Презентація "Утворення, структура НАТО"

УТВОРЕННЯ НАТО ТА ЙОГО РОЗШИРЕННЯ ПРОТЯГОМ 1952- 2009 РОКІВrrrr

Організація Північноатлантичного договору, НАТО, або Північноатлантичний Альянс — міжнародна політично-військова організація, створена 4 квітня 1949. На даний час налічує 28 держав. Головним принципом організації є система колективної оборони, тобто спільних організованих дій всіх її членів у відповідь на атаку з боку зовнішньої сторони.

Підписання договору про створення НАТО.

Договір про створення НАТО.style.colorfillcolorfill.type

Розміщення військово-повітряних сил на території Франції до її виходу у 1966 р . з військових структур НАТО.style.font. Size

Штаб-квартира НАТО в Брюсселі.rrrr

Розширення НАТО (1952-2009) style.colorfillcolorfill.typefill.on

Держави НАТО.rrrr

СТРУКТУРА ТА МЕТА ДІЯЛЬНОСТІ style.colorfillcolorfill.type

держави НАТОдержави ОВД

“Розрядка” сприяла інтенсивнішій співпраці лідерів НАТО та ОВД.

Підписання договору про скасування діяльності ОВД.style.colorfillcolorfill.typefill.onrrrrr

Андерс Фог Расмуссен – генеральний секретар з 2009 р. style.colorfillcolorfill.typefill.onrrrrr

СПІВПРАЦЯ НАТО З ІНШИМИ ДЕРЖАВАМИ style.colorfillcolorfill.type

«Партнерство заради миру» (англ. Partnership for Peace) — створена у 1994 році програма війської співпраці НАТО з 23 європейськими державами та колишніми республіками СРСР з Центральної Азії, які не є членами альянсу. Україна бере активну участь у програмі «Партнерство заради миру», в рамках якої українські військові були залучені до кількох десятків спільних з країнами-членами та партнерами НАТО миротворчих навчань як на території країни, так і за кордоном.- Партнерство заради миру- держави, що брали участь у “Партнерстві”, тепер члени НАТО r

Середземноморський діалог НАТО було розпочато Північноатлантичною радою у 1994 році з метою допомоги в забезпеченні регіональної стабільності і безпеки, досягнення кращого взаємного розуміння і долання хибних поглядів країн — учасниць Діалогу на політику і цілі НАТО. З часом кількість країн — учасниць Діалогу зросла: Єгипет, Ізраїль, Мавританія, Марокко і Туніс приєднались у 1994 році, за ними Йорданія у 1995 і Алжир у 2000 році. Діалог віддзеркалює думку Альянсу про те, що безпека Європи тісно пов’язана з безпекою і стабільністю у Середземномор’ї. Він став невід’ємним елементом адаптації НАТО до клімату безпеки після холодної війни і важливим компонентом політики розширення зв’язків і співпраці Альянсу. Спочатку НАТО хотіла створити форум для розбудови довіри і прозорості, де держави Альянсу могли б краще розібратися у підходах країн — членів Діалогу до безпеки, а також для долання хибних поглядів на цілі і політику Альянсу. Потім політичні дискусії стали частішими й інтенсивнішими, а Діалог отримав вдосконалену структуру і більше можливостей для конкретної співпраці.rr

Індивідуальні плани дій щодо членства. Започатковані на Празькій зустрічі у верхах у листопаді 2002 р., Індивідуальні плани дій щодо членства (ПДЧ) відкриті для країн, які мають політичну волю та здатність поглиблювати свої взаємини з НАТО. На даний момент втілюються в життя ПДЧ з такими країнами: Грузія (29 жовтня 2004 р.)Азербайджан (27 травня 2005 р.)Вірменія (16 грудня 2005 р.)Україна (9 липня 1997 р.)Молдова(19 травня 2006 р.)Боснія і Герцеговина (10 січня 2008 р.)Чорногорія (червень 2008 р.)

Контактні країни. З 1990-91 рр. Альянс поступово збільшив свої контакти з країнами, які утворюють частину будь-якого з вищезгаданих партнерських угруповань. Політичний діалог з Японією, розпочатий у 1990 р., та ряд ненатівських країн долучилися до миротворчих операцій у колишній Югославії. Альянс виробив набір генеральних ліній у відносинах з іншими країнами, поза вищенаведеними угрупованнями, у 1998 р. Ці генеральні лінії не дозволяють офіційного оформлення відносин, але віддзеркалюють бажання Альянсу нарощувати співробітництво. Внаслідок розлогих дебатів термін «Контактні країни» було погоджено членами Альянсу в 2004 р. Цей статус нині мають Австралія, Нова Зеландія, Південна Корея та Японія.style.colorfillcolorfill.typefill.onstyle.colorfillcolorfill.typefill.onstyle.colorfillcolorfill.typefill.on

- Середземноморський діалог-Контактні країни- Партнерство заради миру

- держави НАТО- держави, що підписали “План дій щодо членства”- держави, що перебувають в “режимі інтенсивного діалогу з НАТО”-план індивідуального партнерства -Партнерство заради миру

МИРОТВОРЧІ ОПЕРАЦІЇ НАТОstyle.colorfillcolorfill.type

Військові НАТО в Афганістані, 2001 р.

Операція НАТО в Іраку, 2003 р. rrrr

Солдати НАТО В Лівії. 2011 р.rrrr

НАТО в Лівії. 2011 р.style.font. Weightstyle.colorfillcolorstroke.colorfill.typerrrr

ВІДНОСИНИ УКРАЇНА – НАТОrrrr

1991 рік — Вступ України до Ради північноатлантичного співробітництва;1994 рік — Приєднання до програми «Партнерство заради миру» (ПЗМ);1996 рік — Розгортання українських миротворців у Боснії та Герцеговині;style.colorfillcolorstroke.colorfill.typestyle.colorfillcolorstroke.colorfill.typestyle.colorfillcolorstroke.colorfill.typerrr

Під час липневого саміту глав держав та урядів НАТО 1997 року в Мадриді керівники НАТО та президент України Кучма підписали “Хартію про Особливе партнерство між НАТО та Україною”, яка була парафована кількома тижнями раніше в Сінтрі, Португалія. В цій Хартії країни – члени НАТО підтвердили свою підтримку суверенітету та незалежності України, а також її територіальної цілісності демократичного розвитку, економічного процвітання та статусу без'ядерної держави, а також принципу недоторканності кордонів. цілому.style.colorfillcolorstroke.colorfill.type

1998 рік — Заснування Спільної робочої групи з питань оборонної реформи;1999 рік — Відкриття Офісу зв'язку НАТО у Києві, розгортання українсько-польського батальйону у Косові;2000 рік — Ратифікація Угоди про статус сил, що беруть участь у заходах ПЗМ, яка сприяла участі України у військових навчаннях22 листопада 2002 року, Прага, ухвалення Плану дій Україна —НАТО.

Саміт держав НАТО. Прага, 2002 р.style.colorfillcolorfill.typefill.onrrrrr

Міністр оборони США Дональд Рамсфельд і Президент України Леонід Кучма

Українські війська в Іраку, 2003 р.style.colorfillcolorfill.type

2004 рік — Ратифікація угоди про підтримку операцій НАТО з боку України;2005 рік — Початок інтенсифікованого діалогу з НАТО з питань набуття членства та відповідних реформ як передумови переходу до Плану членства як останнього кроку щодо вступу у НАТО;з 18 до 20 жовтня 2005 року відвідини північноатлантичною радою НАТО (ПАР) України. Постійні представники 26 країн-членів НАТО та Генеральний секретар пан Яап де Хооп Схеффер взяли участь у засіданні Комісії Україна — НАТО (КУН);з 23 до 24 жовтня 2005 року — Саміт НАТО — Україна у Вільнюсі, Литва. Генеральний секретар НАТО Яап Де Гооп Схеффер заявляє, що Альянс готовий надати Україні допомогу в здійсненні політичних і військових реформ, необхідних для членства Києва у НАТО. Міністр оборони США Дональд Рамсфельд обіцяє Києву всебічну підтримку Вашингтона;2006—2008 роки — НАТО оголошує політику відкритих дверей щодо вступу України.15 січня 2008 — подання офіційної заяви щодо можливості приєднання України до Плану дій з членства (ПДЧ) в НАТО (так званий «лист трьох», який був підписаний Президентом України Віктором Ющенко, прем'єр-міністром Юлією Тимошенко і головою Верховної Ради Арсенієм Яценюком).3 квітня 2008 на Бухарестському Саміті на рівні Глав держав та урядів держав-членів Північноатлантичної Ради одностайно було погоджено Декларацію, у якій Україну (поряд з Грузією) було запевнено у майбутньому отриманні членства у НАТО.

4 квітня 2008 на підсумковій прес-конференції по результатах саміту у Бухаресті генеральний секретар Яаап де Хооп Схеффер проголосив, що поза усякими сумнівами Україна і Грузія приєднаються до НАТО. Також у рамках робочої Комісії Україна-НАТО українські керівники були завірені, що НАТО хоче запросити Україну приєднатися до альянсу.21 серпня 2009 в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі була підписана Декларація про доповнення Хартії про особливе партнерство між Україною і Організацією Північноатлантичного Договору від 9 липня 1997 р. У документі відображені зміни у відносинах між Україною і НАТО, що відбулися з часу підписання Хартії про особливе партнерство в 1997 році, зокрема, в контексті рішень, прийнятих в 2008 році про майбутнє членство України в Альянсі та практичні механізми наближення до цієї мети. 2 квітня 2010 Віктор Янукович своїм рішенням, ліквідував міжвідомчу комісію з питань підготовки України до вступу в НАТО і ліквідував національний центр з питань євроатлантичної інтеграції.

НАТО СЬОГОДННІrrrr

Конференція міністрів оборони в Ніцці, 2005 р.style.colorfillcolorfill.typefill.on

Глави держав під час саміту НАТО в 2009 роціstyle.colorfill. Colorfill.typefill.on

Самміт НАТО в Лісабоні, 2010 рstyle.colorfillcolorfill.typefill.onrrrrr

Міністри НАТО обговорюють воєнну операцію в Лівії. 2011 р.r

АНТИ НАТОstyle.colorfillcolorfill.type

Ні НАТО. Графіті в Белграді, 2007 р.

ВИСНОВКИНАТО, Організація Північноатлантичного договору (North Atlantic Treaty Organisation, NATO) — військово-політичний союз. Відповідно до статуту НАТО, він відкритий для вступу нових членів, здатних розвивати принципи договору і робити свій внесок у колективну безпеку. Створений 4 квітня 1949 р. на основі Північноатлантичного договору, у Вашингтоні. Початковою метою була протидія загрозі нападу з боку СРСР. До НАТО ввійшли дванадцять держав: США, Великобританія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Канада, Італія, Португалія, Норвегія, Данія, Ісландія. Пізніше до НАТО приєдналися й інші європейські держави. Діяльність: розвиток міжнародного співробітництва, запобігання конфліктів між членами НАТО і членами-партнерами, захист цінностей демократії, економіки вільного підприємництва і верховенства закону. Завдання: забезпечення колективної безпеки своїх членів у європейсько-атлантичному регіоні (напад на один із членів організації розглядається як напад на союз загалом), гарантування геополітичної стабільності у світі. В зовнішньополітичні стратегії України до 2010 р. проголошувалося бажання вступити в НАТО. В ряді країн, на сучасному етапі розвинута антинатівська пропаганда.