Центральна Америка. На територію України соняшник потрапив на початку ХІХ ст. і знайшов тут свою другу батьківщину. Основні площі соняшнику зосереджено в степовій зоні та на півдні лісостепової. Найвища концентрація посівів спостерігається у Дніпропетровській,Запорізькій, Кіровоградській, Миколаївській та Харківській областях. У насінні кращих сортів соняшнику міститься до 57% олії. У загальному обсязі олійних культур соняшник складає 90%. Збір становить близько 11.2 млн тонн в рік. Країна посідає 1­ше місце в світовому рейтингу, забезпечуючи понад 28% світового виробництва соняшнику.

Технічні культури України:цукрові буряки, соняшник, соя, ріпак,льон-довгунець, коноплі, хміль … Підготуйте інформацію про географію ефіроолійних культур в Україні. Розкажіть про їх основне застосування.

Серед інших олійних культур в Україні у степовій зоні вирощують сою, ріпак, льон-кучерявець, гірчицю, рижій Динаміка структури посівнихплощ під технічними культурами в. Україні (тис. гектарів)

В Україні, як у світі в цілому, стрімко зростає вирощування сої. За останні 25 років в нашій країні посівні площі під цією культурою зросли майже у 20 разів. Нині Україна посідає 9­-те місце в світі за валовим збором сої (1% світового збору) та 7-­ме місце за її експортом. Соя походить зі Східного Китаю. Зімітувати умови вирощування можна у лісостеповій та степовій зоні України за умови зрошення. Багаті на білок соєві боби використовують для одержання олії та як замінник тваринного білка.

Ріпак вирощують для одержання технічної олії та відносно дешевого біопалива, а також цінних зелених кормів, що багаті на білок. Як харчовий продукт ріпакова олія має невисокі якості через гіркуватий присмак.Її використовують у виробництві маргарину, кондитерських виробів, чіпсів, попкорну. В Україні ріпак з’явився у ХVІ ст. Нині площі під ним зростають і становлять близько 1,7% ріллі. Вологолюбний та теплолюбний ріпак вирощують переважно у західній частині лісостепової зони, зокрема у Хмельницькій, Тернопільській, Львівській, Вінницькій областях.

З ефіроолійних культур в Україні найбільше вирощують коріандр. Його батьківщина – Середземномор’я. На терени нашої країни коріандр потрапиву другій половині ХІХ ст. Нині займає невеликі площі у лісостеповій зоні, оскільки є вибагливим водночас доґрунтів та вологи, але не витримує високих температур повітря. Ефірні олії рослини використовують у парфумерній, харчовій промисловості, медицині. Серед інших ефіроолійних культур в Україні є незначні площі під шавлією, фенхелем, кмином, м’ятою.

Важливе місце з­-поміж технічних культур України займають цукрові буряки. Ця вибаглива до умов вирощування рослина походить з Середземномор’я. В Україні культивується переважно у межах лісостепової зони. З початку 90­х рр. ХХ ст. посівні площі під цукровими буряками у нашій країні скоротилися у 5,5 раза, а валовий збір – у 4,3 раза. Нині площі під цією культурою становлять лише 1,1% ріллі. Майже половина з цих площ припадає на Вінницьку (18,8%), Хмельницьку (13,5%), Харківську (8,2%) та Тернопільську (7,7%) області. Хоча врожайність цукрових буряків у нашій країні висока – 435 ц/га – Україна поступилася своєю першою позицією у світі за збором цих солодких коренеплодів (мал. 40,ст.76).

В Україні дуже скоротилися площі під такими колись дуже помітними в економіці країни технічними культурами, як льон-­довгунець, коноплі, хміль, тютюн. Збереглися незначні площі під волокнистими культурами: на Поліссі – льону-довгунцю (особливо у Сумській та Житомирській областях), у лісостеповій та степовій зонах – конопель (зокрема у Полтавській та Кіровоградській областях). Для потреб пивоварної, дріжджової та хлібопекарної промисловості використовують хміль. Колись в Україні були одні з найбільших у Європі площі під цією культурою. Нині площі під хмелем скоротилися в 25 разів й залишилися у Житомирській та Рівненській областях. Невеликі площі під тютюном лишилися у Закарпатті, Придністров’ї та Криму. Існують також спеціалізовані господарства з вирощування лікарських рослин, цикорію та олійного маку.

Картоплярство. Картопля – однорічна рослина, що походить з Анд Південної Америки. В Європу потрапила у ХVІ ст. та стала «другим хлібом» для людини. Її вирощують для продовольчих, кормових та промислових цілей. З неї готують понад 1000 страв, одержують крохмаль та спирт. В Україні картоплю почали вирощувати з 60­х рр. ХVІІІ ст. Протягом останніх десятиліть площі під картоплею в нашій країні змінювалися мало, а врожайність зростала. Нині ця культура займає 4,9% ріллі й дає 161,4 ц/га. Через невибагливість рослини до умов зростання її можна культивувати практично по усій території України. Проте найбільші її площі зосереджено на Поліссі (29%) та Прикарпатті (16%). Це швидкостигла рослина, тому на півдні України навіть встигають одержати два врожаї цієї бульбоплідної культури. У 2015 р. в Україні одержали 20,8 млн тонн картоплі, що становить 5,9% світового валового збору. Це перший показник в Європі та четвертий – у світі.

Овочівництво і баштанництво. Виробництвом овочевих та баштанних культур, розробленням та вдосконаленням технологій їх вирощування у відкритому та закритому ґрунті займаються овочівництво і баштанництво. Овочами (або городиною) називають певні їстівні частини рослин, переважно трав’янистих, що їх людина споживає у їжу. Їх протиставляють солодким фруктам та ягодам. Баштан (з перської – садочок) – поле, на якому культивують рослиниз родини гарбузових: гарбузи, кабачки, патисони, кавуни, дині.

Структури площ під овоче-баштанними культурами відкритогоґрунту в Україні (тис. гектарів), 2016 р.

Овочівництво та баштанництво мають певні особливості. По-­перше, їхня продукція малотранспортабельна. Отже, виникають проблеми швидкого транспортування та зберігання продукції. Через те овочівництво часто розвивається у приміській зоні, тобто найближче до місць споживання або переробки продукції. По-­друге, вирощують великий асортимент культур (понад 100), для кожної з яких потрібні свої умови. Більшість з овочів потребують великої кількості поживних речовин у ґрунті. Слід дотримуватися норм внесення мінеральних добрив та поєднувати їх з органічними. По­-третє, не усі виробничі процеси механізовані, що вимагає значних затрат фізичної праці. Особливо це стосується збирання врожаю. Рівень вітчизняного машинобудування поки не дає змоги максимально механізувати збиральні роботи. По­-четверте, продукція рослинництва має цілорічний попит, але сезонний характер вирощування. З цього виникає потреба у тривалому зберіганні або розвитку навколо міст тепличного господарства, де цілорічно можна вирощувати овочі у закритому ґрунті.

Динаміка структури площ підбагаторічними насадженнями в Україні(тис. гектарів)

Отже, овочівництво та баштанництво – це комплексна система господарювання, яка складається з вирощування овочів у відкритому та закритому ґрунті (у теплицях та парниках), а також їх зберігання та переробки (мал. 41, ст.77). Розрізняють кілька зон овочівництва та баштанництва. Приміська зона культивує овочі як у відкритому, так і закритому ґрунті. Має великий набір ранніх овочевих культур. Для обігрівання теплиць використовує багато теплоти від ТЕЦ. Більшість продукції реалізовується одразу після збирання. Сировинні зони розміщені недалеко від міст. У них займаються вирощуванням у відкритому ґрунті 2–3 культур залежно від кліматичних умов для подальшої переробки у харчовій промисловості на консерви.

Глибинні зони розміщені далеко від міст у найбільш сприятливих для певних рослин природних умовах. Там овочі максимально дешеві та якісні. Велику частину врожаю закладають на тривале зберігання. Підприємства закритого ґрунту забезпечують господарства розсадою. Такі райони з вирощування теплолюбних овочів та баштану (перцю, помідорів, баклажанів,кавунів, динь) розташовуються у степовій зоні України (найбільші площі у Херсонській та Дніпропетровській областях), а традиційних для помірного клімату (капуста, морква, буряки, цибуля, огірки, кабачки) – у лісостеповій та поліській (Харківська, Полтавська, Вінницька, Черкаськаобласті). Існують також зони, що історично склалися на спеціалізації певних овочевих культур або навіть певних їх сортів. Наприклад, ніжинські огірки або херсонські помідори чи кавуни. Також в овочівництві створено спеціальні насінницькі господарства, які спеціалізуються на виробництві елітного насіння овочевих та баштанних культур.

Садівництво та виноградарство. Садівництво та виноградарство є складниками рослинництва, що займаються розведенням багаторічних плодових, ягідних та деяких декоративних рослин. Площа садів та виноградників в Україні нині становить близько 0,5% земельного фонду. Проте за рахунок зростання врожайності фруктів та ягід у зв’язку з використанням нових сортів валовий збір їх майже не зменшився. У садівництві понад половину площ зайнято насіннячковими культурами, до яких належать яблука, груші та айва. Їх площі переважають у лісостеповій зоні, особливо у Вінницькій, Чернівецькій, Хмельницькій та Закарпатській областях. Ці чотири області дають майже половину усіх зборів насіннячкових України. Майже 30% площ під садами зайнято кісточковими культурами (мал. 42, ст.78).

Структура валового збору плодів, ягід та винограду в Україні (тис . тонн), 2015 р.

Це слива, вишня,черешня, абрикоса, персик. Найбільші площі цих теплолюбних рослинконцентруються у степовій (Дніпропетровська, Запорізька, Одеська,Херсонська області та Автономна Республіка Крим) та лісостеповій (Львівська, Закарпатська, Вінницька області) зонах. Тут збирають понад 40% усіх кісточкових України. З горіхоплідних культур понад 95% площ займає волоський горіх. Його основні насадження розташовуються у лісостеповій зоні. На Поліссі є незначні посадки ліщини (фундука). У Криму вирощують субтропічні дерева: мигдаль, фісташки, інжир, хурму, гранат, мушмулу, фейхоа. Переважну більшість ягідних культур вирощуют у приміських районах. Майже 40% площ припадає на суниці й полуниці, майже 25% – на смородину і малину, понад 4% – на аґрус.

Основні регіони вирощування винограду в Україні – Автономна Республіка Крим та Одеська область. Там сконцентровано понад 80% усіх площ виноградників України. Решта розташовуються у Миколаївській, Херсонській, Закарпатській областях. Крим – найстаріший виноградарський регіон України. Там вирощують 107 сортів винограду. Технічні сорти використовують для переробки на виноградний сік, вино, шампанське,родзинки. Їх культивують 69 сортів, найбільш знані з яких Ркацителі, Каберне совіньйон, Аліготе, Рислінг. У Криму вирощують 38 столових сортів винограду, які одержують для споживання у сирому вигляді: Молдова, Мускат гамбурзький, Мускат Італія, Мускат бурштиновий та інші. В Одеській, Миколаївській, Херсонській та Закарпатській областях збирають до 90% винограду технічних сортів.

ПЕРЕВІР СЕБЕ 1. З яких виробництв складається рослинництво України? 2. Розкажіть про розміщення зернового господарства у нашій країні. 3. Охарактеризуйте географію технічних культур в Україні.4. Яке значення картоплярства, овочівництва та баштанництва у нашій країні? Розкажіть прозакономірності поширення цих груп культур. 5. Покажіть на карті райони вирощування різних садових культур та винограду в Україні. 6*. На основі тексту параграфа проаналізуйте виробничі зміни, що відбувалися у рослинництві України протягом останніх 25 років. Які позитивні та негативні наслідки цих змін?