Презентація Вольфганг Амадей Моцарт

Вольфганг Амадей Моцарт

Вольфганг Амадей Моцарт (1756-1791) – великий австрійський композитор, диригент. Представник Віденської класичної школи музики, автор понад 600 музичних творів.

27 січня 1756 року з’явився на світ Вольфганг Амадей Моцарт . Він народився в прекрасному місті Зальцбург. Талант до музики у хлопчика з’явився ще будучи маленьким. Тоді батько навчив грати на скрипці та флейті. До сімнадцяти років він вже об’їздив досить міст Європи і на своєму рахунку мав більше 17 творів.

Один із найпопулярніших класичних композиторів. Моцарт вплинув на світову музичну культуру. За свідченням сучасників, Моцарт мав феноменальний музичний слух, пам'ять і здатність до імпровізації. Наймолодший член Болонської філармонічної академії (з 1770) за всю її історію, а також наймолодший кавалер ордена Золотої шпори (1770).

На відміну від багатьох композиторів XVIII століття, Моцарт не просто працював у всіх музичних формах свого часу, а й досяг у них великого успіху. Багато його творів визнані шедеврами симфонічної, концертної, камерної, оперної і хорової музики. Поряд із Гайдном та Бетховеном належить до найбільш значних представників Віденської класичної школи. Біографія Моцарта, особливо його спосіб життя та обставини його ранньої смерті, була предметом численних спекуляцій та суперечок, які у свою чергу дали ґрунт для появи різних художніх вигадок та розхожих міфів.

Моцарт також увійшов до історії як музичний педагог. Хоча, на власне переконання, він не був педагогом за покликанням. Моцарт часто скаржився на це: уроки гри на фортепіано забирали у нього багато часу, а ходіння по уроках стомлювало, а іноді навіть принижувало. Незважаючи на це, він все ж таки давав уроки — виключно заради заробітку. Більше того, в останні роки життя, коли Моцарт зазнавав серйозних фінансових труднощів, це було одним з його нечисленних джерел доходу. 

Моцарт, як і більшість його сучасників, чимало уваги приділяв і духовній музиці, але значних зразків у цій галузі він залишив небагато: крім "Misericordias Domini"  - "Ave verum corpus" (KV 618, 1791), написаний в зовсім не характерному для Моцарт стилі, і велично-сумний "Реквієм" (KV 626), над яким Моцарт працював останні місяці свого життя. Цікавою є історія написання «Реквієму». У липні 1791 року Моцарта відвідав якийсь таємничий незнайомець у сірому і замовив йому «Реквієм» (жалобну заупокійну месу). 

Як встановили біографи композитора, це був посланець графа Франца фон Вальзегг-Штуппаха, який музикував дилетанта, котрий любив виконувати у себе в палаці силами своєї капели чужі твори, купуючи у композиторів авторство; реквієм він хотів вшанувати пам'ять своєї покійної дружини. Роботу над незавершеним «Реквіємом», який приголомшує своїм скорботним ліризмом і трагічною виразністю, закінчив його учень Франц Ксавер Зюсмайєр, який раніше брав деяку участь у творі опери «Милосердя Тита».

Моцарт помер 5 грудня 1791 року. До сих пір ніхто не знає, що послужило причиною смерті композитора. «…смерть є справжньою кінцевою метою нашого життя. За останні два роки я так близько познайомився з цим справжнім і найкращим другом людини, що образ смерті для мене не тільки не містить нічого страшного, але, навпаки, дає чимало заспокоєння і втіхи! І я дякую Богові за те, що він дарував мені щастя зрозуміти смерть як джерело нашого справжнього блаженства». - В. А. Моцарт, лист батькові, 4 квітня 1787 року

За спогадами сучасників, Моцарт перебував у постійному русі: він жестикулював руками, то стукав ногою. Обличчя його було надзвичайно рухоме, постійно змінювався його вираз. Його своячка Софі Хайбль згадувала, що він постійно грав «ніби на клавірі» з різними предметами — капелюхом, тростиною, ланцюжком від годинника, столом, стільцями.