Сценарій заходу "Свято Т.Г .Шевченка"

Про матеріал

Даний сценарій розрахований для дітей старшого (5-6р.) віку. Мена: розширити знання дітей про життя і творчість Т.Г. Шевченка; формувати громадянську і загальнокультурну компетентності, розвивати творчі здібності, спонукати до власної творчості; виховувати любов до національної культури, прагнення бути справжніми українцями; виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія – Тараса Григоровича Шевченка.

Перегляд файлу

Сценарій до дня народження Т.Шевченка

«Поклін тобі Тарасе»

(заходить ведуча)

Ведуча:

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

До волі, до щастя, до знань, до науки,

Ідуть українці, Тарасові внуки.

Те світло – то волі і правди зоря,

Вітаємо вас на землі Кобзаря.

(звучить музика, заходять діти старшої групи)

(Вірші)

Пісня «Садок вишневий коло хати»

1. Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучі дівчата,

А матері вечерять ждуть.

2. Сім’я вечеря коло хати

Вечірня зіронька встає,

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Та соловейко не дає.

3. Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх,

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тільки дівчата

Та соловейко не затих.

Під спокійну музику ведуча запалює свічку біля портрета Кобзаря

Ведуча:

Благословен той день і час

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами.

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами-сльозами.

Ведуча

В нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

(звучить спокійна музика) Сценка

Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, ставить на столик квіти біля портрета Т.Шевченка. До неї підходить хлопчик.

Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати: Так, синочку, правда.

Хлопчик:А чому так багато зірок на небі?

Мати :Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив. Матусенько, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати:Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.

Хлопчик:Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила ясно-ясно.

Мати:Старайся, мій хлопчику…

(заходять діти середньої групи)

Вірші

Пісня «Зацвіла в долині червона калина»

1.Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.

2.Любо, любо стало,
Пташечка зраділа 2р.
І защебетала.

3.Почула дівчина
І в білій свитині
З біленької хати
Вийшла погуляти

Танок «Дивна квітка» (у виконанні дівчат старшої групи) (муз.Н.Матвієнко «Ой не зоря»)

Ведуча:

Закувала зозуленька

В зеленому гаї,

Заплакала дівчинонька —

Дружини немає.

А дівочі молодії

Веселії літа,

Як квіточки за водою,

Пливуть з сього світа.

Ведуча:

Така її доля... О Боже мій милий!

За що ж ти караєш ЇЇ, молоду?

За те, що так щиро вона полюбила

Козацькії очі?.. Прости сироту!

(звучить тиха мелодія)

(У виконанні вихователів ДНЗ «Ягідка»)

Ведуча:

Кохайтеся, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі — чужі люди,

Роблять лихо з вами.

Москаль любить жартуючи,

Жартуючи кине;

Піде в свою Московщину,

А дівчина гине...

Ведуча:

Якби сама, ще б нічого,

А то й стара мати,

Що привела на світ божий,

Мусить погибати.

Ведуча:

Серце в'яне, співаючи,

Коли знає за що;

Люди серця не побачать,

А скажуть — ледащо!

Ведуча:

Кохайтеся ж, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі — чужі люди,

Знущаються вами.

Ведуча:

Не слухала Катерина

Ні батька, ні неньки,

Полюбила москалика,

Як знали серденько.

Полюбила молодого,

В садочок ходила,

Поки себе, свою долю

Там занапастила.

Ведуча:

Кличе мати вечеряти,

А донька не чує;

Де жартує з москаликом,

Там і заночує.

Не дві ночі карі очі

Любо цілувала,

Поки слава на все село

Недобрая стала.

Нехай собі тії люди

Що хотять говорять;

Вона любить, то й не чує,

Що вкралося горе.

Ведуча:

Прийшли вісті недобрії —

В поход затрубили.

Пішов москаль в Туреччину;

Катрусю накрили.

Ведуча:

Катерино, серце моє!

Лишенько з тобою!

Де ти в світі подінешся

З мали сиротою?

Хто спитає, привітає

Без милого в світі?

Батько, мати, чужі люди.

Тяжко з ними жити!

Ведуча:

Сидить батько кінець стола,

На руки схилився;

Не дивиться на світ божий:

Тяжко зажурився.

Коло його стара мати

Сидить на ослоні,

За сльозами ледве, ледве

Вимовляє доні...

Мати.

«Що весілля, доню моя?

А де ж твоя пара?

Де світилки з друженьками,

Старости, бояра?

В Московщині, доню моя!

Іди ж їх шукати,

Та не кажи добрим людям,

Що є в тебе мати.

Проклятий час-годинонька,

Що ти народилась!

Якби знала, до схід сонця

Була б утопила...

Здалась тоді б ти гадині,

Тепер — москалеві...

Доню моя, доню моя,

Цвіте мій рожевий!

Як ягідку, як пташечку,

Кохала, ростила

На лишенько... Доню моя,

Що ти наробила?..

Оддячила!.. Іди ж, шукай

У Москві свекрухи.

Не слухала моїх речей,

То її послухай.

Іди, доню, найди її,

Найди, привітайся,

Будь щаслива в чужих людях,

До нас не вертайся!

Не вертайся, дитя моє,

З далекого краю...

А хто ж мою головоньку

Без тебе сховає?

Хто заплаче надо мною,

Як рідна дитина?

Хто посадить на могилі

Червону калину?

Хто без тебе грішну душу

Поминати буде?

Доню моя, доню моя,

Дитя моє любе!

Іди од нас...

Ведуча:

Ледве-ледве

Поблагословила...

Мати. Бог з тобою!

Ведуча:

Та як мертва

На діл повалилась...

Обізвався старий батько...

Батько. Чого ждеш, небого?

Ведуча:

Заридала Катерина,

Та бух йому в ноги...

Катерина.

Прости мені, мій батечку,

Що я наробила!

Прости мені, мій голубе,

Мій соколе милий!

Батько.

Нехай тебе бог прощає

Та добрії люде;

Молись богу та йди собі —

Мені легше буде.

Ведуча:

Ледве встала, поклонилась,

Вийшла мовчки з хати;

Осталися сиротами

Старий батько й мати.

Ведуча:

Пішла в садок у вишневий,

Богу помолилась.

Взяла землі під вишнею,

На хрест почепила;

Промовила...

Катерина.

Не вернуся!

В далекому краю,

В чужу землю, чужі люди

Мене заховають;

А своєї ся крихотка

Надо мною ляже

Та про долю, моє горе,

Чужим людям скаже...

Не розказуй, голубонько!

Де б не заховали,

Щоб грішної на сім світі

Люди не займали.

Ти не скажеш... ось хто скаже,

Що я його мати!

Боже ти мій! Лихо моє!

Де мені сховатись?

Заховаюсь, дитя моє,

Сама під водою,

А ти гріх спокутуєш

В людях сиротою,

Безбатченком!..

Ведуча:

Пішла селом,—

Плаче Катерина;

На голові хустиночка,

На руках дитина.

Вийшла з села — серце мліє;

Назад подивилась,

Покивала головою

Та й заголосила.

Як тополя, стала в полі

При битій дорозі;

Як роса та до схід сонця,

Покапали сльози.

За сльозами за гіркими

І світа не бачить,

Тілько сина пригортає,

Цілує та плаче.

А воно, як ангелятко,

Нічого не знає,

Маленькими ручицями

Пазухи шукає.

Чорнобрива Катерина

Найшла, що шукала.

Дунув вітер понад ставом —

І сліду не стало.

Ведуча:

То не вітер, то не буйний,

Що дуба ламає;

То не лихо, то не тяжке,

Що мати вмирає;

Не сироти малі діти,

Що неньку сховали:

Їм зосталась добра слава,

Могила зосталась.

Засміються злії люди

Малій сиротині;

Виллє сльози на могилу —

Серденько спочине.

(заходять діти молодшої групи)

Вірші….

Пісня «Тече вода з -під явора»

(у виконанні вихователів)

Тече вода з-під явора
Яром на долину,
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явор молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.

Тече вода із-за гаю
Та попід горою,
Хлюпощуться качаточка
Помеж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску й розмовляє
З дітками своїми.

Тече вода край города.
Вода ставом стала.
Вийшло дівча воду брати,
Брало й заспівало.
Вийшли з хати батько й мати
В садок погуляти,
Порадитись, кого б то їм
Своїм зятем звати.

Тече вода з-під явора
Яром на долину...