У чому причина конфліктів між учнями і вчителями?(на думку учнів) - Образи, навішування ярликів. - Нудно на уроках. - Наказовий, менторський тон. - Необ’єктивне оцінювання знань. - Вчителі не прагнуть зрозуміти учнів. - Не всі приділяють увагу дисципліні. - Обзивання учнів. - Особливості характеру деяких учнів та вчителів приводять до конфліктів
Види конфліктів: Позитивні і негативні, і відповідно, можуть бути конструктивні і деструктивні. Конструктивні – позитивно впливають на життя людей, служать джерелом самовдосконалення й саморозвитку особистості, стимулюють ефективний вихід із проблемних ситуацій. Деструктивні – призводять до насильства, розриву взаємин самотності та згуби.
Уникання, або відхід від конфлікту (намагання його не помітити) – це такий тип поведінки, коли на проблему просто не звертають увагу. Суть поведінки відображають приказки: «Не буди лихо, доки тихо», «Не чіпай, бо вламається». Уникання цілком виправдане тоді, коли напруженість у ситуації занадто велика і необхідно її знизити
Боротьба або конкуренція – це такий тип поведінки, коли одна сторона завзято відстоює свої позиції і не враховує інтереси опонента. Зміст такої поведінки характеризують приказки: «Переможців не судять», «Сильний завжди правий». Цей тип поведінки найчастіше призводить до ускладнень конфлікту
Поступливість або пристосування – тип поведінки, орієнтований на максимальне задоволення інтересів опонента, згладжування суперечностей на шкоду своїм інтересам. Зміст такої поведінки втілюють приказки: «Мир за будь-яку ціну», «Нехай буде гречка, аби не суперечка». Ця позиція доречна, коли потрібно зберегти добрі стосунки з іншою людиною, а привід конфлікту не значний; або результат набагато важливіший для іншої сторони, ніж для вас.
Компроміс – тип поведінки, який забезпечує часткове задоволення у конфлікті як власних інтересів, так і інтересів іншої сторони, що досягається за такої умови: «Я поступлюся тобі в чомусь, а ти мені в іншому». Зміст такої поведінки формулюється за допомогою приказок: «Краще півхліба, ніж нічого», «Поганий мир кращий за добру сварку»
Співробітництво – тип поведінки, який забезпечує максимальне задоволення як власних інтересів, так і інтересів іншої сторони. Зміст такої поведінки характеризують приказки: «Одна голова добре, а дві – краще», «Те, що добре для Вас, добре і для мене». Результатом цієї поведінки є повне вирішення конфліктної ситуації. Цей тип поведінки у конфлікті є найкращим .
Для спільного виходу з конфлікту бажано дотримуватися наступних умов:відокремити реальні причини конфлікту від формального приводу; зосередити увагу на проблемах, а не на особистих емоціях; діяти за принципом «тут і зараз», не згадуючи інші події і факти; створити атмосферу рівної участі усіх сторін у вирішенні конфлікту; говорити тільки за себе, не висловлювати здогадки про думки інших; уміти слухати й чути іншого; поважно ставитися до особистості опонента, говорити про факти й події, а не про особистість співрозмовника; створити клімат взаємної довіри і співпраці.
Правила педагогічного спілкування1. Намагайтеся зрозуміти мотиви поведінки учня. 2. Будьте компетентними, не бійтеся визнавати свої помилки. 3. Пам’ятайте, що школярі більш охоче виконують опосередковані розпорядження вчителів. • Прямий вплив (авторитарний) на учня ігнорує особливості особистості учня і ґрунтуються на вольовому тиску на психіку дитини. • Опосередкований передбачає врахування інтересів, потреб, мотивів, використання стимулів та заохочень
4. Використовуйте спеціальні прийоми оцінювання вчинків особистості. •Позитивна оцінка ефективна у поєднанні з високою вимогливістю до людини. •Найдоцільнішою є мотивована позитивна оцінка, завдяки чому особистість пишається успіхами і усвідомлює, що нема підстав для заспокоєння. •Мотивована негативна оцінка дає можливість зрозуміти, що в цьому конкретному випадку є помилка, яку є шанс виправити. 5. Спільна діяльність зближує людей і підвищує їхній авторитет. Проявіть готовність допомогти учневі.