Презентація " "Театр корифеїв". Розвиток драматургії."

«Театр корифеїв». Розвиток драматургії. Кондратюк Людмила Олександрівна. Вчитель української мови та літератури. Вечірньої (змінної) школи № 20 м. Києва

«Театр має вести вперед, а водночас знаходити гармонію.» І. Кліщевська

З якими видами мистецтва пов’язаний театр?

Що таке театр?Чи довелося Вам побувати в театрі?Назвіть театральних діячів.

На кожну літеру дібрати й записати слова: Т -Е -А -Т - Р –

Історія виникнення сова «корифеїв». Корифеями називали провідних акторів у хорі давньогрецького театру. Вони промовляли від імені хору, коли тому доводилося брати участь у дії п’єси. Корифей здійснював контакт між актором і хором, двома – трьома віршами проводив підсумок почутого монологу або повідомив про вихід нового персонажа. З часом слово «корифей» набуло переносного значення – це провідна особа, світило в будь-якій галузі. Назва театру пов’язана з книгою «Корифеї української сцени», що була анонімно видана представниками київської інтелігенції в 1901 році. У ній М. Кропивницького, М. Старицького, І. Тобілевича та інших славетних акторів вперше назвали «корифеями українського театру».

Виникнення першого професійного українського театру. У 1876 році імператор Олександр ІІ підписав Емський указ про повну заборону українського письменства. Разом з Валуєвським циркуляром 1863 року він мав повністю витіснити нашу мову з культурної сфери. Згідно з цим положенням, були заборонені книжки українською, викладання в школах, концерти і театральні вистави.

В 1881 році пункт Емського указу про заборону українських п’єс переглядається. Після довгих років заборони, ми нарешті мали можливість ставити п’єси рідною мовою. Але була умова: виступи українською чи польською мали йти після того, як актори виступлять з тією самою програмою мовою агресора. Завдяки нашим діячам, було доведено, що багато п’єс неможливо перекласти. М. Кропивницький в 1882 році було поставлено п’єсу Шевченка «Назар Стодоля», деякі актори не справилися із завданням художнього керівника.

Восени 1882 року М. Кропивницький в Єлисаветграді збирає трупу під назвою «Товариство акторів». 27 жовтня 1882 році на сцені міського театру в Єлисаветграді поставив драму «Наталку Полтавку», головну роль виконала Марія Заньковецька. З цього моменту розпочався розквіт професійного театру в Україні. Митцю вдалося об’єднати талановитих акторів: братів Тобілевичів (І. Карпенко-Карий, М. Садовський, П. Саксаганський) та їхньої сестри М. Садовською-Барілотті, М. Старицького, М. Заньковецькою. Театр М. Кропивницького був на той час справжнім джерелом української культури.

Окрім професіоналів в акторському складі , «театр корифеїв» тісно співпрацював із відомими композиторами: П. Ніщинським «Вечорниці» до п’єси Шевченка, М. Лисенком, який став автором музики до 21 вистави «корифеїв».

«Театр корифеїв» розділився в 1885 році. З М. Кропивницьким залишається основний склад акторів: М. Заньковецька, М. Садовський, П. Саксаганський, Г. Затеркевич- Карпінська. У 1885 році розпочалися виступи. На сцену вийшли перші вистави «Бондарівна», «Розумний і дурень», Мартин Боруля». І. Карпенка-Карого. М. Старицький формує нову трупу, до складу якої увійшли молоді актори. На його сцені ставилися багато опер, оперет, музичних драм «Чорноморці», «Ніч під Івана Купала», «Різдвяна ніч».

Домашнє завдання: Пояснити вислів І. Кліщевської «Театр має вести вперед, а водночас знаходити гармонію».