Сценарій презентації проєкту "Моє село-моя маленька Батьківщина"

                             «Моє село-маленька Батьківщина»

 

(Входять дівчата – ведучі з хлібом на вишитому рушнику)

 Гостей ми радо зустрічаєм

 Пахучим пишним короваєм,

 Вклоняємося до землі

 Та зичим щастя від душі.

                          Звучить пісня «Зеленеє жито»

Ведуча

Велика і прекрасна наша земля. Погляньте навколо: ласкаво світить сонечко, від його теплого поцілунку розкриваються повіки перших квітів, весняний вітерець грайливо пестить ніжні коси берізки і плакучої верби, в голубому небі пропливають легенькі хмарки, а довкола щасливим співом заливаються птахи, радіють своєму поверненню лелеки.

(Звучить крик журавлів, виходять маленькі хлопчик і дівчинка в національному вбранні  )

Дівчинка

З далекого краю, з далеких світів

Журавлик на крилах додому летів.

Минав ліси, моря й океани,

Вдивлявсь в далеко крізь тумани: 

Хлопчик

Чия це земля,

Чиї це долини,

Чиї це луги,

Чию це калину

гойдають вітри?

Дівчинка: Впізнав журавлик Батьківщину:

Хлопчик: Моя це земля, гніздечко моє, Україна моя! 

Дівчинка.

Нащо ти летів, старався?

Чим так вабить ця земля?

Хлопчик

Тут мене зростила мати, тут навчився я літати

Тут зів’ю гніздо і я… Батьківщина тут моя!

Ведуча . Для кожного з нас перш за все Україна – це земля наших предків.

Ведуча: Це та стежина, якою вранці я йду до школи. Це вулиці і будинки мого рідного села, це шум Тиси, і всі ті кущики та дерева, що разом зі мною співають пісню мого дитинства.

Пісня Н.Май  «Село моє село»

Учениця: Рідний земля! Рідне село! Вони зігрівають  душу кожного із нас. Це тепло проникає глибоко до серця. І де би ми не були, манить  до себе, кличе з далеких доріг до рідного села, до отчого дому. Здається, немає нічого кращого на світі за побачення зі знайомими вулицями, батьківською хатою,  рідним селом.

Учениця: протягом шести  місяців  ми працювали над  проектом «Моє село – маленька Батьківщина» в якому зібрали розповіді про рідні місця. Пропонуємо його  вашій увазі. Разом з вами  поринемо в  його минуле і сьогодення.

         Учениця

Люблю село.

Спитаєте за що? Й сама не знаю.

Люблю його я дуже, та й  усе.

Можливо що над ним веселка грає,

Що квітнуть вишні.

Й лан дзвінкий росте.

Люблю, напевне, за солодку воду,

За спів пташок,  за голубу блакить,

За простоту і доброту народу,

Що без труда і дня не може жить.

За радість спілкування із землею.

За день погожий й весняну грозу,

За вранішнє сонце над ріллею,

За кришталеву на траві росу.

Люблю його й це серцем відчуваю,

Не сумніваюсь в цьому ні на мить.

І в відповідь я вас вже запитаю:

Невже ж його ще можна не любить?

 Ведуча У кожного з нас є своя маленька Батьківщина, яка починається з рідного села. На відстані16 км від районного центру ,на правому березі Тиси, між селами Сасово та Чепа розташоване мальовниче село Чорнотисів з давньою і цікавою історією, з якою познайомлять вас  наша група  «Дослідників»

1 Дослідник

Перша письмова згадка про Чорнотисів відноситься до 1319 року.

Поблизу села протікає річка Тиса, а на лівобережжі із Сходу на Захід тягнувся густий непрохідний ліс, де саме сьогодні розташоване наше село. Пізніше його назвали чорним лісом,(Фекете ердов на угорській мові) Поселення, в назві якого є це слово, означає, що тут проживали лісничі, охоронці лісів, єгері та вказує на зв'язок даної місцевості з лісом.

До 1946 року мало назву Чорний Ардів. У XIX столітті — торгове містечко Затисянського повіту (округу) Угочанського комітату. Станом на 1826 рік мало 158 дворів і 1304 мешканці. На початку XX століття мало свою символіку — печатку з зображенням виноградної гілки з двома ґронами.

В 1946 році село отримує теперішню назву – Чорнотисів.

 Із зростанням великого землеволодіння, однією з провідних ділянок господарювання стало виноградарство і Чорнотисово дістало у XIII ст. привілею на виробництво вин. В цей період в селі нараховувалось до 70 дворогосподарств. Крім вирощування винограду , населення займалось також вирощуванням зернових та ремісничою справою, народними промислами - лозоплетінням, плетення виробів з очерету, ткацтвом, гончарством,

ковальською справою. Чорний Ардов (Чорнотисів) був центром лозоплетіння у всій Угочанській жупі на лівобережжі Тиси (Затисянщині) Плели різної величини і форми господарські кошики, спеціальні кошики для ловлі риб, огорожу навколо господарства. Із очерету також плели коврики, кошики різного призначення, які використовували в домашньому господарстві та бджільництві.Розширення як міського, так і сільського ремесла, поява значної кількості виробничих товарів викликали дальший розвиток торгівлі. В селі щотижня проходили торги, де зустрічались виробники і споживачі.

 Легенда про Чорнотисів

Про наше село існує багато легенд. Послухайте одну з них. Ця легенда припадає на період монголо-татарської навали, коли у 1241р було знищено Угочанську жупу( нині Виноградівський район), а значить і наше село було спалене. Легенда розповідає, що коли населення дізналось про наближення монголо-татарів,  їх  жорстокості не було меж. Як уже згадувалось населення села дізнавшись про наближення монголо-татар, зібралось і сховалось в єдиній дерев’яній церкві, яка знаходилась в центрі села розраховуючи на те, що ворог не насмілиться руйнувати святиню. Зруйнувавши і пограбувавши поселення, вони підпалили церкву разом із людьми, але сталось чудо. Всі хто знаходився в церкві спаслись.

Виявляється, що у церкві був підземний вхід, що з’єднувався з Виноградівським замком через який і спаслись жителі села. Проходили роки, століття церкву відбудували, але вже з каменю тільки без дзвіниці, що і бачимо на фото.

Побудувавши церкву жителі вирішили перевірити чи дійсно є підземний вхід і куди він веде. Почались пошуки, які увінчались успіхом. Вхід у підземелля було знайдено, він був прикритий величезною брилою каменя. Звільнивши вхід у підземелля, декілька смільчаків вирішили опуститись. Запаливши свічки вони почали опускатись вниз і як тільки досягли дна підземелля в одну мить згасли всі свічки, смільчаки були страшенно перелякані і швидко покинули підземелля, а вхід наново замурували.

Легенда повідомляє, що це духи тих людей охороняють підземелля і щоб більше їх не турбувати над входом побудували олтар, який служить і по сьогодні.

 

  2 Дослідник

           У роки окупації села хортистською Угорщиною  в 1943 - 1944 рр.. діяли підпільники розвідувальної групи Ф.Потокі. За участь у партизанському русі фашисти на очах у жителів Чорного Ардова розстріляли С. С. Вайса, В. В. Ірху, П. М. Романа; двох партизанів вони вивезли за межі округу і подальша доля їх невідома. Після звільнення села від фашистських окупантів (27 жовтня 1944 р.) 17 місцевих жителів добровільно вступили до лав Червоної Армії, 5 з них за виявлену мужність удостоєні урядових нагород, 5 - загинули смертю хоробрих у боях за Батьківщину. У 1945 р. у Чорнотисові відкрито пам'ятник загиблим воїнам-визволетелям односельчанам.. На місці розстрілу окупантами чорнотисівських партизан в 1976 р. встановлено пам'ятний знак.

Визначна заслуга в тому, що історія села, оброблена, доповнена, збережена для нащадків, належить справжнім його патріотам, серед яких – Михайло Йосипович  Матій, вчитель історії нашої школи. Протягом багатьох років він збирає матеріали, які планує видати, залишити у спадок тим, хто захоче продовжити традицію і творитиме історію села надалі.

3 Дослідник

 Сьогодні у селі  живуть гарні, працьовиті люди. Піклуються про свої сім’ї, виховують дітей,  доглядають і дбають про  свої оселі.  Зараз у Чорнотисові нараховується 2320 чоловік населення.

  Кожна держава, місто, село  мають свої офіційні символи. У нашому селі також розроблено та затверджено проект гербу та прапору  села, які  будуть  мати ось такий вигляд.

Церкви – символізують толерантність між жителями Чорнотисова різних віросповідань; 1319 рік – дата заснування села

Виноград – символ виноробства, Дубове листя та жолудь символізує ліс, риба символізує річку Тису (саме від річки Тиси та Чорного лісу походить назва нашого села)

Прапор з п’ятьма рівномірними паралельними кольорами: блакитним, жовтим та червоним, білим та зеленим символізує незмінну дружбу між  жителями села угорської та української національності.

Ведуча:  Наша творча група фоторепортерів пропонує вашій увазі фотозвіт «Моє село» (Пісня «Село моє»)

Ведуча: (Основні соціальні об`єкти ) На території  Чорнотисова  працюють: загальноосвітня школа, дитячий садок, бібліотека,  дільнична амбулаторія, магазини, відділення зв'язку, залізно - дорожна станція, аптеки.

      Ведуча: Осередком села є школа.

Ведучий 1: Чорнотисівська школа  – це цілий родовід. Не одне покоління односельців пройшло через наш навчальний заклад: навчалися самі, потім привели сюди дітей, а згодом і внуків.

Вальс «Коли з шкільного двору ми підем»

4 Дослідник

Передісторія Чорнотисівської школи сягає в період панування Австро-Угорщини, Угорщини, Чехословаччини. Перші документальні відомості наявні з 1880 р.

В цей період існують так званні церковно- парафіяльні школи з початковими класами навчання на двох мовах українською та угорською.

1 вересня 1947 р. школу переведено на десятирічне навчання. А також відкрита вечірня школа із назвою Чорнотисівська середня школа. Це була перша десятирічка на всій Затисянщині і тут навчались учні з навколишніх сіл.

В 1970 р. в історії школи відбулась знаменна подія - закладено фундамент нової середньої школи.  В 1980 р.відбулося відкриття школи в якій  паралельно  навчаються  учні українською та  угорськими мовами  по сьогоднішній день.

У школі наявні  24 кабінети,  спортивний та актовий зали, їдальня (на 150 посадкових місць), бібліотека та читальна зала, 2 класи медіатехнологій, відкритий спортивний комплекс, діє дослідна ділянка, влітку працює табір відпочинку «Світанок» з метою оздоровлення дітей

Працює у школі великий, дружний, працьовитий , творчо мислячий колектив учителів і не менш талановитих , творчих, креативних учнів, яким будувати майбутнє нашого села, нашої держави.

                                     Пісня-танець  «Барви рідної землі»

 

Наша школа має власний герб та гімн .

Буква А – символізує суспільно-гуманітарні дисципліни.

Елемент креслення – символізує природно-математичні дисципліни.

Колона – символізує художньо-естетичні предмети.

Книга – знання.

Оливкова гілка – символ миру.

Сонце – символізує освіту.

Разом навчання і виховання особистості.

( виконується Гімн школи)

 

Ведуча  (Видатні люди села)

Ми пишаємося нашими односельцями, які своїми трудами прославили рідне село. Група наших редакторів виготовили буклети під назвою «Видатні люди села» та «Видатні випускники школи» з якими ви можете ознайомитись .

А група художників прикрасили наше свято виставкою малюнків «Моє село»

Ведуча Хто як не старожили нашого села можуть розповісти нам цікаві факти про наше село. Пропонуємо вашій увазі репортаж наших журналістів, які взяли від них  інтерв’ю . Увага на екран

Репортаж

Ведуча Село наше славиться гарними майстринями. Вишивка нитками та бісером, в’язання  шпицями та крючком, пошиття  одягу  – найпоширеніший вид мистецтва між жінками у селі

 Ведуча Пісня… Вона звучить по всіх домівках. Голосистих , пісенних людей в нас дуже багато. Доказом цього є наш учительський хор.

                                                           (Пісня «Бажаємо щастя»)

Мистецтвознавець  (Культурні пам’ятки села)

У нашому селі діють чотири церкви різних конфесій, які є окрасою нашого села:

римо-католицький костьол – памятка архітектури кінця XIII століття, побудованим у романському стилі (перебудований 1909 року).

Православна   та Реформатська церкви , які також  є пам’ятками архітектури XVII та XVIII століть.

У 2013  році була збудована Греко- католицька церква, а поряд з церквою знаходиться скульптура Пресвятої Діви

Ведуча Герої АТО

 Багато літ минуло з часів Другої світової війни, але рани кровоточать і досі, зберігаючи подвиги батьків і дідів. Та війна не обійшла нашу державу і тепер. Сьогодні на нашу рідну землю прийшло нове лихо – війна з російськими окупантами.  Наші односельці не стоять осторонь. Ми пишаємося нашими героями,  які зі зброєю в руках захищають   нашу українську землю. Це наш учитель математики Фовріш Людвік, Лендєл Роман, Шандра Вадим,  Лещенко Олексій, Бойко Валерій, Вонок Сергій, Заріцький Михайло.

 Ми схиляємо голови перед  нашим земляком, який  не задумуючись пішов на війну  і героїчно загинув у 2014 році. З метою увіковічення героя у 2016 році вулиця Польова  переіменована на вулицю імені  Миколи Будза.

Просимо вшанувати всіх хто загинув у цій нещадній війні за волю та свободу України хвилиною мовчання

Прошу у Бога миру для країни,

Щоб повернулися живими усі ті,

Хто захищає зараз Україну

Хто там на сході, ніби в іншому житті,

Молюся небу я, молюся й вірю,

Що все закінчиться , що скоро все мине

Тримайся моя рідна Україно,

Борися люба, за життя своє

До Бога руки я складаю

І щиро у нього я щастя прохаю:

Ісусе наш рідний, і ти Божа Мати

Пошли для Вкраїни добра й благодаті

Флешмоб  5-а класу «Молитва до України»

Ведуча Кожна людина з великою любов’ю згадує свій край, де вона народилася, де промайнуло її дитинство. Згадує батьківську хату, садок, свою школу, вчителів, друзів. Це місце є для кожної людини її маленькою батьківщиною.

Ведуча.Село було і залишається колискою української нації, оберегом традицій, джерелом народної творчості.

Учениця. Я  люблю своє село і бажаю йому подальшого процвітання.  Я закликаю всіх: шануйте те місце, де ви народилися, бережіть отчий дім, поважайте тяжку селянську працю, любіть щирі українські пісні, зберігайте народні батьківські традиції, цінуйте хліб і родючу українську землю.

Учениця

Годинник тихо стрілки  розставляє

Дзвенять вони, і сіється імла.

Так, зрозуміла  я давно:  немає

У світі кращого  від нашого села.

На  яворі десь соловей співає

Пожежами вже сонця схід пала

Так, зрозуміла  я давно:  немає

Ведуча: Багата і славна наша українська земля.

Ведуча Ми повинні любити і берегти свою країну, гордитися нею.

 

Ми – українці! Гордо кажу вголос!

Ми – з України! Серце промовля!

Ми – із країни, де так щедро родить колос,

І синь небесна душу ожива!

 

Пісня «Я люблю мою країну Україну»

 

Ведуча На згадку про наше село та школу прийміть від нас обереги виготовлені нашими гуртківцями.

Дякуємо за увагу!