Реалістичний стиль в образотворчому мистецтві. урок 31

Реалістичний стиль в образотворчому мистецтві31 урок

Сергій васильківський. Сергі́й Іва́нович Василькі́вський (7 жовтня 1854 Ізюм – 8 жовтня 1917, Харків) — український живописець, пейзажист, баталіст. Один з найпопулярніших українських художників кінця 19 – початку 20 сторіччя. Сергій Іванович залишив по собі близько трьох з половиною тисяч творів – головним чином пейзажі, а також кілька історико-побутових композицій і портретів. Більше ста років твори Васильківського є самобутнім яскравим взірцем глибокого самовираження і високого професіоналізму видатного живописця.

Сергій васильківський. Сергія Івановича Васильківського називають поетом українського малярства за надзвичайну ліричність його пейзажних та історичних творів. Розквіт творчості художника припадає на останню третину XIX століття, період, коли в Україні діяли Емський указ та Валуєвський циркуляр про заборону українського друкованого слова. Звернення художників до рідної історії, до відображення природи України, народних типів, етнографічних особливостей селянського або козацького побуту, звичаїв та обрядів, народної архітектури було своєрідною формою протесту, боротьби митців за утвердження національної гідності свого народу. Саме на той період припадає інтенсивний розвиток історичного жанру, поява в українському живописі полотен, присвячених історії запорозьких козаків. В умовах заборони й переслідування українських Громад, членами яких були видатні діячі української науки й культури Володимир Антонович, Павло Чубинський, Федір Вовк, Микола Лисенко, Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Михайло Драгоманов, Михайло Коцюбинський, національна скерованість у творчості вимагала від митців особистої мужності й високого патріотизму. Сергій Васильківський належав саме до таких митців як Костянтин Трутовський, Порфирій Мартинович, Іван їжакевич, Микола Пимоненко, Микола Самокиш, Олександр Мурашко, котрі не стояли осторонь від життя народу і своєю творчістю відіграли велику роль у розвитку національної культури.

«Козачий пікет»

«Сторожа запорозьких вольностей»

Васильківський — автор відомого портрета Тараса Шевченка з авторським підписом (1910–1911), на якому поет зображений на повний зріст, сидячи, на тлі віддаленої широкої панорами степу з низьким горизонтом та високим небом.

Корнило устиянович. Корни́ло Микола́йович Устияно́вич (22 вересня 1839,Вовків, нині Львівський район – 22 липня 1903, Довге, нині Дрогобицький район Львівщина) - український маляр, представник класицизму й академізму в Галичині, письменник і публіцист, народовець. Український маляр, син галицького священика, представник класицизму й академізму в Галичині, письменник і публіцист, народовець. Мистецьку освіту здобув у Віденській академії мистецтв. Найчисленніше виявився у церковному монументальному малярстві, історичному та портретному живописі.

Корнило устиянович. Устиянович створив близько 40 портретів, низку картин на історичні теми («Василько Теребовельський», «Шевченко на засланні», «Літописець Нестор», «Плач Ярославни», «Козацька битва», «Семен Палій…», «Скасування панщини» та ін.); 1882—1883 роки — редагував й ілюстрував сатирично-гумористичний журнал «Зеркало» і «Нове Зеркало» — його сатиричні ілюстрації політичного змісту високо оцінював Іван Франко. Збереглися нечисленні пейзажі Корнила Устияновича («Дзвіниця», «Морський пейзаж», «Чорне море», «Кавказький пейзаж», «Скит Манявський», «Пейзаж з хрестом», «Захід сонця», «Ранок»), у яких, поруч з портретами, найсильніше відчутні традиції класицизму й академізму з нахилом до романтизму.

Корнило устиянович«Василько Теребовельський» (1866)«Літописець Нестор»

«Шевченко на засланні» (1860-70)

«Козацька битва» (1890)

Корнило устиянович«Гуцулка біля джерела», 1891 р.«Бойківська пара»

Микола івасюк. Микола Івасюк. Художник Станіслав Яновський, 1894 р. Мико́ла Іва́нович Івасю́к ( 14 квітня 1865, Заставна, Буковина, Австро Угорщина  (нині Чернівецька область, Україна 25 листопада 1937, Київ, Українська РСР, СРСР) — український художник. В історичному жанрі й баталіях вагомим був творчий доробок буковинського митця Миколи Івасюка. Його твори мають яскравий національний колорит, вирізняються досконалістю складних багатофігурних композицій. Миколи Івасюк створив баталістичні композиції з козацьких визвольних змагань, чимало картин з боїв Українських січових стрільців, вояків Української галицької армії, оскільки гаряче підтримував бойові дії українців за свою державу, бував у фронтових частинах. На жаль, ці твори пропали при переїзді художника до Києва. Загалом Микола Івасюк створив не менше півтисячі картин, основна частина з яких розійшлася поміж людьми, доля їх є невідомою.

Найвідоміша картина — «В'їзд Богдана Хмельницького до Києва 1649 року» (зберігається в Національному художньому музеї України), яку художник творив два десятиліття, закінчив 1912 року. Перед Першою світовою війною в Західній Україні кольорова репродукція цієї картини була майже в кожній українській хаті. Ця монументальна картина розміром 4 Х6 м, є одним з найвизначніших творів українського історичного малярства і, як стверджували фахівці при відзначенні сторіччя з дня народження художника в США 1965 року, створена вона не в Львові, як вважалося раніше, а в Чернівцях на вул. Йосифа. Подібне стверджував учень майстра, митець-маляр Євсевій Ліпецький.

«В'їзд Богдана Хмельницького до Києва» (1912)

Михайло Микешин. Портрет роботи Іллі Рєпіна, 1888 Миха́йло Йо́сипович Мике́шин (9 лютого 1835 – 19 січня 1896) Реалістичні риси були притаманні й мистецтву скульптури - монументальної і станкової. У містах України були встановлені пам’ятники видатним діячам культури. Перші реалістичні зображення в українській скульптурі виникають завдяки творчості Михайла Микешина. За його проектами встановлено чимало пам’ятників у Петербурзі, Києві, Севастополі. До числа кращих творів майстра належить кінний пам’ятник гетьману Богдану Хмельницькому на Софійському майдані в Києві, який став одним із символів міста.

«Пам'ятник Богданові Хмельницькому» (Київ), 1888

Михайло Микешин. Познайомився з Шевченком в 1858 в Петербурзі, часто зустрічався з ним, ілюстрував «Кобзар», створив скульптурні портрети Шевченка. Багато зробив для увічнення пам'яті Шевченка: опублікував кілька матеріалів про нього в журналі «Бджола». У 1890-х рр. разом із Д. Менделєєвим, І. Рєпіним та іншими діячами культури заснував у Петербурзі «Товариство імені Тараса Шевченка» для допомоги петербурзьким студентам - вихідцям з України. М. Й. Микешин зберіг «Портрет Ликери Полусмакової» - малюнок, на якому Тарас Шевченко зобразив свою останню кохану, та який після розриву стосунків хотів розірвати, але Михайло Йосипович його забрав і зберіг. Тарас Шевченко. Портрет Ликери Полусмакової, 1860

Леонід позен. Леоні́д Володи́мирович По́зен (26 лютого 1849 – 8 січня 1921)  —Український i росiйський скульптор-передвижник, дійсний член Петербурзької академії мистецтв. Автор пам’ятників І. Котляревському та М. Гоголю в Полтаві Леонід Позен розробляв також історичний і побутовий жанри у станковій скульптурі, звертаючись до реального життя і національних тем. Особливим драматизмом сповнена його скульптурна композиція «Лірник». Автор пам'ятника Івану Котляревському та Миколі Гоголю у Полтаві. Портрет Леоніда Позена роботи Миколи Ярошенка, 1885

Пам'ятник І. П. Котляревського, м. Полтава. Серпень 2008 року. Пам'ятник Миколі Гоголю в місті Полтаві

Домашнє завдання: Підручник ст. 169-175 Таким чином, реалізм збагатив образотворче мистецтво новими сюжетами й образами, удосконалив його виразові засоби. Кращі художники реалістичного напряму присвятили свої твори зображенню історії, природи й побуту свого народу. Отже, вони піднімаються до критичного осмислення явищ дійсності, що було характерним для передових митців того часу.

Дякую за увагу!