Презентація Вербицький Нижанківський Січинський Ревуцький Лятошинський Людкевич

11 кл мист 40 Вербицький Вахнянина Нижанківського Січинського Ревуцького Лятошинського Людкевича Барвінський Музика для дітей Косенка 4 04 2022 Михайло Вербицький (1815—1870)— один із перших композиторів-професіоналів Галичини. Фундатор Перемишльської композиторської школи священик → духовна музика в західноєвропейських традиціях.

У 1863 році написав музику на вірші Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна», Державний Гімн України.

На хвилі піднесення українського патріотичного і духовного життя на Галичині в 60-х роках XIX ст. в львівському журналі надруковано вірш «Ще не вмерла Україна»→ вірш сподобався М. Вербицькому патріотичним змістом, легкістю форми→ поклав на музику спочатку як солоспів у супроводі гітари→ зробив із пісні-солоспіву хорову композицію.

У 1923—1928 роках в Україні діяло республіканське Музичне товариство ім. М. Леонтовича→ гуртувалися композитори-новатори→ на поєднання у творчості національних традицій із досягненнями європейської музичної культури, — Л. Ревуцький, Б. Лятошинський, В. Косенко, М. Вериківський.

Від тріумфальної поїздки за кордон 1919 року Української республіканської хорової капели під керуванням О. Кошиця→ знайомство світової громадськості з професійним хоровим мистецтвом України.

професійні колективи — «Думка» (з 1930 року — Державна заслужена академічна хорова капела України)

«Трембіта» (з 1951 року — Державна заслужена хорова капела України),

Національний академічний народний хор імені Г. Верьовки→ центр народної музичної культури→ у відродженні української хорової культури та завоюванні світового визнання українського хорового виконавства.

Новими барвами розквітла хорова музика у творчості Лесі Дичко, В. Зубицького, І. Шамо, О. Яковчука. I. Шамо

У 1989 році→ започатковано конкурси хорів ім. М. Леонтовича.

Виступи в різних країнах світу Державна чоловіча капела ім. Л. Ревуцького→ відродження шедеврів української духовної музики та пропаганді в світі музики видатних українських композиторів.

Камерний хор «Київ» під керуванням М. Гобдича→ найпрестижніші премії на конкурсах у різних країнах світу

Хор «Фрески Києва»

«Хрещатик»

Традиції українського авангарду, напрям модернізму в українській музиці започаткував Б. Лятошинський. Борис Лятошинський (1894—1968) — видатний український композитор, диригент і педагог

→ у напрямі модернізму найяскравіше→ в його опері «Золотий обруч» у європейському стилі на основі національних музичних традицій→ з Другої симфонії, в музиці Лятошинського→ відчутні є героїчні образи, поєднані з інтонаціями українського фольклору→ п’ять симфоній, сюїти, симфонічні поеми, твори для фортепіано з оркестром, для духового оркестру, романси, обробки народних пісень

До шедеврів українського мистецтва належать хори Бориса Лятошинського (1894—1968) на вірші Т. Шевченка, М. Рильського, О. Пушкіна.

Левко Ревуцький (1889—1977)Поряд із Б. Лятошинським найвпливовішим діячем української музичної культури XX ст. є композитор, педагог, музичний і громадський діяч Л. Ревуцький.

— послідовник творчих методів М. Лисенка і М. Леонтовича нерозривного злиття музичного фольклору з досягненнями професійної музики кінця XIX ст. Л. Ревуцький — автор творів великих музичних форм→ соната для фортепіано, дві симфонії, два концерти для фортепіано. Камерні інструментальні твори композитора→ свіжістю музичної мови й оригінальними технічними прийомами. → кантата «Хустина»→ обробки народних пісень для голосу з фортепіано. До золотого фонду української класики→ Друга симфонія і фортепіанний концерт Л. Ревуцького — перші значні твори цих жанрів в українській музиці.→ хорові жанри. → по-новому трактує фольклор: народні мелодії не цитуються, а наразі створюються оригінальні музичні образи у фольклорному дусі.

Станіслав Людкевич (1879—1979). — видатний український композитор, музикознавець, фольклорист і педагог, один із організаторів Вищого музичного інституту імені М. Лисенка у Львові— майстер великих музичних форм, в царині вокально-симфонічної музики→ чотиричастинна кантата-симфонія «Кавказ» на вірші однойменної поеми Т. Шевченка→ кантата «Заповіт», написана до 120-річчя від дня народження Кобзаря.

Пам'ятник на могилі С. Людкевича. Львів→ симфонічні поеми, опера «Довбуш», фортепіанні та скрипкові концерти, → хорові композиції, обробки народних пісень, солоспіви та ін.→ вокально-симфонічний жанр → драматичні і трагедійні образи, ідеї бунтарства і нескореності→ образ Прометея у кантаті-симфонії «Кавказ» за поезією Т. Шевченка→ масштабні композиції із контрастами й наскрізним розвитком.

Станіслав Людкевич на поштовій марці

Василь Барвінський (1888—1963),Скульптор Василь Одрехівський. Бюст В. Барвінського — композитор, піаніст, музичний критик, педагог, диригент, провідний діяч Союзу українських професійних музик.→ відчутні мотиви імпресіонізму→ вокально-інструментальні етнографічні картини «Українське весілля», → хорові твори а капела «Шевченкова хата» й «Колосися, ниво», → солоспіви для голосу в супроводі оркестру → майстер інструментальних мініатюр → камерно-інструментальна спадщина для різних складів (тріо, квартет, квінтет)→ створив власний витончений стиль.

Віктор Косенко (1896 -1938)— видатний український композитор, піаніст→ неперевершений лірик → представник напряму неокласицизму початку XX ст.→ вокальна, камерна й симфонічна творчість сповнена романтичних інтонацій народної пісні. → десятки творів→ до золотого фонду української фортепіанної музики. → органічне поєднання досягнень західноєвропейської та вітчизняної професійної музики, творче переосмислення національного фольклору.→ автор «Героїчної увертюри» для симфонічного оркестру, Концерту для фортепіано з оркестром, камерних інструментальних творів, 24 дитячих п’єс, хорових композицій, романсів, пісень, обробок українських народних пісень.

У 2001 році Національною спілкою композиторів України засновано Премію ім. В. С. Косенка, яка щорічно вручається композиторам за видатні досягнення в галузі музичної творчості для дітей і юнацтва.

Основоположником дитячого фортепіанного репертуару в українській музичній культурі став Віктор Косенко (1895-1938). Ще з часів Й.-С. Баха, В.-А. Моцарта, Р. Шумана, П. Чайковського існувала традиція писати музику спеціально для дітей. → У ХХ ст. її продовжили К. Дебюссі, С. Прокоф’єв, Б. Барток.

Фортепіанний цикл «24 дитячі п’єси» → яскравий і радісний світ дитинства→ різноманітні за тематикою і настроями твори→ наспівні «Колискова» і «Мелодія», таємничо-загадкові «Казочка» і «Балетна сценка», веселі та швидкі «Дощик» і «За метеликом», пейзажні п’єси «На галявині» й «Пастораль»→ вперше в українській музиці ввів у практику навчання учнів усі 24 тональності→ зразок поєднання професійної майстерності та розуміння психології дитини, її життєвих інтересів і мрій.

Український композитор Василь Верховинець уклав збірку ігор з піснями для маленьких дітей «Весняночка». Василь Верховинець (1880 -1938)

До плеяди композиторів і музичних діячів Західної України доби становлення української професійної музики:• засновник і перший директор Львівського музичного інституту ім. М. Лисенка Анатоль Вахнянин (1841—1908)Анатоль Вахнянин (1841—1908)

хоровий диригент і засновник музичного видавництва «Бібліотека музикальна»Остап Нижанківський (1863 — 1919)  Найповніше реалізував себе в традиційних для галицької музики жанрах — духовних і світських хорах, солоспівах, вокальних ансамблях, обробках народних пісень (українських, інших слов'янських народів), які збирав у окремі «В'язанки». 

• організатор музичної школи та видавництва у СтаніславіДенис Січинський (1865—1909);український композитор і хоровий диригент, перший професор музики у Королівстві Галичини та Володимирії, музично-громадський діяч, педагог. Автор музики до пісні-маршу «Не пора», одного з найпопулярніших українських гімнів початку XX століття на слова Івана Франка.

автор понад 400 хорових творівукраїнський буковинський письменник, композитор, музично-культурний діяч, православний священик, педагог, редактор часописів Буковини, художник. Сидір Воробкевич (1836—1903).