сценарій проведення свята «Тож пам’ятаймо рідний оберіг, без пам’яті нема народу»

Тема: «Тож пам’ятаймо рідний оберіг, без пам’яті нема народу»

МЕТА: Стимулювати інтерес дітей до українських народних обрядів, ознайомити дітей з обрядом закосичення; розвивати творчість,уміння реалізувати себе в піснях, танцях; формувати у дітей почуття доброти виховувати свідоме розуміння почуття любові до свого народу,своїх батьків, прагнення до відродження національної культури, бажання примножувати родинні

Ведуча. Сьогодні в нас родинне гарне свято,
Зійшлися мами, тата, бабусі, дідусі,
Сестрички, братики — усіх нас так багато!
Нам так хотілось, щоб зібрались всі.

Бо це ж чудово, як батьки і діти
У свято й будні завжди поруч йдуть.
Сьогодні всім нам можна порадіти,
Що в нас родини дружно так живуть.

Учениця.

Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі - в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі.

Учениця.

Ми всі в минуле прагнем повернути,

Коли прапрадіди ось тут жили.

І  пригадати нині призабуте:

Які вони традиції несли,

Які були в них звичаї і жарти,

Пісні і думи, прагнення мети.

Минуле забувати нам не варто,

Щоб у майбутнє праведно іти.

Танець з полотнами.

Дитина.

Щаслива мати, у якої діти.
Вони для неї, як для бджілки квіти.
У мами вистачить тепла для всіх,
Своєю ласкою вона зігріє їх.

Дитина.
А дівчинка для мами — це найбільша радість!
І, навіть, дехто виявляє заздрість,
Бо хоче теж розчісувать волосся,
М'яке та ніжне, як золоте колосся.

Дитина.
Росте дівчатко коло мами,
Вона обігріває теплими дарами:
І ласкою, і ніжністю, і добротою,
І усмішкою щирою й простою.

Заплітайте косу на світанку,

Одягніться в нову вишиванку,

Бо дівоча коса й вишиванка,

Сяють завжди, як сонечко зранку.

Дитина.

Коли пишна коса має стрічку,

То прикрасить Аничку й Марічку,

Дві коси, як птахи білокрилі,

Відлітають в закоханий вирій…

Дитина.

Ви не ріжте косу, я вас прошу,

Нехай щастя вона вам приносить,

Хай росте, як березове гілля,

Щоб її розплели на весіллі…

Дитина.

Щоб коханий пишався косою,

Називав вас завжди – дорогою,

Щоб дурманив вас цвіт матіоли,

А коса не сивіла ніколи

Дитина.

Ллються коси, як ранкові роси,

В ланцюгах сріблястих, золотих.

Що є краще за дівочі коси

І троянди, вплетені у них?

Пісня « Розпустили кучері дівчата»

Хлопець.…

Як я скучив за вами, коси,
Чом вас, коси, ніхто не носить?
Ще ж від полюса і до полюса 
Вас в віках прославляли віками, 
Русі коси до самого пояса, 
Коси, викладені вінками. 

Хлопець.…
Ще ж і досі народ мій носить 
Спогад лоскітний і щемливий, 
Як дівча розплітало коси, 
Як їх милий розплів, щасливий. 
Коси, коси, чом вас зараз 
Ніхто не носить? 
Чи ж дівчатам немає часу, 
А чи вже заплітати ліньки? 
Ви ж од віку були окрасою 
Гордовитої українки.

Шанували вас  чорними, сивими,
Розпинали вас на хресті,
Недарма ж ви служили символом
І незайманості, і честі.
Коси, коси, чом вас зараз
Ніхто не носить?
Народні  обряди, пов’язані з дівочою косою, супроводжували дівчинку від її народження. Вашій увазі уривок обряду першого купання дитини.

Мати:  Велика радість у наш дім прийшла:

            Родилося малесеньке дитя

            І перший крик її для нас

            Став піснею на довгий час.

Батько:            Батьки її і вся рідня

                        Плекали, пестили дитя,

                        А щоб красивою зросла,

                        У травах скупана була.

Дід:      Неси, бабо, швидше воду,

            Наливай у миску,

            Щоб скупати нашу внучку,

            М»яти дай, любистку.

Баба:   Віллєм меду, срібла кинем,

            Щоб була багата,

            Щоб росла красива доня,

            І раділа хата.

Батько:            Ще у купіль покладемо червону калину,

                        Чебрець, руту та барвінок, - скупаємо дитину.

Мати:  Щоб коса була у неї гарною, густою,

            В першу купіль покладемо гребінець з щіткою.

Ведучий: Діти народжуються із коротким волоссячком. А якщо дівчинка народжувалась із довгим, то казали, що у майбутньому на неї чекає життя в багатстві та розкоші. З моменту   починалась турбота батьків про коси дівчинки. До 1 року стригти дитину було заборонено. А у річницю влаштовували так званий обряд «перших пострижин». Здійснював його хрещений батько. Він виголошував промову-побажання, щоб у дівчини зростало густе красиве волосся, а коса щоб лягла до пояса. Після пострижин волоссячко спалювали і тільки одне пасмо залишали як пам’ятку. (розмова із мамами)

         Хлопчиків стригли часто, а дівчаток взагалі не стригли – це було заборонено. Мами ретельно стежили за косами дівчини: мили у пахучих травах, розчесували, прикрашали кіски стрічками. Дівчинка зростала і вчилася самостійно доглядати своє волосся. Послухаємо наших дівчаток.

Дівчинка: колись в Україні існував непорушний звичай: прокинувшись, дівчина мусила насамперед «навести лад» на своїй голові, а саме: вмитися, розчесатися, заплести коси.

Дівчинка: Волосся,з ’є гніздо ворона, болітиме голова.

Дівчинка: Вважалося найбільшою неохайністю братися за будь-яку роботу з розпущеними косами. Про таких казали: «У неї на голові сорока гніздо звила».

Дівчинка.До того, як «появитися на людях», дівчина ретельно заплітала косу, бо знала основний народний закон :»Яка коса – така й краса».

Ведучий: Так, вірно в народі казали: «Подивись на косу, а подумай про господиню». Ось послухайте, як про це йдеться у колядці:

 Дівчинка     Ой, рано-рано кури запіли

            А ще раніше Дашуня встала

            Дашуня встала, косу чесала,

            Косу чесала, двір замітала.

            А двір замела, до церкви пішла.

            Там люди стояли, її питали:

            «Чи ти попівна, чи королівна?»

            «Я не попівна, не королівна.

            Батькова дочка як ягідочка,

Материна дівка, як ясна зірка».

Сподіваймося, що наші дівчатка будуть зростати охайними, гарними та добрими господинями.

Мати: Час летів, роки минали,

            Наша дівчинка зростала.

            І у гарні дві коси стрічки заплітала.

            Ще й співала залюбки, танцювати любила,

В хаті поралась щодня, все робити вміла.

Ведучий. Перший раз кіски дівчинці заплітали теж у визначений час. Це було 5 років від дня народження. Хрещена мати святково заплітала коси своїй похресниці. Коси заплітали віночком, або ж вплітали святкові білі стрічки, а зверху чіпляли віночок із білих квітів. Цей день особливо запам’ятовували дівчатка.

Тож давайте пригадаємо цей давній обряд закосичення.

Просимо матусь вийти в зал.

Ідіть,дівчатка до матусь рідненьких

Дозволу питати,косу заплітати.

Дівчатка.       БлагословІть, мати,

                        Косу заплітати

                        Косу заплітати

                        У стрічки вбирати.

                        Щоб виросли довгі

                        Густі та красиві

                        І раніш своїх годочків не стали сиві.

Мами. Благословляємо!

Матусі заплітають донькам коси, промовляють:

         Плетися, коса,

         Розумнішай, голова,

         Родися краса,

         Добрішай душа!

         Донечка рідненька, ти іще маленька,

         Я молюся за тебе, як і кожна ненька.

         Я прошу у Бога здоров’я міцного,

         Щоб тобі послав він щасливу дорогу.

         Щоб в житті ніколи ти горя не знала

         І щоб твоя доля цвіла-процвітала.

Матусі.

Вплету в косу синю стрічку – символ неба і води. Нехай твоє життя буде

чисте  та прозоре, немов вода, та блакитне, як небо.

Вплету в косу білу стрічку – символ пам’яті шанування старих та літніх людей. Щоб моя донечка поважала старших, та шанувала наш рід.

Вплету жовту стрічку – символ сонця. Нехай сонечко завжди яскраво світить та зігріває тебе у житті.

Вплету фіолетову стрічку – символ людської мудрості. Рости моя дитина мудрою та доброю.

Вплету зелену стрічку – символ краси і молодості, та шанування природи. Щоб моя донечка завжди була молодою та красивою та шанувала природу.

Вплету рожеву стрічку – символ  радості та дружби. Донечко моя, нехай   добрі луди  зустрічаються в твоєму житті  і щоб ти не сумувала.

Вплету червону стрічку – символ здоров’я. Щоб росла моя дитина здоровою та берегла  здоров’я з молоду.

Ведучий читає вірш на фоні ліричної  мелодії.

Косу мама доні вперше заплітала
І людського щастя їй навік бажала.
Заплітала в коси всі свої надії, 
Заплітала в косу мрії золотії. 
Щоб коса для доні оберегом була,
Щоб любов велику серцем вона чула,
Заплітала ніжно лагідне волосся,
Щоб в житті у доні все-про-все збулося.
Заплітала доню, примовляла мати:
«Підростеш і скоро ти підеш із хати,
Я тобі недарма косу заплітаю,
Дні твої майбутні в ній оберігаю».

Ведучий .А тепер, матусі, візьміться за руки, - обійдіть дівоче коло, щоб захистити своїх донечок від усякого лиха, напасті, щоб відвернути від них нудьгу і страждання. Нічого немає сильнішого за материнське благословення. А тепер поцілуйте своїх донечок, привітайте їх з важливою подією, зі святом Закосичення!

А зараз я запрошую наших дівчаток пройти залою, пишаючись красою свого волосся, заплетеного в косу.

Під пісню «А коса у дівчини-райдуга» демонструють свої коси.

Танець зі стрічками.

Хлопець. «Косички у дівчаток, - щоб смикати за них!» -

так думав я спочатку, а виявилось – ні.

Вони ростуть для того, щоб заплітати довго

та стрічки в них носити, довгі і красиві,

щоб хтось про них сказав: - Ах, ах! Яка краса! ...

- А от мені косичок не треба. Я – хлопчак.

А що я теж красивий – то це помітно й так!

А зараз дівчатка розкажуть про секрети догляду за волоссям.

Дівчинка .Коса завжди була в пошані,

Її носитиму і я.

Вона , як чисті в полі роси,

Вона, як співи солов’я.

’Купай її в любистку й м’яті,

Щоб була пишна та густа.

Дівчинка Ти збережи її нащадкам, -

Це ж не позичена краса.

Інсценізація вірша Г. Вієру «Мамо, чому?»

Син. .Чом у тебе у косі забіліла раптом сивина?

Мати. Від любові, від тривог надій

Ти ж у мене один, єдиний сину мій.

Син. А в бабусі голова біліш – то ж мене бабуся любить більш?

Мати. В неї діти – доньки і сини – додають, сердешній сивини.

Син. Чом же тьотя біла, як зима – в неї ж діток не було й нема?

Мати. Так синочку, біла геть вона, бо нудьгує цілий вік одна.

З роками волосся змінюється .З’являється сивина. Але пошана до нього не змінюється.

Пісня» Мамина коса»

Ми мам своїх любим найдужче у світі!
Зі мною, звичайно, погодишся ти.
Та маму потрібно не тільки любити, —
Маму потрібно іще й берегти.

Ми мам своїх любим!.. А посуд не митий...
Та й в хаті згодилося б теж підмести...
А маму потрібно не тільки любити, —
Маму потрібно іще й берегти...

Щоб ласкою мами, як сонцем, зігріті,
Могли ми веселі й щасливі рости,
Нам маму потрібно не тільки любити, —
Маму потрібно іще й берегти!

Танець «Ангелочки» під пісню «Аве Марія»

Ведучий.

Бути мамою дівчат, звичайно не то:

Там ляльки , посуд, шитальці, лото,

 Там пишні сукні і сукні дитини…

Іншим же доля подарувала хлопчину.

Ведучий.

Сьогодні прийнято вважати козаком не того, хто носить оселедиць і шаровари, а того, хто має розум, спритність та добре серце.

Тож, мами, не хвилюйтесь. Підростає достойна зміна справжнім козакам.

Танець» Козачата»

Учень.

Перед вами не малята,

Правда, і не парубки,

Проте справжні козаки.

Пісня «Козачата»

Ведучий.  Вже в три роки для хлопчиків існував обряд «посадженя на коня». То вже й наші хлопці готові сісти на коней. Але перш ніж на коня сідати, треба коня напувати.

 Ми відеречка беремо, і в команди всі стаємо. 

 Коника ми напуваємо,

 Конику ми догоджаємо! 

Гра «Напої коня» 

Хід гри. Гравці стають у дві колони. Навпроти кожної колони стоїть кінь. За сигналом гравці по черзі підбігають до коня з відерцем – дають коню попити. Повертаються до своєї команди і передають відерце наступному. Виграє команда яка швидше виконає завдання.

Лунає музика «Гусачок» (інструментальна група гурту «Крилиця»)

Вихователь.  Хлопці коней напували, до походу приготували. То ж сідлайте хлопці коней і в дорогу вирушайте!

Гра «Осідлаймо хлопці коней».

Хід гри.Гравці стають у дві колони. Навпроти кожної колони стоїть «вежа» (кегля). За сигналом гравці по черзі їдуть на коні до «вежі», об’їжджають її. Повертаються до своєї команди і передають коня наступному. Виграє команда яка швидше виконає завдання.

Лунає музика «Шалантух» (ансамбль «Дивограй»)

Вихователь. Молодці наші хлопці! Ми пишаємося вашою спритністю, силою і відвагою!

Ведуча: Народ нам мудрість передав свою,

Що диха в звичаях, обрядах і повір'ях:

"Ой, ти не ріж косу!" —

Благали матері доньок в калинових сузір'ях.

Ведучий: Тож пам'ятайте рідний оберіг,

Без пам'яті нема народу.

Примножуймо все те, що Бог для нас зберіг,

На світі можна втратити немало,

Найбільша втрата – пам’ять поколінь.

Це для народу рівносильне страті,

Минуле невід’ємне, наче тінь.

Тож хай коса плететься колосочком,

Вінок її буянням прикраша,

І повниться живильним чистим соком

Всіх українців щирая душа!