Мешканці Індії, Південного Китаю, Індонезії, напевно, ще у стародавні часи помітили, як спритно ця пташка скручує дзьобом та лапками волокна бавовни, вовну, шовковинки тутового щовкопряда, павутинки…А навіщо їй нитка? Щоб пошити з листя гніздо! Шиє вона, як справжня кравчиня: немов голкою, проколює краї листя дзьобом, протягує у дірочки нитку, навіть вузлики зав’язує. Недарма пташці дали ім’я: довгохвоста кравчиня.
Чому ткацький човен так названий, зрозуміло з першого погляду. Він не тільки формою нагадує човен. Але і тим, що «перевозить вантаж». Цей вантаж-котушка, з якої змотується поперечна нитка. А не схожий ткацький човен на свого плаваючого у воді тезку тим, що літає повітрям, немов літак. ТАК І ЗВУТЬ ЙОГО ТКАЧІ ЛІТАКОВИМ!
Як зробити човник літаковим, придумав у 1733 році англійський суконник Джон Кей. І пояснив свою вигадку ось таким малюнком. Варто смикнути ручку вліво - права мотузка потягне детальку, в яку впирається човник. Деталька штовхне його, човник полетить вліво і упреться в таку саму детальку на іншій стороні верстата. Смикнеш ручку вправо - човник полетить назад. Звичайно, не дуже-то веселе заняття смикати туди-сюди ручку з мотузками. Але до винаходу Джона Кея ткач кидав човник у просвіт між повздовжніми нитками рукою. Другою рукою ловив човник і кидав назад. А якщо тканина була занадто широкою, «перекидатися» човником доводилося двом ткачам - вони ставали по обидва боки ткацького верстата.
Французького короля Людовика ХІV називали Король-Сонце. Він був дуже красивим та одягався сучасно. Йому подарували панчохи та рукавички, зіткані з павутини. Розкішний подарунок! Адже павутинна нитка найміцніша і найеластичніща у світі. Було зроблено спеціальний верстат. В ньому сиділи 24 павуки. Усе було б добре, але як прогодувати таких робітників? Мух не вистачило б їм!