Сценарій ранку "Ми за чисту планету"

 

 

 

НВК «Чанизька ЗОШ І-ІІ ст..»                   (сценарій ранку в рамках проведення двохмісячника «Зелена весна»                                                                                                            ПОКОТИЦЬКА Г.Р.                                                                                                                     вч.біології, вища кат.

 

 

 

 

 

 

 

 

1  вед.  О земле рідна! Боляче душі

За ту збіднілу фауну і флору,

І сором за душевних тих сліпців,

Що нівечать безцінну твою вроду.

2 вед.:Сліпців, котрі не втямили азів,

Що справжнє щастя — в килимах із квітів,

У сріблі рос, у золоті хлібів,

У кришталях оцих джерелець світлих.

1-й ведучий

Все, що буде, було і є на землі,

І сто тисяч разів уже бачене й чуте,

Сірі вузлики ранку — твої солов'ї —

Все це тільки одне нерозгадане чудо.

Знаю склад біосфери, структуру кислот:

Все, що є у природі, сприймаю як даність.

Я — людина XX віку і от зачудована

Бачу — мине первозданність.

2-й ведучий

Зачудована ти? Подивись навкруги.

Де ж ота первозданність природи?

Під кислотним дощем почорніли луги

І в гріхах помирають народи.

Я не буду тобі про весь світ говорить,

Про село розкажу, не чуже село, наше!

Бо за долю його в мене серце болить.

А воно не кричить і нічого не каже.

         (На сцені з'являються дві бабусі)

1-а бабуся

Люди милі, де ж та річка,

Що судна ходили?

Де ж та рибка подівалась,

Чи переловили?

Де поділись зелен-сади?

Чом не зацвітають,

Чом яблуні там не родять,

А лиш помирають?

2-а бабуся

А баштани які були!

Отакенні дині!

А городини якої!

Нема того нині.

Чи то сонце так не світить,

Чи мороз лютує?

І ми, мабуть, і природа з нами деградує.

Бабусі виходять.

На сцені з'являються два куми.

1-й кум

Здоров, куме! Як врожай?

Пшениця вродила?

2-й кум

Що ти, куме, вже забули

Ми про теє диво!

Осот родить та свиріпа,

Між ними пшениця.

Є волошки, є ромашки

Та інша пашниця.

Земля наша хвора дуже,

їй без допомоги

Дуже важко хліб родити.

Та ще ж ті дороги...

Як та митниця з'явилась,

По полях усюди

Мчать машини на Росію,

Багатіють люди.

Цілі траси міжнародні

Полями лягають.

Душать землю, топчуть душу,

Сорому не мають.

1-й кум

Треба ж, куме, перед полем

Поставить табличку:

«Заміновано! Не можна підходити близько!»

Забігає захекана баба,

з автобуса йде додому.

Її зустрічає дід.

Баба

Здоровенькі будьте, люди!

Оце зі Львова  їду.

Скільки ж всього надивилась!..

Розкажу вже діду.

Ох, культура, скрізь удобства.

Що то город, люди.

Не Чаниж ! Що балакать!

Тут того не буде.

Дід

Що верзеш ти? Не Чаниж...

В чому ж є різниця?

Кафе своє ми маємо,

Є у нас крамниця.

А в районі в Буську,

Суцільна цивілізація:

Вода в хаті, у дворі,

І є каналізація.

І тече усе ото

По ярочку в річку,

Терпить погань всю в собі

Бугова  водичка.

Баба

Що ти, діду! Там машина

Сміття забирає.

А у нас перед хатами дехто викидає

Банки, склянки та ганчір'я літає усюди.

Ні, старий, мабуть, порядку тут таки не буде.

 

 Баба з дідом виходять

1-й учень

Губим землю, топчим квіти,

Дерева ламаєм,

Що нам скажуть наші діти?

Чи душу ми маєм?

2-й учень

Чи зґвалтована природа

Нам гріхи відпустить?

Чи помститься нам за кривду —

Горя й зла напустить?

3-й учень

Там — Чорнобиль, тут — Ожидів

Все — автоматизація.

І гуляє по Вкраїні чорна радіація.

4-й учень

Повзуть смертю по країні віруси й мікроби,

Йдуть холера, дифтерія та інші хвороби.

 

 

5-й учень

Забирають людей в морок, і природа плаче,

Землю промінь зігріва,

Тане сніг, Струмок співа.

І краси чудові діти

Зір наш бавлять дивні квіти.

А ось проліски, дивися,

Поміж снігу розбрелися.

Вже їм холод не страшний,

Ні хуга, ні вітровій. їх уже не налякати —

Вже спішить Весна крилата.

 

 (Звучить музика П.І.Чайковського, виходять проліски)

 

1-ий  Пролісок. Я- перша квіточка весни

2-ий  Пролісок. Я – пролісковий цвіт.

3-ій   Пролісок. Я пережив зимові сни

                                     І знов родивсь на світ.

4-ий Пролісок. Росту між кленів і дубів

                                       Люблю і сонце, й тінь.

2-ий Пролісок. Зелені рученьки мої

                          Листочками зовуть.

3-ій Пролісок. Я полюбив ліси й гаї

                        Живу я здавна тут.

4-ий  Пролісок. І вірю: люблять всі мене,

                           Як весну золоту,

                           Бо знають, що зима мине,

                           Коли я зацвіту.

1-ий Пролісок. Та не поспішайте нас зірвати.

2-ий Пролісок. Пам'ятайте: ми потребуємо охорони. У багатьох місцях парку, де колись пролісків було багато, вони зникають або зовсім зникли, бо виривають їх з цибулинками.

  3-ій Пролісок. А нам, первоцвітам, мороз не страшний,

                                       В снігах розкошує привітна родина.

2-ий Пролісок. В нас ворог один, здичавілий, страшний,

                                       Байдужа, безлика і хитра людина.

 

                 На сцену виходить Купець із кошиком.

Купець

Природа щедра! Не полінуйся  - і візьми!

Ох і добрячий нині, бач, навар!

 Ось підсніжничок біленький!

О! Цикламен! Душа весни!

А ось пролісок синенький!

Диви! Рясток запашний!

                                   

 

Ну а це що за пригода?

Серед лісу, серед льоду.

Лютий ще не встиг піти —

А вони взялись цвісти.

Квітів я нарву в пакети,

Дома пороблю букети,

Віднесу їх на базар —

В Свято жінки це товар.

Принесуть ці квіточки

Грошенят мені таки.

Ой, розумний я купець,

Ой, хлопчина-молодець.

Ану, квіточко маленька,

Йди мені до рук швиденько!

Не вагайся, йди хутчій

У пакет великий мій.

Поки Купець підкрадається до квітів, з-за

куліс виходить Богиня Весни. Вона стоїть

і дивиться на Купця, а при останніх його

словах підбігає до нього й зупиняє.

Богиня Весни.

Постривай лишень, чекай!

Жодну квітку не чіпай!

Як посмів, тебе питаю,

Рвати цвіт, що розквітає?

Не для тебе тут у лісі

Квітнуть проліски взялися.

Та яке ж ти право маєш,

Що красу таку зриваєш?

Фея я, Весни Богиня,

Покараю за провину.

Щоб надалі ти не смів

Нищити красу лісів.

Купець

Ти прости мене, Богине,

Я віднині неупинно

Берегтиму пильно ліс,

Щоб він квітами заріс.

І допоки жити буду,

Берегтиму квіти всюди.

Ти, Богине, вір мені,

Слово витримаю всі дні.

Богиня Весни

Зрозумів мене ти, хлопче,

І я сьогодні буду всіх просити:

 Давайте, друзі, природу любити,

  Кожній стеблинці радіти,

  В парку, у лісі, над яром

  Цвіту не вирвім задаром,

  Гілки не втнім для забави.

  Є давня приказка мого народу ,

Що має мораль нашій темі близьку:

Хто може понівечити рідну природу,

Той здатний понівечити душу людську.

 

 Богиня виходить, за нею —   задумливий Купець

 

Дівчатка-проліски виконують танок.

Частівки

1. Тече річенька невеличка,

З хімікатами в ній вода.

Є і фарбонька, й рештки бітуму,

Зверху рясонька — їсти нікому.

2. Кароокій Лілії

Носить білі лілії,

А ще квіти сизі,

Що в Червоній книзі.

3. На узліссі ні травинки,

Вже бур'ян давно не родить,

Бо справляли іменини

Тут губителі природи.

4. Із забрудненої річки

Рибака позвав в'юнець:

Ти злови мене скоріше,

Бо вже тут мені кінець.

 

1-й учень

Я читав про це. Ліс буяв і сади.

І звірини довкола доволі.

Річка Буг була повна: повна води.

І жита колосились у полі.

2-й учень

Я вірю в те, що схаменемося ми

І будем жити за її законом.

Коли ми справді є дітьми

Тієї, що з дитятком на іконах.

3-й учень

Любити землю завжди будем ми,

Один одного поважати будем.

Я вірю: станем справжніми людьми.

Про заздрість, зраду і брехню забудем.

4-й учень

Я вірю в те, що церква в нас в селі

Для нас відкриє двері знову.

Я хочу, щоб співали солов'ї

І всі згадали материнську мову.

 

5-й учень

Я вірю в те, що кожен з нас усіх

Посадить сад, чи дерево, чи квіти.

І В Україні буде щастя й сміх,

І завжди тут здорові будуть діти.

6-й учень

А для птахів ми зробили житло,

Щоб з вирію до Чанижа  вертали.

Чекатиме завжди на них село,

Бо для людей завжди птахи співали.

7-й учень

Я вірю в те, що Бог простить нас знов,

Що захистить Природа — рідна мати.

Що буде мир, і щастя, і любов,

І сонце буде білий світ ласкати.

Я бачу Землю!!! То оця зоря

І є моя праматінка Земля!

8-й учень

Прости нас, Земле,

Нас — людей століття,

Яке надбало стільки лиходій,

Що вистачить на кілька поколінь.

Унаслідок людської перемоги над

Усім живим, що просить допомоги.

Прости нам, Земле, спалені ліси...

Прости ґрунти збіднілі й неродючі,

І атом той, що вирвався на волю,

Перевернув людську нелегку долю.

9-й учень

Прости нас, Земле, все-таки прости,

Бо голова всьому живому — ти.

Можливо, розум людства не засне,

І він проснеться, і тебе спасе!