Сценарій "Співаємо вірші Шевченка"

Тарас Григорович Шевченко – художник.

“Циганка-ворожка”. За цю картину Шевченко здобув срібну медаль. На сьогодні картини немає, її придбали і подальша доля невідома – зберігся лише акварельний малюнок.

“Автопортрет”.1840 рік. В цьому році Тарас малює “Автопортрет”. На картині він у розквіті творчих сил, сповнений натхнення “Автопортрет” спочатку зберігався у Московському історичному музеї, нині зберігається в Державному музеї Шевченка.

Кохайтеся, чорнобриві,Та не з москалями ,Бо москалі — чужі люде,Роблять лихо з вами…Створена за мотивами власної однойменної поеми. Зберігається ця картина у Києві в музеї Шевченка. Це єдина картина, яка збереглася з часів навчання Шевченка в Академії.“Катерина”.

“Селянська родина”.1843 рік. Шевченко, після довгої розлуки з Україною, має змогу побачити рідний край, зустрітися з рідними. Подорожує Чернігівщиною, Київщиною, Полтавщиною.

Будинок Котляревського в Полтаві.

Аскольдова могила.

Церква в Суботові.

Костьол св. Олександра в Києві.

Богданові руїни в Суботові. Акварель [IV - X 1845].

Варвара Рєпніна Живучи у Яготині, в маєтку князя Рєпніна, Шевченко написав портрет дочки князя – Варвари. У серці княжни спалахнула любов до поета, але він сприймав Варвару як друга, називав своїм янголом-хоронителем.

1843 рік. Автопортрет, подарований В. Рєпніній

Ганна Закревська. Восени 1843 року був готовий портрет Ганни Закревської – дружини поміщика села Березова Рудка на Полтавщині.

“Автопортрет зі свічкою”. Датується 1845 роком. Існує версія, що ця картина була подарована Шевченком після заслання Марку Вовчку

Пожежа в степу. Весною 1848 року Тарас Григорович і учасники Аральської експедиції стали свідками пожежі в степу. Шевченко зробив начерк і акварельний малюнок .

Кос – Арал.

Місячна ніч на Кос-Аралі. Папір, акварель.

Кара – Бутак, 1848 рік.

Експедиція на Кос-Аралі.

Казахський хлопчик розпалює грубку.

Портрет Агати Омелянівни Ускової з донькою Наташею. Папір, сепія.

М. Щепкін. А. Олдрідж

Портрет Марії Василівни Максимович — дружини Шевченкового знайомого М. О. Максимовича.

Протягом свого короткого життя Шевченко створив близько 60 автопортретів.

1847 рік. Скільки болю, докору у виразі обличчя. Шевченко у солдатськім мундирі. Сумна усмішка ледь торкається його вуст, закритих густими вусами. Поет у засланні

Збуджено-романтичне ставлення до життя змінюється тверезим, змужнілим розчаруванням, хоч з портрета і видно, що пік розчарувань вже проходить, бо поет, мабуть, щиро тоді повірив, що Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне…1849 рік.

1849 рік.

Довге заслання, якому немає кінця-краю, обсіли хвороби. Він дуже постарів. Йому лише 43, а на вигляд – мало що не дід. Є щось жертовне у цьому зображенні, є відчуття життєвого драматизму, неминучість трагедії1857 рік.

У Петербурзі велика академічна виставка: тут роботи багатьох художників, в тому числі й іноземних - з Німеччини, Швейцарії та ін., виставлені й офорти Шевченка. На виставці і його олійний автопортрет. “Автопортрет в українському одязі”.

1861 рік. Останній автопортрет.

Подивившись репродукції картин Т. Г. Шевченка, мимоволі виникають різні думки, різні враження, якщо не для серця, то для розуму, але зовсім байдужими не залишається ніхто, бо існує високе, не підвладне часу, святе. Це наші моральні цінності: добро, милосердя, співчуття, здатність у будь-якій ситуації залишатися людиною. І в цьому нам допомагає класика.