Біологія 7 клас

Кільчасті че́рви, аннелі́ди, кільчаки́ (Annelida, від лат. annelus — «кільце») — тип відносно високоорганізованих червів, що складається з близько 15 тисяч видів. Вони мешкають в більшості вологих середовищ, включаючи наземні, прісноводні і морські, містять багато паразитичних та мутуалістичних видів. Мають розміри від менше міліметра до понад 3 метрів (Lamellibrachia).

Целом у них поділений перегородками на сегменти, які представлені як зовнішні кільця (звідки і назва типу), відсутній або спрощений у деяких п'явок і первинних аннелід. Із сегментацією тіла пов'язана метамерія (сегментація) внутрішніх органів — нервової, видільної та кровоносної систем. Завдяки перегородкам, аннеліда при пошкодженні втрачає лише певні сегменти тіла. Висока здатність до регенерації.

Будова

Тіло кільчастих червів двобічно симетричне, у поперечному розрізі кругле. Воно почленоване на велику кількість сегментів (до 900); зовнішня сегментація збігається з розташуванням поперечних перегородок у середині тіла. У кожному сегменті повторюються певні деталі будови (щетинки, нервові вузли, органи виділення). Розміри варіюють від 1 мм до 3 м.

Кільчасті черви — тризародковошарові організми. Шкірно-м'язовий мішок у них розвинений краще, ніж у плоских і круглих червів. Він складається з одного шару епітелію та двох шарів м'язів: кільцевих та поздовжніх. Завдяки кільцевим м'язам тіло подовжується і стає тоншим, завдяки поздовжнім — укорочується і потовщується.

У рухах беруть участь і допоміжні придатки — щетинки, які розташовані поодиноко або пучками правильними поздовжніми рядами. Характерною особливістю типу є наявність вторинної порожнини тіла. Від первинної порожнини тіла вона відрізняється тим, що має власні стінки, вистелені особливим епітелієм, який відділяє порожнину тіла від оточуючих тканин та органів.

Травна система: кільчастих червів складається з ротової порожнини, глотки, стравоходу і кишечника, який закінчується анальним отвором. У дощових черв'яків є воло (розширення стравоходу). Перетравлювання їжі відбувається в кишечнику.

Кровоносна система: У зв'язку з ускладненням будови та збільшенням активності у кільчастих червів уперше з'являється кровоносна система замкненого типу, тобто кров не виливається в порожнину тіла.

Кровоносна система забезпечує транспортування поживних речовин і газів та здійснює захист.

Видільна система: представлена парними трубочками (метанефридіями) в кожному сегменті тіла.

Нервова система: у кільчастих червів — вузлового типу, але складніша, ніж у плоских та круглих червів. Вона представлена навкологлотковим кільцем, черевним нервовим ланцюжком та нервами, що відходять до різних органів. У кільчастих червів добре розвинені органи чуттів. У багатьох є очі; органи слуху побудовані за принципом локаторів; наявні також смакові рецептори та нюхові клітини.

Розмноження: за способом розмноження кільчасті черви як роздільностатеві, так і гермафродити. Дощові черви — гермафродити, але запліднення у них перехресне. Морські черви — роздільностатеві тварини. Запліднення яєць відбувається у воді. У дощового черв'яка розвиток прямий, а у деяких представників типу (нереїда) зі заплідненого яйця утворюється личинка (розвиток з перетворенням). У всіх представників типу добре виражена регенерація.

Класифікація

Класифікацію анелід спочатку робили за морфологічними ознаками. Виділяли такі класи: Малощетинкові черви (олігохети), Багатощетинкові черви (поліхети), П'явки.

Із розвитком філогенетики таку класифікацію було переглянуто, її продовжують уточнювати

Значення в природі

Кільчасті черви мають велике значення для кругообігу речовин у природі. Нереїди є основою живлення багатьох промислових риб, крабів, а звичайний трубочник — гарний корм для акваріумних риб та деяких прісноводних риб. Дощові черви відіграють величезну роль у процесах ґрунтоутворення. Вони збагачують ґрунт на перегній та розпушують його, сприяючи проникненню в нього повітря й води. Ще Ч. Дарвін відзначав корисний вплив кільчастих червів на родючість ґрунту. Деякі п'явки завдають великої шкоди рибам, птахам і ссавцям. Медична п'явка використовується для лікування багатьох захворювань та як об'єкт лабораторних експериментів.

Багатощетинкові

Клас Багатощетинкових об'єднує вільноживучих кільчастих червів, у яких численні довгі щетинки зібрані у пучки і розташовуються з боків кожного сегмента. Багатощетинкових червів є близько 7000 видів. Більшість з них мешкає у морях, де вони повзають по дну, зариваються у мул, або плавають у товщі води.

Як і в усіх кільчастих червів, тіло багатощетинкових складається з сегментів, число яких у різних видів коливається від 5 до 800.

                                    Нереїда                              

Нереїс Морська миша (Афродита)

Серед багатощетинкових червів є сидячі форми, які будують захисну трубку і ніколи не покидають її.

Значення багатощетинкових червів у природі є досить великим:

-   вони фільтрують воду, очищаючи її;

-   є санітарами водойм, знищуючи масу залишків, що розкладаються;

-   їх поїдають ракоподібні, риби, голкошкірі,

кишковопорожнинні, птахи;

-   деяких багатощетинкових спеціально розводять у морі, як

                                  Сидяча форма морських червів                     корм для риб;

-   деякі види (наприклад, тихоокеанський палоло) тіло якого сягає 1 метра, вживає в їжу людина.

Більшість малощетинкових червів живе в ґрунті (наприклад, дощові черви). Деякі населяють прісні і солонуваті водойми (наприклад, трубочник).

Довжина тіла малощетинкових червів коливається від 0,5 мм до 3 м. Число сегментів у різних видів становить від 5 — 7 до 600. Усі сегменти тіла у них є однаковими. У статевозрілих особин у передній третини тіла з'являється потовщення — залозистий поясок.

                                             Дощовий черв'як        Австралійський земляний черв'як

На кожному сегменті є по чотири пари щетинок — дві пари спинних і дві пари черевних. Невелика кількість щетинок на тілі цих червів і дало назву всьому класу — Малощетинкові.

Щетинки є настільки малими, що їх можна виявити тільки на дотик, провівши пальцем від задньої частини тіла тварини (на малюнку зображені черевні щетинки при збільшенні в 100 (1) і 300 (2) разів).

Щетинки допомогають цим тваринам під час руху в ґрунті: загнуті спереду назад, вони допомагають червам утримуватися у нірці і швидко просуватися вперед.

Залозисті клітини шкірного епітелію червів виділяють слиз, який захищає шкіру від висихання і допомагає просуванню у ґрунті.

Малощетінкові черви, зокрема дощові черв'яки, мають велике значення у ґрунтоутворенні. Вони перемішують ґрунт, знижують його кислотність, підвищують родючість. Прокладаючи довгі ходи у ґрунті, вони полегшують проникнення води з розчиненими у ній поживними речовинами і повітря до кореневої системи рослин, покращуючи їх ріст.

Водні малощетинкові черви сприяють самоочищенню забруднених водойм і є їжею для риб. Малощетинкові черви живляться гниючими залишками рослин, проте серед них є хижаки і паразити.

Клас П'явки налічує близько 400 — видів. Довжина тіла п'явок — від декількох міліметрів до 15 см.

Для представників цього класу характерні наступні ознаки: постійна кількість сегментів тіла (33), наявність присосок, відсутність щетинок на тілі.

П'явки, в основному, мешкають у прісних водоймах, деякі — у морях і вологому грунті. У тропіках є сухопутні види. Усі п'явки — або паразити, які харчуються кров'ю хребетних тварин, або хижаки, що поїдають дрібних тварин.

Тіло п'явки сплощено у спинно-черевному напрямку, з двома присосками — колоротової і задньої. У центрі передньої присоски міститься рот, а задня служить тільки для прикріплення.

Зовні п'явки схожі з іншими кільчастими червами, проте у них немає щетинок.

З цим пов'язаний спосіб пересування п'явок: вони пересуваються, поперемінно прикріплюючи присоски до різних предметів і хвилеподібно згинаючись.

Велика кількість представників цього виду можуть плавати.

На передніх сегментах п'явок розташовані від однієї до п'яти пар очей. Зябра відсутні. Дихання здійснюється через усю поверхню тіла.

П'явки, які смокчуть кров, у ротовій порожнині мають гострі хитинові зубчики. На кожній щелепі їх є 90 (разом — 270). Слинні залози п'явок виділяють особливу речовину — гірудин, яка перешкоджає згортанню крові як у ранці на тілі жертви, так і у шлунку самої п'явки (тому ранки, нанесені п'явками, довго кровоточать).

У шлунку є так звані кишені для запасання висмоктаної крові. Тому проміжки часу між прийомами їжі у п'явок можуть бути дуже великими — до декількох тижнів.

У п'явок краще, ніж у інших червів, розвинена нервова система. Органи чуттів сприймають світлові, хімічні, механічні та інші подразнення.

П'явки — гермафродити. Після спарювання вони відкладають численні кокони з різною кількістю яєць.

П'явки є їжею для риб. Деякі п'явки, що смокчуть кров, завдають великої шкоди рибам, птахам, звірам, людині.

Медичну п'явку здавна використовують у медицині при гіпертонії і загрозах крововиливів.