Окупувавши Україну, гітлерівці встановили на її території режим кривавого терору. Згідно зі своїми цілями вони поділили Україну на окремі адміністративні одиниці. У липні 1941 р. Чернівецька та Ізмаїльська області, захоплені румунськими військами, з дозволу Гітлера були включені до складу Румунії. Їй були віддані також землі між Бугом і Дністром, вся Одеська, південні райони Вінницької, західні райони Миколаївської областей, лівобережні райони Молдавської РСР. Ці території увійшли до так званої "Трансністрії", створеної румунами.
Отже, за Україною нацисти не визнавали права на будь-яке державне існування, а її територію розглядали як "німецький простір". Видаючи себе за представників "нордичної раси", гітлерівці називали окуповані райони України "німецькою Індією", а український народ — білими рабами. Українська нація була оголошена "неповноцінною".
Магазини, ресторани, перукарні обслуговували тільки окупантів та їхніх посіпак. Населенню міст заборонялося користуватися залізничним і комунальним транспортом, поштою, аптеками тощо. Увесь час окупації в містах і селах діяла комендантська година. За її порушення мирних людей розстрілювали . Було заборонено слово "Україна". Населення позбавлене прав, власної історії та культури. Українська земля вкрилася згарищами і руїнами, шибеницями та кладовищами.
На території с. Кумари був табір військовополонених. Мій дід, Григорій Кузьмович, знаючи румунську мову, звільнив декількох полонених. Він видавав їх за своїх чи сусідських родичів,кумів, знайомих. Він, також, звільнив з полону молоду єврейську дівчину, вночі допоміг їй втекти. Вона вижила, і після війни неодноразово приїжджала до діда.
В квітні 1943 року, противник вів безперервний артобстріл «малої землі», було пошкоджено комунікації. Командир батальону, в якому служив дід, декілька раз відправляв солдат відновити зв’язок, але жоден з них не повернувся. Командир наказав Григорію відновити пошкоджений кабель. Через декілька годин зв’язок був відновлений, ворог відбитий, але Григорій не повернувся. Його знайшли товариші, після бою, прикиданого землею та важко пораненого в праве плече, а в зубах Гриша тримав кабель, зв’язок проходив через нього. В 1944 році після госпіталю, Григорій повернувся в рідне село.