Презентація "Збереження біорізноманіття"

Збереження біорізноманіття ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ Навчальна дисципліна «Біологія» спеціальність:«Лікувальна справа», «Сестринська справа» Викладач біології Лиса О.М.

Заглянув ангел на Землю крізь озонову діру і сказав «Боже, скажи їм, нехай схаменуться» Ліна Костенко

Біорізноманіття — це різноманітність живих організмів з усіх джерел, включаючи, серед іншого, наземні, морські та інші водні екосистеми та екологічні комплекси, частиною яких вони є; це поняття включає у себе різноманітність у рамках виду, між видами і різноманітність екосистем.

Біорізноманіття належить до одного з найважливіших надбань кожної держави, адже живі організми виконують життєво важливі функції, є індикаторами якості навколишнього середовища. Зміни біорізноманіття – це одні з найнебезпечніших змін, тому що вони мають незворотний характер.

Едвард Осборн Вілсон(10 червня 1929) — американський біолог, соціобіолог, мірмеколог, еколог, письменник, професор Гарвардського університету, академік Національної академії наук США.

Виділяють три види біорізноманіття: • Генетичне • Видове • Екосистемне Види біорізноманіття

Біоми Біорегіони Ландшафти Екосистеми Середовища існування Популяції Особини(індивідууми) Хромосоми Гени Нуклеотиди Царства Типи Сімейства Роди Популяції Особини Культурне різноманіття: людські взаємодії на всіх рівнях.

Генетичне різноманіття — характеристика біорізноманіття, що описує загальне число генетичних характеристик, які трапляються у популяції або виді. Генетичне біорізноманіття – це сукупність генофондів різних популяцій одного виду. Генетичне різноманіття

Вид — це сукупність популяцій подібних особин, які мають однакову будову й функції, можуть схрещуватися між собою і народжувати життєздатних нащадків. Видова різноманітність – це сукупність видів, що населяють спільну територію. Видове різноманіття

Екосистемне різноманіття Екосистема — сукупність живих організмів, які пристосувалися до спільного проживання в певному середовищі існування, утворюючи з ним єдине ціле. – Тундра – Озеро – Болото – Степ – Пустеля – Водно-болотні угіддя – Бореальні хвойні ліси – Листопадні ліси – Тропічні ліси Приклади екосистем

Екосукупність унікальних і типових лісних, степових, морських системне (ландшафтне) біорізноманіття – це та інших угрупувань.

Унікальними з точки зору збереження біорізноманіття є екосистеми Українських Карпат, Подільського Подністров’я та інші. Карпати Поділля

М.Д.Гродзинський, П.Г. Щищенко вказують на чотири аспекти трактування ландшафтного різноманіття: - ландшафтнознавче трактування ладшафтного різноманіття зводиться до визначення кількості типів ландшафтів і кількості їх контурів у межах певної території. Виявлення ареалів максимуму різноманіття територіальної структури ландшафту має особливе значення для виділення мережі природоохоронних територій.

- антропічне тлумачення ландшафтного різноманіття побудоване на широкому розумінні цього терміна, а саме – зміненого і перетвореного людською діяльністю ландшафту. Ландшафтно-екологічної оптимізації території можна досягти при гармонійному порівнянні природних і антропогенних ландшафтів у співвідношенні 60% до 40% ландшафтної структури.

біоцентричне розуміння ландшафтного різноманіття полягає в тому, що досягнення ландшафтного різноманіття передусім необхідне для забезпечення біотичного. Згідно з таким підходом, головна причина втрати біотичного різноманіття полягає в ізольованості окремих ділянок рослинного покриву. Тому відновлення біотичного різноманіття в умовах реального ландшафту полягає в поєднанні окремих ділянок із збереженою природною рослинністю в цілісну мережу завдяки формуванню екологічних кордонів.

- гуманістичне розуміння ландшафтного біорізноманіття зводиться до трактування ландшафту як природно-культурної цілісності . У такому ракурсі ландшафтне різноманіття охоплює природне, культурне й етнічне середовище. Кожний ландшафт наділений специфічними культурними і етнічними рисами, притаманними традиціями, звичаями і обрядами місцевого населення.

Збереження біорізноманіття є складною, комплексною проблемою. Сюди входять: - Збалансоване використання земельних ресурсів; - Невиснажливе використання природних екосистем ; - Зниження рівня техногенних забруднень природних компонентів; - Збільшення площ під лісами й іншою природною рослинністю.

Природозаповідання як одна з ефективних форм збереження біорізноманіття Заповідна справа – це не тільки збереження і охорона заповідних обєктів різних рангів. Заповідання виконує ряд важливих наукових, господарських, екологічних завдань.

До природно-заповідного фонду України належать: - природні території та об ’ єкти – природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, заказники тощо.

Національний природний парк "Сколівські Бескиди"

Заповідник Асканія-Нова

- штучно створені об ’ єкти – ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки тощо.

Сучасні екологічні спостереження і оцінки показують, що збереження генофонду будь-якого регіону можливе за умови 10-15% заповідності його площі. Нарощування кількості заповідних об’єктів не є самоціллю й особливого ефекту не дасть. Необхідно цілеспрямовано формувати екологічні мережі, в яких заповідні території виконуватимуть функції основних структурних елементів.

Станом на квітень 2020 року до Червоної книги України занесено 1369 видів (543 тварин і 826 рослинного світу).

Червона книга України Видання Тварини Рослини Видання І (1980р) 85 151 Видання ІІ (1994р) 382 541

Тварини Червоної книги Горностай Їжак вухатий Кіт лісовий Саламандра плямиста

Мідянка Лелека чорний Дрохва Кінь Пржевальського

Природоохоронні території України Тип природоохоронних територій Характеристика Заповідники Території, на яких заборонені будь-які види господарської діяльності й туризм Заказники Території, на яких охороняються певні види тварин і рослин і допускається обмежена господарська діяльність Національні парки Території, на яких в обумовлених межах дозволяються організований туризм і екскурсії Заповідно-мисливські господарства Території, на яких створені умови для розмноження промислових тварин і дозволяється полювання за особливими ліцензіями Пам’ятки природи Окремі природні об’єкти із заповідним режимом, що мають наукове, культурне, історичне або естетичне значення

Біосферні заповідники Асканія –Нова Дунайський Карпатський Чорноморський

Заповідники України 16 природних заповідників Канівський, Карадазький, Луганський, Мис Мартьян,Поліський, Український державний степовий,Ялтинський державний гірсько-лісовий, Медобори, Розточчя,Горгани та інші.

Основні законодавчі акти з охорони природи Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» Закон «Про природно-заповідний фонд України» Закон «Про тваринний світ» Національна програма збереження біологічного різноманіття

Міжнародне співробітництво 50 міжнародних угод Міжнародна конвенція з охорони птахів Конвенція про біологічне різноманіття Конвенція про водно-болотні угіддя Конвенція про охорону дикої флори і фауни Конвенція про збереження мігруючих видів тварин

• Фрагментація • Інвазійні види • Надмірна експлуатація • Забруднення •Глобальні кліматичні зміни • Перенаселеність •Надмірне споживання ресурсів •Зменшення чи нестача стимулів для збереження • Недоліки впровадження Головні загрози для біорізноманіття Непрямі

Пам‘ятка із збереження природи Категорично забороняється: залишати сміття в лісі після відпочинку Варто утриматися: від використання гербіцидів Рекомендовано: побудувати шпаківню

Сучасні методи збереження біорізноманіття створення Червоної книги; створення заповідних об’єктів; міжнародне співробітництво в питаннях збереження біорізноманіття; національні програми збереження біорізноманіття; розвиток природоохоронних технологій в промисловості, сільському господарстві та рибному промислі; боротьба з браконьєрством; розвиток екотуризму. 

Висновки: - Наявна мережа заповідних об єктів україни охоплює близько 42% видів рослин і тварин України і незначну частку ландшафтного різноманіття. Тому ідея системного підходу до охорони природи, яка зазначена в концепції екомереж має стати провідною у ХХІ ст. - Україна володіє третім після Росії і Франції біорізноманіттям Європи. Тому реалізація загальнодержавної програми формування національної екомережі сприятиме своєчасному збереженню і відновленню видового, генетичного та ландшафтного різноманіть.

Збережемо біорізноманіття!