Сценарій до відеосюжету "Останній дзвоник 2022"

ОСТАННІЙ ДЗВОНИК

2022

(музика, фото із шкільного життя)

-         Так починався навчальний рік, який за традицією залишив би по собі море приємних спогадів і хвилювань, але…

(тривожна музика…)

-         Війна! Чому?! Як же так?!

Чому у нашій миролюбній країні війна? Обстрілюють будинки, вбивають людей, вбивають дітей… Дітей, які хочуть жити, сміятися, радіти, співати, танцювати, грати у футбол?…

Чому бомблять школи, а діти мають сидіти у підвалах, метро, бо ідуть обстіли?…

-         А так добре було сидіти за шкільною партою на уроці поруч із своїми однолітками і бачити вчителя не віртуального з екрана комп'ютера, а реального, просто перед собою…

-         Але натомість наше життя розділилось на до і після.

Тривожні і сумні ідуть новини,

Лунають безперервно із екрана.

З надією слідкує Україна

За тим, що діється із вечора до рання.

Жовто-блакитний український стяг

Крилом укрив від ворога країну.

А той лютує! Села і міста

Перетворити хоче на руїни…

-         А так хотілося б після уроку вибігти на галасливе шкільне подвір'я і під час перерви весело щебетати з подругами…

-         Натомість, ми плачемо і просимо Бога про допомогу.

(уривок вірша Комлик Д.)

Вітер гуляє по розбитих селах.

Тихо розстріляні колише мрії.

Лихо ввірвалось у людські оселі.

Вкрало дитячий сміх, життя, надію.

Боже, спаси і сохрани єдиний.

Страшно дивитися нам стало в небо.

Якже все пояснити це нині?

Защо вони прийшли наш дім убити.

Де шукати, як знайти для правди захист.

І врятувати світ від божевілля.

Закони ж проти нелюдів безсилі.

Скажіть, що в людства є надія…

(музика)

-    Сила країни у людях, а надія країни у дітях!

І хоч ми сьогодні розкидані по світу, але близькі серцями.

(сюжети дітей із-за кордону)

Сміливі, незламні і впевнені у майбутньому патріоти, громадяни своєї землі, справжні українці! Нові, загартовані, сильні і вільні!

-         Ми зараз з вами, як ніколи, єдині.

І голоси наші звучать в унісон на цілий світ, і серця наші б'ються у єдиному ритмі…

-         Ми не можемо дозволити ворогу знищити те, що у наших серцях. А що у наших серцях: віра, надія, любов, мужність, спогади. Не забуваймо щасливі моменти, усмішки наших вчителів, прогулянки з друзями, жарти. Це все буде зігрівати нас і не дасть вогнику в нашій душі згаснути. Кожен з нас став дорослішим за ці дні війни, тому тепер на нас доросла відповідальність. Мусимо діяти мудро та відповідально, бо ми потрібні нашій країні дорослими, сильними, мужніми. Ставайте підтримкою для своїх друзів, батьків, вчителів, бо це також про захист України. Зараз не час нарікати, жалітися і питати: «Коли це все закінчиться?». Зараз час діяти і робити те, що залежить від кожного з нас, незалежно від того, хто ти: першокласник, чи випускник школи. Маємо бути вдячними  учителям, котрі підтримують нас у групах класів та не забувають про нас; батькам, які роблять все для нашої безпеки, Богові та військові, за те, що маємо можливість просинатися кожного ранку живими.

 Впевнені, що зовсім скоро ми побачимо усміхнені обличчя наших учнів, батьків, вчителів у стінах нашій школі.

( Пісня «Ой, у лузі червона калина…»)