Сценарій виховного заходу на тему "Жінки в Історії України" для учнів 9-11 класів

8 березня – міжнародний жіночий день. Ця робота про визначних українок, яких по праву можна назвати героїнями. Хоча вони ніколи не шукали визнання і нагород. « Політичної біжутерії не ношу» - сказала Ліна Костенко, відмовившись від звання Героя України.

 

Виховний захід « Жінки в історії України»

Вступне слово вчителя історії.

 Про українську жінку сказано і написано немало. Вона надихала і поетів, і композиторів , і художників. Завжди оберігала свій рід український. І не раз їй доводилося ставати войовницею за майбутнє України.

Ми знаємо цей її колективний портрет. Але він складається з безлічі індивідуальних портретів, не всіма знаних. Чому для більшості цих людей непересічного таланту, надзвичайної вроди, розуму, шляхетності була уготована така трагічна доля, і судився їм такий тернистий шлях?

Роки заслань, розстріли, переслідування, забуття… І – вірність, відданість, патріотизм, національна і людська гідність…

Морально відчувати борг нестерпно боляче. Можливо, після цього вечора ви знайдете відповідь на ці щемливі питання, щоб розумним і талановитим була відкрита світла дорога.

Ведучий 1.

Дослідники минувшини зауважували, що ще за давніх-давен звичаєва культура нашого народу надавала жінці повноправні можливості, аж до керування державою.

Свобода і честь за часів Київської Русі вважалися незаперечними та непорушними цінностями кожної людини. « Руська правда» зрівняла жінку у правах з чоловіком. По смерті чоловіка жінка ставала головою своєї родини. 

Ведучий 2.

Серед жінок України-Руси Княжої доби Ольга – чи не найяскравіша особистість. Те, що її по смерті було канонізовано, свідчить про велику шану до княгині тогочасного люду.

За народними уявленнями, Ольга була взірцем шанованої жінки. Вона зберігала пам'ять про свого покійного чоловіка, виховувала сина і дбала про державні інтереси.

В історії України Ольга постає як мудра правителька високого дипломатичного хисту, реформаторка внутрішнього життя своєї держави в різних площинах: економічній, культурній, ідеологічній.

Реформування економічного життя держави, усунення причин, які викликали невдоволення люду через обтяжливі побори, сприяло консолідації племен, зміцненню держави.

Нестор Літописець порівнював княгиню Ольгу із зорею, що передує сходу сонця. 

Читець 1.

 Княгиня Ольга на межі в золототканій шаті.

Схилилися в поклоні їй полян поля багаті.

Княгиня Ольга на межі: - куди веде дорога?

Чи до Перунових жерців, чи в храм Іллі до Бога?

Княгиня Ольга хрест взяла, поля перехристила.

Зашелестіли щось поля і квіти похилились.

Пішла у церкву на горі, у Господа святиню.

Топтала стежку по ріллі – туди нам йти і нині.

Серпанок білий розвівав немов вітрило, вітер,

А попри стежку, поміж трав, цвіли Вкраїни квіти.

                                                           Леся Храплива-Щур

Ведучий 1.

У періоді української історії, названому Козацькою добою правове становище жінок нормував Литовський Статут. Забезпечивши майнову незалежність жінок та їхні права на успадкування землі, Литовський Статут таким чином узаконив рівний з чоловіком правовий статус.

Хоча Запорозька Січ і була неприступною для жінок, проте українка була пов’язана з військом. Особливості нестабільного життя в українських воєводствах біля татарських кордонів зумовлювали необхідність озброєння, войовничу вдачу та своєрідність світосприйняття. Щоб переконатись у цьому досить вчитатися в рядки народних пісень і дум Козацької доби.

Ведучий 2.

За переказом, у повстанні під проводом Якова Острянина ( 1638 р.) брала активну участь дружина козацького сотника Семена Мотори – Варвара. Особливо відзначилася вона під час захисту повстанського табору  біля Жовнина на р. Сулі.

Значну владу над козаками Правобережної України мала «мати-полковниця», дружина фастівського полковника Семена Палія – Феодосія. Славна Паліїха не тільки вміла прийняти послів. В період заслання чоловіка до Сибіру не раз проводила походи  проти московитів та польської шляхти, обороняючи Фастівщину від їхніх зазіхань.

Українських жінок забирали в полон не рідше, ніж чоловіків, але доля їхня була трагічнішою. Українські полонянки цінувалися на невільничому ринку дуже високо за свою вроду, розум і високу фізичну витривалість. Українки були дружинами султанів – Сулеймана І Пишного, Османа ІІ, Ібрагіма, Мустафи ІІ.

(Звучить пісня « Україночка». Виходять чотири дівчини в українських костюмах і між ними Роксолана).

• Нехай мені доля вготовила муки.

Не камінь на плечі, а цілий обвал.

Я – буду щаслива і в смутку розлуки

Я буду молитись на свій ідеал.

Нехай моя доля знедолено плаче     

Карає і мучить нестерпним життям.

Я – все-таки сильна! Я – щось-таки значу!

Я – світ цей здивую своїм життям.

Накотяться біди – повинна здолати

Підкрадеться туга – повинна мовчать,

Немеркнуче світло

Я – жінка, я – мати! Запалена Богом одвічна свіча.

І хто мене кине – покинутий буде.

Хто словом осудить – осудиться сам.

Земна і небесна, такою пребуду.

Такою достанусь грядущим вікам.

Ведучий 1.

На межі ХVІ – ХVII ст., коли православ’я стало в Україні символом боротьби із засиллям польської мови і культури в цілому, немало найдостойніших жінок своєю меценатською та культурною діяльністю виступили на захист православної віри. Єлизавета Могила підтримувала Львівське братство, допомагаючи йому своїм впливом і матеріально. Галшка Гулевичівна була однією із засновниць Київського братства, Богоявленського монастиря та школи при ньому. Княжна Галшка Острозька велику суму грошей заповіла на шпиталь  та Академію Острозьку.

Як справжня ревнителька Вітчизни і православної церкви відома ігуменя Печерського й Глухівського дівочих монастирів Марія Магдалина Мазепа ( матір Івана Мазепи).

Отже, меценатська діяльність жінок-шляхтянок була досить поширеною. Слід сказати, що й високу освіченість жінок привілейованого стану вважали справою звичайною.

Ведучий 2.

Однак, середина XVII –XVIII ст. стали періодом обмеження й поступового позбавлення українських жінок значної кількості прав.

Ольга Петрівна Драгоманова-Косач, відома під літературним псевдонімом -  Олена Пчілка. Улюблена дитяча письменниця, публіцистка й журналістка, талановитий педагог, активна громадська діячка, безкомпромісний борець за українську національну справу, зразкова матір шістьох дітей, зокрема дочки Лариси, котра завдяки її піклуванню стала геніальною поетесою Лесею Українкою.

В історії кожної нації є особистості, унікальні своєю багатогранністю, призначення яких – осмислювати історичне минуле й прокладати шлях у майбутнє. Протягом віків саме вони, мислителі і речники, будили в українському народові почуття історичної самобутності, власної гідності та закликали до волі та незалежності, саме на них трималося духовне життя нації.

Читець 2.

Вірш Лесі Українки «Contra Spem Spero!» 

Ведучий 1. Тяжка 30-річна хвороба рано обірвала життя Великої Жінки України.

Та минуть віки, тисячоліття, але той, хто захоче впізнати дух української нації на зламі двох століть – її злет і падіння, її трагедію і романтизм величі, - той неодмінно повертатиметься до словесного материка незламної Лесі Українки.

Ведучий 2. 

21 лютого ми традиційно вшановуємо пам'ять героїв, які, піднявшися на нерівний бій проти двох могутніх тоталітарних сил, що роздирали тіло рідної землі, віддали життя за Україну. Серед них – Олена Теліга, поетеса і патріотка, яка пішла у вічність, щоб назавжди залишитися у його вдячній пам’яті.

Ця жінка була унікальною: українкою по духу, хоча народилася в Москві і спілкувалася довгий час російською. Завжди елегантною і трохи ексцентричною. Фактично одна з перших українських моделей. Можна тільки уявити, скільки чоловічих сердець полонила красуня, йдучи по подіуму. Завжди незмінна – висока, струнка і неодмінно у капелюшку.  Вона була сама жіночність і  незламний борець. Вона знала, що таке багатство і не зламалася у бідності. Вона була однією з багатьох і єдиною в своєму роді. Яскравий приклад того, як своїми діями або словами відповідати сказаним або написаним словам.

1939 року Олена Теліга вступила в ОУН.  В 1941 році організовує в Києві Спілку українських письменників, видає тижневик літератури і мистецтва « Литаври». 22 лютого 1942 року українську патріотку було розстріляно в Бабиному Яру разом з чоловіком і соратниками.

Читець 3. Вірш Олени Теліги « Засудженим»

Як ми можемо жити, сміятись і дихать?

Як могли ми чекати – не битись, а спать

В ніч, коли у в’язниці спокійно і тихо

Ви збиралися вмерти – у шість двадцять п’ять.

І коли приволікся заплаканий ранок,

Вас покликала смерть у похмурій імлі –

А тепер наші душі і топчуть, і ранять

Ваші кроки останні по зимній землі.

Над могилою вашою тиша і спокій,

Та по рідному краю – зловіщі вогні.

І піти по слідах ваших скошених кроків

Рвучко тягнуться сотні окрилених ніг. 

Звучить гімн ОУН « Зродились ми великої години»

Ведучий 1.

У довгому ланцюгу визвольних воєн нашого народу жінки ніколи не брали такої масової участі, як у  боротьбі УПА під час і після Другої світової війни. Проте їхній внесок залишається найменш дослідженою ділянкою в історіографії другої половини XX ст.

Найбільше задіяні були жінки в санітарній службі. Український Червоний Хрест розбудував зв’язкові лінії між районами, округами  і Крайовим проводом. Під час воєнних дій жінки виконували функції розвідниць. У 1944 р., коли Москва кинула війська НКВД  на прочісування лісів, серед постійних боїв та облав треба було здобувати харчі, опікуватися пораненими і налагоджувати перервані зв’язки  між сотнями  та вищим командуванням УПА.

Одні з них загинули у шпиталиках УПА, інші – в бункерах, на ворожих засідках під селами. Безліч з них потяглися в запломбованих вагонах у тюрми і сибірські концтабори. Але навіть там віднімали собі від уст мізерну пайку в’язня і передавали через дроти своїм друзям з УПА.

На всіх їхніх безіменних могилах, густо засіяних по рідній землі та сибірських тюрмах і концтаборах, символом ясніє напис: Semper Fidelis - Завжди Вірний.        

Звучить пісня « Лента за лентою»

Ведучий 2.

«Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо.»

19 березня свій день народження святкує наша велика сучасниця Ліна Костенко.

Ось уже понад чотири десятиліття тріумфально йде вона тією дорогою, що її звуть Поезією, усім стилем свого життя і творчості заслуживши всенародну любов і повагу. « Я вибрала Долю собі сама», - сказала поетеса, свідома свого вибору.

Їй судилося стати предтечею цілої когорти шістдесятників, котрі намагалися розірвати ідеологічні ланцюги. І голос Ліни Костенко вирізнявся поміж усіх: не змінили його ані роки репресій, що настали після хрущовської відлиги, ні цензурні заборони, ні гіркі розчарування. Вона залишалася собою – безкомпромісною, мужньою і гострою на слово.   

• І щось в мені таке велить

Збіліти в гнів до сотого коліна!

І щось в мені таке болить,

Що це і є, напевно, Україна.

Ведучий 1.

 

Державна премія імені Т. Шевченка, якою вона була відзначена 1987 р. за роман у віршах  « Маруся Чурай» - це лише вияв офіційного визнання, яке прийшло до неї значно раніше. Прийшло з народу, від нас з вами, бо Ліна Костенко, як і Маруся Чурай, якраз і стала голосом цього народу, його піснею, його душею:

« Її пісні – як перло многоцінне,  

Як дивен скарб серед земних марнот.

Тим паче зараз, як така розруха.

Тим паче зараз, при такій війні, -

Що помагає не вгашати духа,

Як не співцями створені пісні»

Заключне слово вчителя історії.

І в наш час українки вражають світ своїм героїзмом і своїми піснями. 2018 р. двох українок – волонтерку Яну Зінкевич та письменницю Оксану Забужко нагородили відзнакою блаженного священномученика Омеляна Ковча.

Відзнаку вручили в Римі усього лиш шістьом людям, добрі справи яких відомі світові.