Сценарій свята до Дня мови

Мова калинова

(Літературно-музична композиція, присвячена Дню рідної мови)

Мета: поглибити знання учнів про рідну мову, рідний край, українське слово та Україну; прищеплювати любов до українського слова, пісні, історії, культури; сприяти формуванню національно свідомих особистостей; виховувати в учнів духовне багатство та патріотичні почуття.

Перебіг заходу

Вчителі "Мова єднання"(потім учні)

 Учениця . (Калинюк-5 –В клас)

Здраствуй, славна українська мово,

Квітни калиново й барвінково,

Запашна вічнозелена віть!

Слово – брила, слово – крила, диво,

У незнане зоряний політ.

Через мову щиро і правдиво

Відчиняється весь білий світ!

Учень (Любунь- 5 –В)

Любо й мило людям щастя зичить,

Бачить, як сузір’я мов зорить,

Знати, як усім народам личить

Мовою своєю говорить!

Йди в тисячоліття, рідна мово,

До сердець і душ людських доходь.

Квітни калиново й барвінково,

Бо на те й благословив тебе Господь!

Пісня

ВИХОДЯТЬ ВЕДУЧІ

Ведучий 1. Сьогодні, 21 лютого, ми раді вітати вас на нашому святі, присвяченому Міжнародному дню рідної мови.

Ведучий 1. Рідний край, рідна земля, Батьківщина, Україна... Які це прості і разом з тим прекрасні і святі для нас слова! Рідний край починається для нас не лише з хрещатого барвінку, верби та калини, без яких, як кажуть, нема України, а й із рідної, калинової, солов’їної мови!

Ведучий 2. Бути українцем – значить пишатися своєю Вітчизною. І нам є чим пишатися! Ми милуємось красою рідної природи, пишаємось давніми традиціями і мудрістю предків, зберігаємо найбагатшу культурну спадщину.

Ведучий 1. Бути українцем – значить щиро вірити в Україну, як вірив у неї геній народу Тарас Шевченко.                  СХОДЯТЬ

ТИХА ІНСТРУМЕНТАЛЬНА МУЗИКА

Учень.

Я – українець! Дуже гордий з цього.

Несу у світ традиції свої.

Для себе в Бога не прошу нічого.

Все в мене є: і гори, і гаї,

Поля родючі, повноводні ріки.

Озера сині, чисті небеса...

Я син землі від роду і навіки.

У краї, де поруч казка і краса.

Учениця.

Пишаюсь тим, що я українка,

Українці прадід мій і дід,

Що славної землі  стеблинка,

Що мій козацький гордий рід.

Пишаюсь генієм Шевченка

І Стусом, й величчю Франка,

Що мова моя, як сопілка,

Співуча, ніжна, чарівна.

О як люблю тебе, Вкраїно,

Моя ти матінко свята,

В щасливу й непогожу днину,

Бо ти у мене лиш одна!

1учень.О слово рідне! України слово!

Богдана мудрість і Тараса заповіт.

І гул століть, і сьогодення гомін

В тобі злились, як дужий моноліт.

2 учень. О слово рідне! Мудре і прадавнє,

Ти виросло з могутньої землі!

Тебе валуєви жорстоко розпинали,

А ти возносилось і не корилось – ні!

3 учень. О слово рідне! Подарунок мами!

І пісня ніжна, і розрада нам!

Я всім на світі поділюся з вами,

Та слова рідного нікому не віддам.

Пісня

Ведучий 1 Сьогоднішній день ми присвячуємо її величності УКРАЇНСЬКІЙ мові, щоб ще раз підкреслити, що те, чим ми повсякденно користуємося, є справжнім дивом, великим і прекрасним.

 

Ведучий 2  Тяжких поневірянь зазнала на своєму шляху наша рідна мова: витерпіла страшне лихоліття татарщини, пережила утиски Польщі, напади Московщини.

Вбивали її, терзали її, шматували рідну мову, та не знищили – звучить, гримить знову і знову. Вона чиста, як криниця, милозвучна, як пташиний спів, свята, як Божий дар.

(Звучить музика. З’являється Дівчина-мова).

Дівчина-мова.

(Виходять по черзі дівчата зі свічками)

1учениця. Цареві блазні і кати,    

Раби на розум і на вдачу,

В ярмо хотіли запрягти

Її як дух степів, гарячу,

І осліпити, й повести

На чорні торжища, незрячу...

Учень 2. Хотіли вирвати язик,       

Хотіли ноги поламати,

Топтали під шалений крик,

В’язнили, кидали за грати.

Зродить калікою з калік

Тебе хотіли рідна мати.

Уч.-3. Ти все порубана була, ...           

Але свій дух велично  гідний

Як житнє зерно берегла.

Танець-реквієм                           

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:

Де той рік, де той проклятий тиждень і день,

Коли ми, українці, забули, що ми українці?

 

І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,

І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,

І що ми на Вкраїні – таки український народ,

А не просто населення, як це у звітах дається.

 

І що хміль наш – у пісні, а не у барилах вина.

І що щедрість – в серцях, а не лиш у крамничних вітринах.

І що є у нас мова, і що українська вона,

Без якої наш край – територія, а не Вкраїна.

 

Я до себе кажу і до кожного з вас – Говори!

Говоримо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!

Запитайте у себе: відколи, з якої пори

Почали українці себе у собі забувати?

 

Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,

У якому свідомості нашій збагнути незмога,

Чим солодший од меду нам видався чад забуття

Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.

 

Українці мої! То вкраїнці ми з вами, чи як?

Чи в “моголах” і вмерти судила нам доля пихата?

Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк,

Що розцвів нам у думах смиренністю “меншого брата”?

 

 

 

Українці мої! Як гірчать мені власні слова…

Знаю добре, що й вам вони теж – не солодкі гостинці.

Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,

Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.

 

Я вже й сам ладен мовить: “Воно тобі треба?.. Стерпи!”

Тільки ж хочу, вкраїнці, спитати у вас нелукаво:

Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?

Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?

 

То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,

І хіба не зотліє на тлін українство між нами,

Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря

Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?

 

Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.

Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.

Тільки хто ж колись небо нахилить до Ваших могил,

Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна…

ВИХОДЯТЬ

Читець 1.

Із слова починається людина,

Із мови починається людина,

Моя ласкава, мамина, єдина

Щебече соловейком на весь світ!

Читець 2.

Бентежна, тополина, калинова,

Не випита, не вибрана до дна –

Це наша українська рідна мова,

Немов бандури вічної струна!

Читець 3.

Моя земля, ці гори темнолиці

Навчили мови рідної мене

І підняли мене, немовби птицю,

Попід склепіння неба, тихе і ясне!

Читець 4.

Ми – українці – велика родина,

Мова і пісня у нас солов’їна.

Квітне в садочках червона калина,

Рідна земля для всіх нас – Україна!

 

Ведучий 1. Ми маємо пишатися, що народилися серед народу з такою багатою душею, народу, що вміє так відчувати свої радощі й чудово виливати свої думи, свої мрії, любов у пісню.

Ведучий 2. Коли звучить пісня, то серце сповнюється почуттям любові до рідного краю, до свого народу, до України.

(Звучить музика. З’являється Дівчина-пісня).

Дівчина-пісня.  

Я -пісня.

Пісня – наш паспорт вічний,

Пропуск у цей світ...

Ми не ховали обличчя,

Гордо йшли сотні літ.

Завжди ми накривали

Дружби яснії столи.

Нас по піснях пізнавали,

Де б ми не були.

Райдуга в небі висне,

Граючи в плесах вод,

Доки живе наша пісня,

Доти живе і народ.

(Звучить пісня). "Благослови, Господь"

Ведучий 1. Український народ – це велика європейська нація, що має тисячолітню історію та культуру. Українська культура – неповторна, самобутня та неординарна – посідає гідне місце у світовому культурному просторі.

Ведучий 2. Недаремно в Україні станом на 2015 рік налічується сім об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО – культурних та природних цінностей, що вважаються надбанням усього людства.

(Звучить музика. З’являється Дівчина-культура).

Дівчина-культура. Я- культура... Я маю давнє коріння та створювалася протягом віків. Ми маємо пишатися нашими звичаями та традиціями .

СЦЕНКА

Ведучий 2.Одним із найвагоміших періодів бурхливого розвитку нашої держави стала Козацька доба.

Ведучий 1.

Козацький рід – початок тої слави,

Яку б нам повернути, воскресить,

І гордість незалежної держави

Нас повертає в глибину століть.

Ведучий 2.

І встане слава, де трава буяла,

Вона прорветься крізь розор і тлін,

Аби до віку серце пам’ятало,

Хто перед лихом не згинав колін...

Ведучий 1. Ми – нащадки прадідів великих, маємо гідно продовжувати український рід. Нехай оживе славна сторінка історії України. А ми ще раз усвідомимо суть і значення козаків в героїчній боротьбі нашого народу за власну державу.

(Звучить музика. З’являється Дівчина-історія).

Дівчина-історія.

Улюблена Богом перлина

Для всіх українців одна –

Козацька моя Україна,

Хлібів золотих сторона.

Україно, моя Україно,

Присягаюсь тобі знов і знов.

Україно, моя Україно,

Моя віра, надія й любов.

Шановне товариство, чи є люди в Україні, які силою і завзяттям можуть похвалитися? Та рідної мови не цураються? Та наспіви й танці українські полюбляють? Та народну мудрість не забули? Так, не перевелися ще козаки на нашій землі!

(Козацький танок). Козацькому роду нема переводу! 7-А

(Звучить музика. На сцені з’являються читці).

Читець 7.

Україно, твоїм приблудою не хочу бути я,

Тобі я гідним хочу бути сином,

Я всім скажу: «Оце – моя земля!

Оце – мій край! Моя це Батьківщина!»

Читець 8.

Зігріє сонце землю навесні

І ти, тендітна, наберешся сили,

Розквітнеш ти, і задзвенять пісні

Й звитяжно над просторами полинуть!

Читець 9.

Тоді почують навіть і зірки,

Бо голоси мільйонів воєдино

Із тими, що лунають крізь віки,

Промовлять гордо: «Це моя країна!»

Читець 10.

Ми – українці! Нація Тараса.

Ми – Сагайдачні і Кармелюки.

Коли з’явились – невідомо часу.

Ми древні, як земля і як віки.

Читець 11.

Бо наша рідна мова-мати,

Снагу і силу нам дає.

Нам стежку в світ дано топтати,

Поки в нас рідна мова є!

Ведучий 1. Наша рідна Україна живе. Вона розквітає калиновим цвітом, молодіє вербовими гілками, співає солов’їним голосом і говорить своєю рідною мовою!

Ведучий 2. Сьогодні ніщо не може зупинити відродження національного духу. Всім нам треба плекати у серці любов до духовної і культурної спадщини нашої Батьківщини. І буде вона Велична, а з нею Величними будемо й ми.

Читець 1.

Трембітна мово, музико, калино!

Звучи в розмові, повсякчас звучи.

Говориш ти – говорить Україна.

О рідне слово, більше не мовчи!

Читець 2.

Не замовкай ніколи, рідне слово,

Іскрися жартом, піснею злітай.

Над нами квітни завжди веселково,

Щоб сяяв щастям український край!

яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю.

 

 

 

 Ведуча. Друзі шановні, 

Матусі і тата,

Вдячні ми всім, 

Хто прийшов на це свято.

Ми - українці - велика родина,

Мова і пісня у нас солов’їна.

Квітне в садочках  червона калина,

Рідна земля для нас всіх - Україна.

 

 Ведуча.

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово!

У барвінки зодягайся, українське слово.

Колосися житом в полі, піснею в оселі,

Щоб на все життя  з тобою ми запам’ятали,

Як з дитячої колиски  мову покохали.

Вчителі "Мова єднання"(потім учні)

Дружний танок усіх учасників