На планету Земля з початку її існування впливають різноманітні чинники, які змінюють форми її поверхні. Їх можна виділити у дві групи: внутрішні й зовнішні сили, які діють одночасно. Внутрішні сили повільно опускають і піднімають ділянки земної поверхні. Вони впливають на формування великих форм рельєфу (гори, рівнини). Зовнішніми силами - енергією Сонця, водою, вітром, льодовиками, діяльністю людини - створюються середні та малі нерівності рельєфу.
У подальшому великі форми рельєфу руйнуються під дією зовнішніх чинників. День за днем вітер і вода повільно, але неухильно руйнують гірські породи на поверхні земної кори і переносять їх на великі відстані. Постійні вітри виточують зі скель химерні скульптури. Вода, що проникла в тріщини каменю і замерзла там, здатна розколоти його. Потрібен лише час.
Сукупність зовнішніх процесів, які руйнують гірські породи на поверхні Землі, називають вивітрюванням. Розрізняють фізичне, хімічне і біологічне вивітрювання. Фізичне вивітрювання - розтріскування порід через коливання температур, хімічне - зміна їхнього складу під впливом повітря і води, біологічне - руйнування організмами.
Рівнини - відносно рівні ділянки земної поверхні з невеликою різницею висот. Це порівняно стійкіші частини материків, ніж гори. Тут майже не буває землетрусів, вивержень вулканів. У горах усі ці процеси відбуваються активно. В утворенні рівнин активніші зовнішні сили, а гір - внутрішні. Характерна риса рівнинної місцевості - це відкрита, добре видима лінія горизонту. Вона може бути як прямою, так і хвилястою. На рівнинах розташована велика кількість поселень людей.
Гори займають лише третину поверхні суходолу Землі. Гори - ділянки земної поверхні, підняті вище 500 м над рівнем моря. З’ясуємо, що це за рівень. Моря та океани нашої планети сполучені між собою. Тому вода в них перебуває на однаковому рівні. Все, що є на суходолі, розташоване над рівнем моря.