Романський стиль архітектури

Романськийстильархітектури

Рома́нський стиль (від лат. romanus — римський) — художній стиль в архітектурі, що панував у Європі (переважно західній) в X—XII ст. (у деяких місцях — і в XIII ст.), один із найважливіших етапів розвитку середньовічної архітектури. Термін «романський стиль» увів на поч. XIX ст. Арсісс де Комон у своїй праці Essai sur l'architecture religieuse du moyen-âge, particulièrement en Normandie, який встановив зв'язок архітектури XI—XII ст. із давньоримською. У Європі були непрості часи: тодіводночас існувало куча невеликих феодальних держав, де почалися набіги кочових племен, вирували феодальні війни. Все це вимагало масивних міцних будівель, які не так легко зруйнувати і захопити.

Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад.

Романські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками. Архітектори створювали склепіння у вигляді хрестів. Скульптури на площинах стін або поверхні капітелей мали рельєфну форму. В оформленні церков були популярними сюжети Страшного суду, біблійні сцени, скульптури. Перевага духовного над тілесним виражалася в контрасті духовної експресії й зовнішньої потворності. Фігурні композиції мали різні масштаби; їхні розміри залежали від ієрархічної значущості того, хто зображений: найбільша фігура Христа, трохи менші — ангелів і апостолів, найменші — простих смертних.

У XII ст. уперше для декорування фасадів церков використовують скульптурні зображення. Для романської монументальної пластики характерні гігантські рельєфні композиції над порталами храмів. Сюжетами найчастіше були грізні пророцтва Апокаліпсиса і Страшного суду, що демонструють богословську схемуієрархічної структури світу. Композиція суворо підпорядкована принципу ієрархії: у центрі величезна й нерухома фігура Христа, навколо неї — безліч фігур, що передають бурхливий рух. У романській пластиці поєднуються піднесене й повсякденне, грубо-тілесне й абстрактно-гротескне.

Функціональне призначення романської архітектури — оборона. Девіз романського стилю: «Мій дім — моя фортеця» повністю визначав архітектурні особливості як світських, так і культових споруд. Основними типами будівель романського стилю були лицарський замок, монастирський ансамбль і храм. Лицарські замки, монастирі та храми несли на собі й оборонну функцію, дозволяючи мирному населенню сховатися в монастирі під час феодальних чвар і воєн. Будівельним матеріалом романського зодчества був камінь. Споруди завжди гармонійно вписувалися в навколишній ландшафт, створюючи враження обґрунтованості та абсолютної захищеності.

Романське мистецтво перебувало і під вагомим впливом візантійського мистецтва: - спарювання двох арочних вікон або аркадних прорізів, розділених стовпом або колонією і часто встановлених всередині більшої арки- колони часто використовувалися в романській архітектурі, але різноманітні за будівельним матеріалом і декоративним стилем- чергування причалів і колон зустрічалося як в церквах, так і в замках.- більшість будівель мають дерев'яні дахи, що складаються з простої ферми, стяжної балки або королівської форми стовпа- склепіння з каменю або цегли набули декількох різних форм і демонстрували помітний розвиток протягом періоду, еволюціонуючи в загострену, ребристу арку Варіації романської архітектури можна відзначити в більш ранніх стилів порівняно пізніших стилів та місцевому натхненні також призвели до варіацій у різних регіонах.

У фортецю перетворювалися як особисті житла феодалів, так і християнські будови, оскільки нападали кочівники як на власників землі, так і на монастирі в надії захопити якомога більше золота та інших цінностей. У попередніх будовах ніхто вже не почувався у безпеці. Романська ж архітектура Середньовіччя робила акцент на місткості. У храмі повинно було міститися максимальну кількість людей. При цьому значна його частина відводилася також під бібліотеку і вмістилище релігійних артефактів і простих багатств. Таке будівля повинна було бути великим, потужним, надійним. Поєднуючи риси давньоримських і візантійських будівель та інші місцеві традиції, романська архітектура відома своєю масивною якістю, товстими стінами, круглими арками, міцними стовпами, скляними склепіннями, великими вежами та декоративними аркадами. Кожна будівля має чітко визначені форми, часто дуже правильного, симетричного плану; загальний вигляд - це простота у порівнянні з готичними будівлями, які мали слідувати.

Романський стиль в Україні У Давній Русі окремі риси романського стилю наявні в мурованій церковній архітектурі різних князівств другої половини 12 — початку 13 ст., втілені в таких пам’ятках архітектури: Кирилівська церква в Києві, Церква Успіння Богородиці Пирогощі у Києві, Борисоглібський собор у Чернігові, Успенський (Георгіївський) собор у Каневі, Успенський собор у. Володимирі-Волинському, Пантелеймонівська церква в Галичі. Романський стиль міг прийти в Україну з Польщі, Угорщини й Чехії. Він найбільше втілений у спорудах Чернігова і Галича, де романські форми значно переважають візантійські. Портал із колонками, внутрішні різьблені фризи з аканту і плетінки близькі до подібних пам'яток Заходу.

Д/З- читати пар. 9-10 (стор. 46-51)- згадати 5 назв фільмів чи серіалів, де можна побачити приклад романської архітектури- коротко виписати 10 рис цього напряму