Презентація "Загадковий світ птахів"

Я почав із задоволенням слідкувати за життям пташок…і в своїй простоті дивувався, як це кожний із джентльменів не стає орнітологом… Ч.Дарвін

ПТАХИ…ЗНАЙОМІ І НЕЗНАЙОМІ НАШІ ДАЛЕКІ І БЛИЗЬКІ СУСІДИ НА ПЛАНЕТІ. У ЛЮДИНИ З ПТАХАМИ, ЯК І З УСІМА ПРЕДСТАВНИКАМИ ТВАРИННОГО СВІТУ, ВІДНОСИНИ ЗАВЖДИ БУЛИ СКЛАДНИМИ І НЕОДНОЗНАЧНИМИ. НА ДАНИЙ ЧАС ВІДОМО БЛИЗЬКО 8650 ВИДІВ ЦИХ СТВОРІНЬ. ОТЖЕ, ЯКІ Ж ВОНИ - НАШІ СУСІДИ НА ПЛАНЕТІ? ДАВАЙТЕ ПОЗНАЙОМИМОСЯ З НИМИ БЛИЖЧЕ…

В’ється, стука молоток,поправляє наш садок. Дятел Дятел строкатий – гарний, дійсно дуже строкатий птах. Веде переважно деревний спосіб життя. Строкатий дятел – птах середніх розмірів: довжина тіла його 23 – 26 см, вага близько 100 г. Тримаються поодинці крім сезону розмноження.

ВСІ В БЛАКИТНІЙ ПІДЖАКУ,РОЖЕВІЙ СОРОЧЦІ . В НАС ЗИМОЮ ПО САДКУ ГУЛЯЮТЬ , ЯК ГОСТІ. СНІГУР Весну, літо і осінь снігур проводить в тіні великих і темних лісів, де і кублиться. Влаштовується гніздо на висоті від 1,5 до 2.1/2 м від землі. Звивається гніздо з тонких сухих прутиків, кореневих ниток, моху, лишаїв і м'яко вистилається пухом і волосом.

БІЛА ЛАТКА,ЧОРНА ЛАТКА ПО ДЕРЕВУ СКАЧЕ СОРОКА Сорока (lat. Pica Pica). Цього птаха легко впізнати по чорно-білому оперенню і незвично довгому хвосту. Голова, шия, груди і спина чорні з фіолетовим або синювато-зеленим металічні відтінком, живіт і плечі білі. Вага до 300 г.

Пташка невеличка, в неї білі щічки, сірі лапки, чорна шапка, фартушок жовтенький, голосок тоненький, то ж ця пташка невеличка, називається…… Синичка Синиця велика – найбільша з наших синиць (розміром більше горобця), яку часто, особливо взимку, можна побачити по сусідству з житлом людини. Її легко впізнати по яскраво-жовтих грудях з подовжньою чорною смугою, яка, спускаючись з чорного горла, ніби довга «краватка» (у самок вона коротша) додає птахові вельми інтелігентну зовнішність.

Птах цей високо літає, Дуже гострий зір він має. Яструб Яструб малий (lat. Accipiter nisus) - гніздовий, перелітний зимуючий птах родини яструбових. Під час зимівлі та міграції зустрічається по всій території України. Заселяє ліси, а в період міграції відкриті ландшафти та населені пункти. Мігрує поодинці або невеличкими групами. Важить 150-300 г, довжина тіла 28-38 см, розмах крил - 60-75 см.

Хто гнізда свого немає,яйця іншим підкидає, та у лісі в холодку все кує: “Ку-ку, ку-ку!” Зозуля Зозуля відома тим, що відкладає свої яйця у гнізда інших птахів. її пташенят вигодовують прийомні батьки. Така поведінка пернатих називається гніздовим паразитизмом. Кожна зозуля підкидає яйця у гнізда того виду птахів, які вигодували її саму. РОЗМІРИ  Довжина: до 40 см.  Розмах крил: 55-60 см.  Маса: 110-130 г.  

НАД ЛІСАМИ, НАД ПОЛЯМИ ЧУТИ ДИВНИЙ СУМНИЙ КРИК . УТІКАЙТЕ ВСІ МИШАТА БО ЛІТАЄ ТУТ… КАНЮК Канюк - гніздовий, перелітний, зимуючий птах родини яструбових. Канюк є більший за яструба важить він 0,7-1,3 кг, довжина 51-57 см, а маса тіла - 113-128 см.

СИЛЬНА, ВЕЛИКА ПТИЦЯ НАВІТЬ КІШКИ НЕ БОЇТЬСЯ! .. ДУЖЕ ВАЖЛИВА ПЕРСОНА - ЧОРНО-СІРА .. ВОРОНА Осілий і кочовий птах. Поширений на всій території України. Полюбляє узлісся, відкриті зволожені місцевості з окремими деревами, населені пункти, трапляється на орних землях, луках, полях. Гніздиться окремими парами. Протягом осінньо-зимового періоду тримається зграями. Вага тіла 670-740 гр. Довжина біля 47 см.

Сова сіра. Ряд Совоподібні. довжина тіла 41-66 см, маса 450-1200 г. Самки більші за самців. Оперення сірого або рудуватого кольорів з повздовжніми і поперечними плямами. голова велика, кругла, без пір’яних "вушок".

ОН ВИСОКО, НА ГІЛЛІ СИДЯТЬ ПТАХИ ГОЛОСНІ. ЧОРНЕ ПІР’Я ВОНИ МАЮТЬ, ТИШУ КРИКОМ РОЗГАНЯЮТЬ КРУК Крук . Ряд Горобцеподібні, родина Воронові. Це масивні, великі птахи (деякі важать до 1500 г.) з міцним дзьобом та сильними ногами.

Оперення яскраве має,до себе погляд привертає . Як пилочка пищить і як кіт вона нявчить Сойка Сойка - Родина Воронові, ряд Горобцеподібні. Маса тіла 50-1500 г. Птахи міцної будови. Мають характерне яскраве забарвлення, що виділяє їх з поміж інших птахів. В кладці 3-8 яєць.

ШИЛО – ВИЛО МОТОВИЛО, ПОПІД НЕБЕСА СЯ ВИЛО,В ЛІТІ СПІВАЄ,НА ЗИМУ НАС ПОКИДАЄ. ЛАСТІВКА Довжина тіла – 17 – 19 см Розмах крил – 32 – 34,5 см Вага – 10 – 24 г Зовнішність сільської ластівки - типова для ластівок загалом: тіло подовженої форми, вузькі загострені крила, хвіст з виїмкою, короткий, але широкий дзьоб.

Маленький, сіренький, по гаях літає, вночі співає. Соловей Солов’я дуже шанують за його гарний спів. Старі самці завжди співають краще за молодих; але найкраще звучить пісня, коли розігруються ревнощі. Після повернення із вирію кожний соловей відшукує те місце, де він жив раніше; вибравши собі самку, він зосереджує свою увагу на спорудженні гнізда.

Білі хороми, червоні підпори Лебідь ЛЕБІДЬ, по загальному вигляді - красива, горда і велична птиця. Тіло його видовжене, шия дуже довга, рівна по довжині тілу. У кликуна, малого, американського і трубача поставлена ​​вертикально, голова спрямована вперед, і дзьоб тримається горизонтально. Шипун і австралійський чорний лебідь зазвичай тримають шиї вигнутими як латинська буква S, і їх дзьоби звернені вниз. Під час сну лебеді загинають свої довгі шиї до хвоста (у них налічується 22-25 шийних хребців) і затишно ховають кінчик дзьоба під крило.

Не-людина,а живе в хатці. Шпак Наш звичайний шпак має різне забарвлення залежно від віку і пори року. На махових перах і хвості це забарвлення стає світлішим, із широкою сірою облямівкою. Окремі пера спини мають на кінці сіро-жовті цяточки. Очі бурі; дзьоб чорний; кінцівки червоно-бурі. Довжина тіла шпака досягає 22 см, розмах крил 37, довжина крила 10, хвоста 7 см. Самки менші за самців.

У воді купається,а сухою зостається Дика качка Дзьоб оливковий з бурим кінцем, ноги оранжево-червоні з темнішими перетинками. Дзеркальце синє з пурпурним блиском, облямоване чорним і білим кольором. У самця в шлюбному наряді голова і шия блискучого темно-зеленого кольору, на шиї білий ошийник. Спина бура, що переходить до хвоста у чорний колір. Бічне криюче пір'я хвоста заломлене догори. Плечі сірі з бурими хвилястими лініями, воло і частина грудей буро-каштанового кольору. Решта нижньої частини сірувато-біла з темно-сірими плямами. Довжина самця 63 см, самиця значно менша. Розмах крил 75-200 см, вага від 0,75 до 1,5 кг.

ЛЕЛЕКА БІЛИЙ. Окрім чорних крил і найдовших покривних пер, колір його оперення бруднуватий білий. Лелека поширений по всій Європі, за винятком най північніших країн, а під час зимових перельотів пролітає всю Африку й Індію. У Західній Європі лелеки з’яв­ляються вже наприкінці лютого — на початку квітня. Для заселення вони вибирають рівнини, багаті на воду, переважно з болотами і трясовиною. Хоча багато лелек і оселяються подалі від людського житла, в лісах, однак велика їх частина гніздиться на подвір’ях селянських садиб і часто на дахах будинків. Які ноги заввишки, такий ніс завдовжки. Хату на хаті має, всім жабам рахунок знає. Лелека

ДОВГІ НОГИ,ДОВГИЙ НІС,ПО БОЛОТІ ХОДИТЬ СКРІЗЬ. ЧАПЛЯ ЧАПЛІ . Їхнє тіло дуже маленьке і стиснене з боків; шия довга і тонка, голова невелика, дзьоб зазвичай довший за голову, досить товстий, прямий, стиснений з боків і вкритий гладким жорстким роговим чохлом. Ноги середньої висоти з довгими пальцями; крила довгі та широкі, але тупі; хвіст, що складається з 11—12 пер, короткий і закруглений. Оперення дрібне і м’яке, часто подовжується на тім’ї, спині та верхній частині грудей; забарвлення його різне і буває дуже красивим, хоча не містить яскравих барв.

Довжина тіла – 18 – 19 см Розмах крил – 30 – 36 см Вага – 25 – 55 г Польовий жайворонок за розміром трохи більший за горобця і має неяскраве, але привабливе забарвлення тіла. Спина в нього сірого кольору, іноді коричнево-жовта зі строкатими вкрапленнями, низ білуватий, груди покриті коричневим строкатим пір'ям. Цівка світло-коричнева. Голова польового жайворонка прикрашена невеликим чубчиком, хвіст облямований білим пір'ям. Над темними очима - світла брова..

Я щигля і славку, зумів випередити, Щоб національним птахом, Ізраїлю побути. Одуд ОДУД — птах родини Одудові. Він відрізняється витягнутим тілом, довгим, тонким, стисненим із боків дзьобом, сильними ногами, забезпеченими тупими кігтями, великими, дуже закругленими крилами, середньої довжини широкоперим хвостом; оперення м’яке, пухке і подовжується на голові в чубок; у верхніх частинах тіла воно глинистого кольору, у нижніх — світліше; середина спини і крила поцятковані чорними і білими поперечними смугами; чубок іржаво-жовтого кольору; хвіст чорний.

Людина і природа – невід’ємні Зима – це, як правило, завжди сніг, мороз та завірюхи. Але нинішня стала, майже, винятком і сипнула морозами та скувала морозом річки. Стало холодно від великого снігу й тріскучого морозу, а пташкам ще й голодно. Адже вони не могли знайти їжу під глибоким сніговим покривом. Тож учні Голгочанської ЗОШ І-ІІІ ступенів, а саме: Петрущак Іван, учень 6 кл,Петрущак Петро, учень 8 кл, Ганчар Назар,учень 8 кл., Скриник Володимир,учень8кл.,Пованда Христина учениця.7 кл., Купрата Марія,учениця 7 кл.. проявили милосердя і виготовили багато годівничок та щодня насипають у них їжу для пернатих. Вчитель трудового навчання Козлик Володимир Іванович допомагав школярам виготовляти ті деталі до годівничок, які трудно давалися дитячим рукам. Розвішували їх діти у шкільному садку так, щоб птахи могли легко залітати і вилітати з годівничок. Деколи птахи так голосно цвірінькають у садку що аж до класів чути. Це, мабуть, вони дякують нам за те, що нагодували їх у сувору пору року. Радчук Марія Учениця 11 класу Голгочанської ЗОШ І-ІІІ ступенів Учасниця літературно-творчого гуртка «Словограй»

Пташині теревені Розмовляли дві синички Про зерно та годівничку, Бо холодная зима. Снігом землю замела А горобчики стрибали Та про інше мову мали, Вони сову обмовляли, Яка вчора їх лякала. А снігур сидів на гілці Й мріяв про зерно в тарілці, Яке дуже полюбляє Й від дітей його чекає. Дятел дуба лікував І уваги не звертав На пташині теревені, Бо йому не смішно нині, Адже дуб серйозно хворий Хоча з вигляду здоровий. Пташенята, як і люди Прагнуть бачити етюди Весняні і кольорові Та зимові теж чудові, Лиш би повні годівнички І тепленькії гніздечка.

Бережіть птахів,як і все живе на землі. Рідкісні і ті, що зникають, заносіть до Червоної книги України, створюймо для їх збереження заповідники, заказники, взимку підгодовуймо, а навесні приваблюймо в сади, вводьмо терміни полювання на пернату дичину. Нині природі загрожує небезпека внаслідок нерозумного втручання людини в святині природи. Тож мусимо берегти її. Від кожного з нас залежить,якою ми передамо землю (з квітами, птахами,водою, лісом) своїм дітям, онукам, майбутнім поколінням людей. Тож бережімо природу, як берегли її наші предки.