Сценарій виховного заходу "Від ремесла до творчості"

   Ямпільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2

               Ямпільської районної ради Сумської області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

вчителя трудового навчання

Симоненко  Наталії Володимирівни

 

 

 

 

 

Мета. Познайомити учнів із декоративно-ужитковим мистецтвом, його основними нап­рямками; пробудити пізнавальні інтереси учнів до вивчення традиційних та нетрадиційних ху­дожніх промислів України; виховувати глибокі почуття пошани до творчості українського наро­ду, гордості за високу майстерність однолітків; сприяти розвиткові творчих здібностей шко­лярів.

 

Обладнання. Плакат у вигляді українського рушника з написом «Від ремесла до творчості»; плакат «У вмілого руки не болять»;

 плакат з епіграфом:

«Від простого до складного,

Від звичайного до незвичайного,

Від буденного до прекрасного».

 

(столи розташовані в шаховому порядку з таб­личками)

 «Оберіг, ти  мій  оберіг… »

«Солоні дива»

«Вишиванки, мої вишиванки»

«Чарівний клубо­чок»

«Аплікаційна казка»

«Золота краса»

«Дитя­чий світ».

 

На кожному столі розташована виставка дитя­чих робіт.

(4 кл. пісня «Про Україну»)

(На фоні ліричної музики виходять ведучі. Вступне слова керівник).

Ведуча. 1.  Кажуть, що потреба в красі народила­ся разом із людиною, і вся історія людства пере­конливо свідчить про це. 3 давніх-давен люди на­магалися зробити своє житло, одяг, предмети по­буту не тільки зручними, міцними, корисними, а й красивими. Тому що далекі наші пращури дбали про красу анітрохи не менше, ніж про хліб на­сущний.

Ведуча. 2. «Краса врятує світ», — так сказав один із відомих людей. Людина не може не відчувати потреби в гарних речах. Нам всім приємно, коли в наше життя з його безкінечни­ми прозаїчними проблемами, вкраплюється кра­са, яка породжує тепло і найсвітліші людські почуття.

Ведуча. 1. (показує на виставку дитячих робіт).

Ось така народна творчість, яку ви бачите у нас на виставці, увібрала в себе досвід багатьох по­колінь. Ці речі своєю красою, нічим не заміненою оригінальністю чарують око.

Ведуча. 2.  Таке мистецтво дістало назву декора­тивно-ужиткового. Слово «декор» із латинської означає – прикрашати. Якщо поглянути на наш сучасний дім, то ми побачимо, що й донині деко­ративно-ужиткове мистецтво продовжує жити в килимах, тканинах, одязі, посуді, навіть у грошо­вих знаках.

Ведуча. 1. Кожна нація має свої види декоративно-ужиткового мистецтва, які з часом переходили з однієї країни в іншу. Ми в Україні вже й забули, що в'язання вузлами макраме, плетінні гачком, голкове мереживо – це не наші національні види мистецтва, але вони міцно ввійшли в наш побут.

Ведуча. 2.  Вироби декоративно-ужиткового мис­тецтва розрізняються за типом створення речей меблі, посуд, іграшки..., за матеріалом з якого вони зроблені метал, дерево, скло, фарфор, гли­на..., за технікою обробки матеріалу художня різьба, чеканка, розпис.

Ведуча. 1.  Сьогодні ми запрошуємо вас здійснити цікаву подорож за напрямами декоративно-ужит­кового мистецтва, які користуються повагою в нашому регіоні, та були виготовлені на заняттях  шкільного гуртка «Рукоділля».

 (Ведучі підходить до столика з напи­сом «Оберіг, ти  мій  оберіг…», на якому розміщені виро­би учнів).

Розпочинаємо з першого напрямку «Оберіг, ти  мій  оберіг…»

Учениця. Оберіг походить від слова Берегиня, тобто оберігає житло, родину, яка там живе. Ще первісні люди на скелях малювали малюнки, які складались із умовних знаків-символів, тобто оберегів. Кожен символ мав своє значення. Так, горизонтальна лінія означала землю, хвиляста — воду, вогонь зображу­вали у вигляді хреста, а сонце — у вигляді кола, ромба чи квадрата. Свої обе­реги мали не тільки кожне плем'я, родина, а навіть окрема людина. Це були предмети, які, за                                                                                                               віруванням, оберігали   від недуг, дикого звіра,блискавок    ворога, неврожаю. Оберіг вселяв віру у власні сили, заспокоював, робив лю­дину більш впевненою в критичних ситуаціях. Сьогодні ми також велику увагу приділяємо оберегам.

     Це можуть бути   підкови на щастя   різної форми обереги із сухої трави,  на яку наклеєні орна­менти з   насіння рослин, листочки.  Виготовляють, як правило,такі  обереги з трави осоки. Формують з   неї ві­яло, розправляють його на    затвердій основі і змащують клеєм із  борошна (на 1 стакан холодної води  2-3 столові ложки борошна). Потім  кладуть його під вантаж, щоб надати плоскої форми. На віяло,   починаючи знизу, наклеюють     клеєм ПВА різні орнаменти з половинок квасолі, гороху, гречки,  кукурудзи тощо. Роботу закінчують   зверху. Там приклеюють     невеличкий образок, або        викладають з насіння підкову.

Ведуча. 2.  Так, у багатьох будинках ми   зустрічаємо обереги  в сучасному  інтер'єрі. І наступний напрямок вироби з солоного тіста «Солоні дива»

 (Ведучі підходить до виробів, виготовлених із солоного тіста).

Ведуча. 1. З давніх пір люди випікали з тіста не лише хліб, але і декоративні вироби. У Німеччині і Скандинавії відвіку було прийнято виготовляти пасхальні та різдвяні сувеніри з тіста. Різні медальйони, вінки, кільця і підкови вивішувалися у вікнах або кріпилися до дверей.

Вважалося, що ці прикраси приносять господарям будинку, який вони прикрашають, успіх і добробут.

Учениця. Тісто – чудовий матеріал для мистецтва, і українці здавна цим користуються. Навесні майже по всій Україні господині віками печуть з тіста «жайворонків», і посилають з ними дітей закликати весну та пташок з вирію, їстівні іграшки з тіста роблять і та Сумщині. Раніше па Різдво для маленьких колядників пекли великі пряники, дуже яскраві — рожеві, блакитні, жовті, розписні, з орнаментом. Рельєфний малюнок таки пряників видавлюється па сирому тісті з допомогою різьблених пряникових дощок, і мас складний геометричний або ж рослинний орнамент.

Вироби з тіста здавна використовуються як дитячі іграшки. Ці іграшки мають ліпитися дружно, всією сім'єю. Борошно, сіль, вода -   доступні, екологічно чисті матеріали. Дітям дуже корисне це заняття, адже воно розвиває фантазію, знімає надлишкову емоційну напругу, вчить посидючості та відповідальності. Розвивається моторика пальчиків, покращується робота всіх органів дитини і самопочуття в цілому. До того ж, солоне тісто несе в собі масу позитивної енергетики. Л ручна робота   - це духовна робота, вона цінувалася у всі часи.

Технологія виготовлення солоного тіста дуже проста та дешева. Вироби, які зроблені з солоного тіста, зачаровують та роблять тепло та затишок у нашій оселі. З солоного тіста роблять різні фігурки для оберегів, рамочки для фотографій, панно і багато іншого.

Ведуча. 2.  А наступний напрямок нашої подорожі «Аплікаційна казка».

 А давайте всі зараз пригадаємо хто з нас в дитинстві не виготовляв аплікації ?

Учениця. Аплікація належить до де­коративно-ужиткового мистецт­ва. Слово «аплікація» в пере­кладі з латинської мови означає «накладання». Отже, це накладання  форм різних матеріалів на іншій  матеріал –  основу, фон.

За своїм походженням декоративно-ужиткове мистецтво одне з найдавніших видів мистецтва.

Людина старалася зро­бити своє житло, одяг, предмети побуту не тільки зручними, але й красивими. Основним джерелом натхнення для людей був оточуючий їх дивовижний світ природи. Різні народи широко ви­користовували аплікацію для прикрашання свого побуту.

У техніці аплікації можна виготовити безліч виробів із різноманітних ма­теріалів. Так, із тканини можна виготовити панно, штори, скатертину, покри­вало, сумочку для дрібничок, а також оздобити одяг для дорослих і дітей. Можна виконати й декоративні вироби, наприклад, панно із соломи, а також різноманітних клаптиків шкіри, замші, хутра й різнобарвних ґудзиків.

Ведуча. 1.

В небі сонця золотий клубочок

Розсипає нитки промінні,

 їх збирають рученьки дівочі

І гаптують цвіт на полотні.

(Підходить до столу з написом «Вишиванки, мої вишиванки» ).

Четвертим напрямком нашої подорожі «Вишиванки, мої вишиванки». Скільки б ми не говорили приємних слів про види декоративно-ужиткового мистецтва, але найріднішим українцям в усі часи була і зали­шається вишивка.

Ведуча. 2. Передаючи з покоління в по­коління, вдосконалюючись, до нашого часу за­лишились прекрасні орнаменти, понад 100 го­ловних та допоміжних швів, цікаві кольоросполучення ниток.

Учениця. Одним із найдавніших елементі одягу  була сорочка. У давни часи вона слугувала як натільним, так і верхнім одягом. Вона ще й була провідником магічної  сили, прихованої у людини, тому що безпосередньо облягала її тіло, оберігала її від злого ока. Вишиванка, яка з’явилася пізніше, також виконувала оберегову функцію. Вишивали комір або смужку, яка облягала шию, манжети рукавів та подол сорочки, щоб людина булла захищена з усіх боків.

Учениця. Існує легенда про те, як на землі лютувала страшна пошесть. Вимирали сім’ї і навіть цілі села. І ось одна жінка, втративши всю сім’ю, крім одного найменшого синочка, молила Бога, щоб він зберіг хоч цю її дитину. І Бог відкрив їй таємницю:

- Виший дитині і собі на сорочці хрестик -  знак для ангелів. Бо на кому нема хреста, той загине. Але нікому не розповідай про це, бо загинеш сама і твій син.

Жінка зробила все так, як було велено, але  не могла дивитися на те, як помирали інші. І ось розповіла вона всім про обереги, та люди не повірили їй. Тоді вона зірвала сорочку із сина, і він помер на очах у всіх.

З того часу люди вишивають сорочки. І служать вони оберегами від усякого зла.

(Звучить пісня «Мамина сорочка» у виконанні Заярної Олени).

Ведуча. 1.  Одним із популярних видів рукоділля було, є і залишиться плетіння на спицях. А ви знаєте, що плетіння в давнину вважалося чо­ловічою справою? Найвправнішими у плетінні бу­ли араби. Тож наш наступний напрямок «Чарівний клубочок».

Ведуча. 2.  Нині трикотажні речі є улюбленцями сучасної моди, адже їх із задоволенням носять чо­ловіки, жінки і діти.

Учениця.

Маленькі руки речі творять дивні

З фантазією, смаком та любов'ю.

Прикрасять дім дива декоративні,

Які ви бачите перед собою.

В'язання крючком — приємний і ко­рисний вид рукоділля. Робота легка і дуже захоплююча. Велика кількість узорів, їх різноманітні комбінації створюють широкі можливості для виявлення смаку і творчої фантазії.

Декоративні вироби для інтер'єра наших квартир, вив'язані крючком, дуже популярні. Вони роблять наш дім затишним, але за однієї незапе­речної умови — якщо вони виконані зі смаком, відрізняються оригіналь­ністю, фантазією й не перевантажують інтер'єра. Вироби, вив'язані крючком, майже не розтягуються, не деформу­ються після прання.

Учениця. Ручне в'язання на спицях було популярне здавна і зберегло попу­лярність у наш час. Трикотаж став улюбленцем моди. Це не тільки зручний жіночий, чоловічий і дитя­чий одяг, а й предмети оздоблення житла: декоративні подушки, сервет­ки, накидки, абажури та багато іншого.

Ведуча. 1.  Невеликий гачок та клубочок ниток - це все, що знадобиться. Але які прекрасні вироби виходять з-під умілих рук! Юні майстрині, спов­нені творчої енергії, реалізують свої фантазії, створюючи прекрасні ажурні вироби — серветки, скатертини, топи, капелюшки, сумочки.

(Дівчатка демонструють свої роботи).

Наступний напрямок нашої подорожі вироби з бісеру «Золота краса»

Ведуча. 2.  Справжньою гордістю жінки в усі часи і донині залишаються жіночі прикраси. Не завж­ди вони були золотими чи срібними. Колись жінки одягали прикраси з кісток, зубів тварин, насіння. А коли з'явилося скло, тоді й з'явилися прикраси з бісеру — дрібних круглих намистинок зі скла, металу, фарфору, які мали дірочки для нанизування.

Учениця. Бісер був відомий здавна. Його знали в стародавньому Египті, в античному світі та Візантії. В середні віки виробництво бісеру найбільшого розкві­ту набуло в Венеції. Але вже наприкінці XVII ст. бісер почали виготовляти в інших містах Італії, а також в Німеч­чині та Франції. Сучасне виробництво бісеру найбільш розвинуто в ЧССР. З археологічних розкопок та рукопис­них джерел відомо, що бісер на Русі ви­користовувався для прикрашування одягу вищого духовенства, аристократії та предметів культу.

Прикраси з бісеру були популярними у багатьох народів Росії: на Поволжі, в Приураллі, Сибіру та на Далекому Сході. На Україні прикраси з бісеру набули особливого поширення в захід­них областях.

Мистецтво нанизування виробів з бі­серу відродилося, стало знову популяр­ним у 60-х роках ХХ-го ст. Простота ви­готовлення прикрас з бісеру, нескладні, вивірені роками, прийоми роботи, вияв­лення природної краси орнаментів, звучання кольорів створюють великі можливості для широкої творчої діяль­ності, дають можливість відносно швид­ко досягти вагомих результатів. Раніше бісер нанизували на основу з льняних воскованих ниток або кінського волосіння. Тепер для основи звичайно беруть міцну капронову нитку.

Дуже цікавими прикрасами з бісеру та стеклярусу є так звані ґердани та силянки, підвіски до годинників, «кісники», колье, квіти іграшки та інші доповнення до одягу.

 (Дівчатка демонструють  свої прикра­си, виготовлені з бісеру).

Ведуча. 1. Напевно не знайдеться такої домівки, незалежно від того є в ні діти чи немає, в якій би не жили чудернацьки іграшки - звірятка, ляльки.

Ведуча. 2.  Іграшки в домі наших предків були не дитячою забавою, а талісманами, які приносили його воло­дарю щастя, відвертали небезпеку. І наш останній напрямок  «Дитячий світ».

(Підходить до столу з написом «Дитячий світ»).

Учениця. У нас в Україні іграшки виготовляли з різних матеріалів: глини, тканини, дроту, при­родних матеріалів, паперу. Але найбільше люб­лять діти та й дорослі такі пухнасті м'які іграш­ки, які ви бачите в нас на виставці.

(Учениця демонструє свою колекцію власноруч шитих іграшок ).

Пісня «Котик» у виконанні   Попровко Софіі, Клименко Яни

Ведуча. 1.  Оглянувши нашу виставку, ви поміти­ли, що це не всі види  декора­тивно-ужиткового мистецтва, але нам хотілось показати які виготовляли на уроках трудового навчання та шкільних гуртках. І досвід показує  якщо  об'єднати  фантазію, смак та творче натхнення, то можна отримати таку красу .

Ведучий. 2. І таким майстрам можна по-справж­ньому позаздрити, адже вони зможуть створити прекрасну казку у власній домівці.

Пісня «Побажання» виконані учениць 8б класу.

(Заключне слово керівника).