СЕКСУАЛЬНА СКЛАДОВА ОСВІТИ –ІНТЕГРАТИВНА ЧАСТИНА ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

СЕКСУАЛЬНА СКЛАДОВА ОСВІТИ –ІНТЕГРАТИВНА ЧАСТИНА ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

       Проблема збереження і зміцнення здоров’я підростаючого покоління, у тому числі репродуктивного, поліпшення статевої освіти, формування безпечної сексуальної поведінки, а також виховання в учнівської молоді свідомого позитивного ставлення до здорового способу життя, формування ціннісного ставлення до сім’ї, родини набуває особливої важливості в умовах сучасного суспільства й розглядається як необхідна умова збереження репродуктивного потенціалу нації.Говорити про секс з дітьми та підлітками важливо. Якщо не вдома, то в школі. Варто розуміти, що сексуальна освіта – це не про заклики до вступу в ЛГБТ-спільноти чи про агітацію до початку раннього статевого життя, це про фізіологію та процеси власного тіла, розуміння кордонів, вміння говорити "ні", про здоровий спосіб життя, про розуміння своїх потреб, про  емоційний та психологічний стани, про повагу до свого тіла, свідомий вибір, про особливості планування сім’ї і шляхи уникнення будь-яких форм насильства не лише, якщо ти дівчина. Світова статистика переконливо доводить, що впровадження сексуальної освіти  в навчальних закладах зменшує показники захворюваності на ВІЛ/СНІД, знижує кількість ранніх вагітностей, не спричиняє пришвидшення сексуальних дебютів, вчить розпізнавати та протистояти сексуальному насиллю. Якісна сексуальна освіта сприяє частішому використанню контрацепції, зменшенню кількості сексуальних партнерів і незахищених статевих актів .Найважливіше, відверті розмови про фізіологічні процеси тіла, побудову міжособистісних стосунків і роль у них сексуальних контактів можливі та потрібні у тандемі «школа-батьки».                                  

           Вважаю, що поданий матеріал надасть поштовх для професійного зростання педагогам, а також сподіваюся на вдосконалення навчального контенту, його подання та інструментарію для отримання нового досвіду та навичок для успішного впровадження сексуальної освіти в базовій та профільній середній освіті.

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………… ……………………………. 5

СЕКСУАЛЬНА СКЛАДОВА ОСВІТНІІХ ПОТРЕБ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ ЯК ІНТЕГРАТИВНА ЧАСТИНА ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ………………………………………………………………              7

ВИСНОВКИ …………………………………… ……………………………. 14

ЛІТЕРАТУРА …………………………………. ……………………………. 15

ДОДАТКИ ……………………………………. ……………………………. 16

 ВСТУП               

 «Усвідомлення природи сексуальності робить  людину  більш чуйною і уважно до інших людей, водночас сприяє зміцненню інтимних стосунків і досягненню більш повного сексуального задоволення. Сексуальна грамотність може призвести до розумної і відповідальної сексуальної поведінки людей одне до одного і допоможе їм приймати важливі рішення в цій сфері. Власне кажучи, сексуальна освіченість – безцінна підготовка до життя».

                            І. Кон. «Підліткова сексуальність на порозі XXI століття»

                                                                                                  (Дубна: Фенікс, 2001)

        За останні роки тема сексуальної освіти стала популярнішою, її розробляють активісти, журналісти, тренери, громадські організації. Тобто всі на світі, але освітяни — найменше. Заходи й події, організовані в першу чергу для освіти молоді, втрачають дуже велику частку своєї аудиторії, яку можна було б залучити саме через шкільні заняття.                                                                               

       «Сексуальна освіта — це не розповіді про те, як займатися сексом, а точне і доступне інформування дітей про те, як влаштовані люди. Без стереотипів. Сексуальна освіта формує етику і культуру сексуального життя у майбутньому, дає можливість захистити від сексуального насильства і психологічних травм», — це частина виступу почесної амбасадорки Фонду народонаселення ООН Марії Єфросініної під час п'ятиденного Антикризового національного онлайн-марафону EdCamp 2020. Сексуальна революція 60-70 рр. XX ст. не лише привернула увагу до проблеми рівноправ’я між чоловіком та жінкою, спричинилася до розвитку сексологічних досліджень, але й поширила нові форми шлюбної поведінки (громадянський чи груповий шлюб, тріада), змінила уявлення про ґендерні ролі, призвела до збільшення сексуальної розкутості та ін. Наслідки цієї революції можна побачити і сьогодні. Зокрема, молоді люди все частіше отримують перший сексуальний досвід ще у школі, часто ведуть безладне статеве життя. Підсумовуючи усе вище згадане, слід зазначити, що віддаленим наслідком сексуальної революції є помолодшання віку, коли молоді громадяни нашої країни отримують перший сексуальний досвід. Не тільки це підштовхує ідею необхідності введення в шкільну освіту сексуальної освіти для дітей та підлітків. Необхідність сексуальної освіти виникала неодноразово під впливом різних явищ останніх років: глобалізація та міграція нових груп населення з різними культурними та релігійними традиціями, розповсюдження нових ЗМІ (інтернет, соціальні мережі), поява та розповсюдження ВІЛ/СНІДу, поширення так званих «подоланих» ІПСШ, сексуальне насилля над дітьми та підлітками й не менш важлива зміна відношення до сексуальності та зміни самої сексуальної поведінки молоді. Все це потребує нових стратегій втілення сексуальної освіти в освітній процес. У процесі дорослішання діти та підлітки поступово накопичують знання, формують уявлення, ціннісні установки, погляди та навички щодо тіла людини, інтимних стосунків та сексуальності. Для цього вони використовують різні джерела інформації. Найважливіші з них, особливо на більш ранніх стадіях розвитку, - неформальні джерела, у тому числі батьки, які грають першорядну роль ранньому дитячому віці. Роль фахівців (медпрацівників, педагогів, соціальних працівників чи психологів), як правило, у цьому процесі незначна. Це пояснюється тим, що до допомоги фахівців вдаються лише тоді, коли виникає проблемна ситуація, надати допомогу у вирішенні якої може лише фахівець. Однак, зараз посилюється акцент на запобіганні проблемам, який також дедалі більше зачіпає інтимну сферу і сексуальність людини, що послужило стимулом для більш активного залучення спеціалістів в цю царину знань.  

СЕКСУАЛЬНА СКЛАДОВА ОСВІТНІІХ ПОТРЕБ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ ЯК ІНТЕГРАТИВНА ЧАСТИНА ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА.

                                                 “Людина - це надзвичайно складне й гарне творіння, і наша сексуальність є одним із складніших аспектів того, ким ми є. Але ми більше, ніж просто сексуальні, відтворюючі тварини”.

                                                                                                   Вільям Струдерс

               Ви говорили зі своєю дитиною-підлітком про секс? А про хвороби, які передаються статевим шляхом? А про засоби контрацепції? Репродуктивне здоров’я дуже важливе, і краще, якщо дитина якомога раніше отримає всю необхідну інформацію від батьків, лікарів, вчителів чи компетентних експертів, а не на сумнівних сайтах чи методом проб і помилок. Сексуальна освіта для підлітків стала доволі популярною темою. Про це створюють курси, проводять лекції та тренінги для дітей, батьків та вчителів, організовують інформаційні кампанії, ЗМІ пишуть багато матеріалів. Проте різноманітні заходи з сексуальної освіти проходять переважно поза школою, і тому залучають далеко не всіх, хто мав би її отримувати. Натомість у школах репродуктивна функція людини все ще вивчається лише після теми розмноження серед рослин та тварин, про гендер та гендерні стереотипи є лише кілька абзаців у підручнику «Основ здоров’я», трудове навчання — окремо для хлопців і дівчат. Міжнародні організації, такі як UNFPA і UNICEF, визначають, що знання про сексуальне й репродуктивне здоров’я та права діти мають отримувати ледь не з народження, і одне з ключових джерел інформування — саме школа, яка охоплює майже всіх дітей. Проте в українській середній освіті це ще переважно замовчувана тема. Школа виступає далеко не першим джерелом інформації для українських підлітків про статеві стосунки. Згідно з опитуванням «Обізнаність про сексуальні стосунки», проведеним в гімназії серед здобувачів освіти 8-9-х класів (104 учня) найбільше підлітків з такими запитаннями звертаються до інтернету, друзів та однолітків, телебачення. Лише 30-34% дізнаються про статеві стосунки від учителів (при чому, майже стільки ж відповідали й про батьків та медпрацівників). Проте саме школа є інституцією, що може універсально для всього населення країни забезпечити людей достовірною, невикривленою та науково-обґрунтованою інформацією щодо сексуальності людини, сексуальних і репродуктивних прав і здоров’я.                            

         Сексуальна освіта – це, передусім, про виховання відповідального ставлення до стосунків та свого репродуктивного здоров’я. За визначенням ЮНЕСКО, мета такої освіти – забезпечити підлітків науковою та об’єктивною інформацією, яка дасть змогу обдумано ухвалювати рішення та знизити ризики, пов’язані зі статевим життям. ЮНЕСКО пропонує визначати сексуальну освіту як «адаптований до вікових і культурних особливостей підхід до навчання про секс і стосунки, що передбачає надання вірогідної, реалістичної та неупередженої інформації». Вона покликана допомогти людині пізнати себе та свої уподобання, набути навичок комунікації та поведінки в аспектах сексуальності. Окремої дисципліни «Сексуальна освіта» в українських школах немає, але деякі її аспекти викладаються в межах структури інших предметів. З часом українські підлітки стають обізнаними, а отже — озброєними. І чому б не підтримати цю тенденцію ще й шкільними заняттями? Чому б не зробити розуміння власного тіла, вміння себе убезпечити для кожного хлопця та дівчини нормою? Адже поки що ніяковість вчителів, консервативність системи освіти та науково необґрунтовані страхи поширення масової розпусти, содомії та настання демографічної кризи нації грають не на користь цих позитивних змін. Сьогодні до теми статевого виховання лише ледь-ледь дотичні окремі уроки з «Основ здоров’я» та «Біології людини», які часто реалізуються як доповіді від учнів і висновки «ВІЛ – страшна хвороба», тому колись, коли станете дорослими, користуйтеся презервативами; «Запобігання ІПСШ-запорука здорової дитини». Значну частину часу діти проводять у школі. Саме тут у колі однолітків вони вчаться спілкуватися, дружити, сперечатися, відстоювати свою правоту. У багатьох зі школою пов’язані і перша, ще дитяча, закоханість, і перше юнацьке кохання. У школі діти не просто набувають знання. Тут перед очима вчителів і одне одного вони дорослішають, стають дівчатами та юнаками, шукають і знаходять відповіді на різноманітні питання, пробують і експериментують, формують звички, погляди й переконання, які візьмуть з собою у доросле життя. У дискусіях і обговоренні прикладів з життя у підлітків формуються установки, які допоможуть їм утриматися від вживання алкогольних напоїв та куріння, вберегтися від наркотиків і виробити звичку піклуватися про своє здоров’я, правильно харчуватися, приділяти увагу фізичній культурі та спорту. На уроках розмова про взаємини будується так, щоб допомогти усвідомити неприпустимість насильства і примусу, а також необачних вчинків, скоєних тільки тому, що «так роблять усі». Також треба враховують реальні потреби підлітків в інформації, а також допомагають їм зробити усвідомлений вибір на користь утримання від ранніх сексуальних стосунків, а завдяки зміцненню самооцінки вони вчаться будувати взаємини, що базуються на любові, вірності і повазі.                                   

         Школа – це особливе середовище, маленька модель суспільства, в якому учні повинні дізнаватися про фізіологічні та психологічні зміни, пов’язані зі статевим дозріванням, про проблеми контрацепції, незаплановану вагітність, ризики інфекційних уражень, питання сексуальної орієнтації, особисту сексуальну безпеку, і, особливо важливо, – що в кожної людини є вибір, і відповідальність за нього лежить лише на ній. Розуміючи важливість сексуальної освіти, школі варто спробувати розпочати рух у напрямі статевого виховання, адже знання – це захист і зброя, які майбутні повноцінні члени суспільства використовуватимуть у своєму житті, формуючи нове свідоме середовище.  Сексуальна освіта давно стала частиною шкільних програм багатьох країн світу. У Швеції це обов’язковий предмет із 1950-х років. Ще з 7-10 років і до закінчення школи учням розповідають, що розважливий та обдуманий початок статевого життя – це спосіб бути здоровим. На уроках говорять про статеву зрілість, перший секс та засоби контрацепції. У Нідерландах навіть в дитячому садку дітки дізнаються про людську анатомію та фізіологію. Сексуальну освіту використовують у США, Норвегії та Франції.   

           Проводячи опитування підлітків щодо контрацепції, з’ясувалося, що вони вважають, що контрацепція для того, щоб не завагітніти, і часто забувають, що найнебезпечніші хвороби передаються статевим шляхом. Хлопці та дівчата мають перший секс вже у 13 років. Водночас опитування юнаків показує, що навіть у 14 років вони мали вже не один статевий контакт.                         

        Наскільки гладко і безболісно дитина пройде етапи дорослішання, багато в чому залежить і від дорослих, їхньої власної готовності, розуміння й підтримки дитини. Незважаючи на те, що кожна дитина входить і переживає цей життєвий етап по-своєму, деякі загальні особливості і риси поведінки притаманні більшості дітей цього віку:

• організм зазнає істотних фізіологічних змін;
• на формування особистості в цей період значний вплив має процес статевого дозрівання;
• може змінюватися характер, уподобання, інтереси;
• чуттєві переживання стають більш глибокими, трапляються різкі перепади настрою, емоційні сплески;
• провідною діяльністю в підлітковому віці є спілкування з однолітками і суспільно значуща діяльність;
• підлітки протестують проти батьківського контролю, водночас потребуючи підтримки з боку близьких;
• зростає вплив однолітків і оточення: самооцінка залежить від зовнішньої оцінки і статусу в підлітковій групі;
• формується власна система цінностей;
• діти відчувають протиріччя між відчуттям «дорослості» і ставленням до них як до дитини;
• проявляється схильність до екстремальної і ризикованої поведінки.

     Підлітки мають довіряти людині, яка намагається їх чомусь навчити. Тому вважаю за доцільне навчати і дорослих сексуальній культурі. На мою думку, одне з найважливіших правил для дорослих (вчителів, батьків) — все називати своїми іменами. Ніяких маточок і тичинок, стручків і бутонів, або будь-яких інших безглуздих метафор. Людина повинна одразу знати, про що йдеться, і не соромитися потім в 40 років вимовляти слово «піхва» або «член». Тому що іноді це може привести до страшних наслідків. Називаючи метафорами сексуальні дії та статеві органи, ми вводимо в оману дітей, цим можуть скористатися сексуальні збоченці і це може призвести до жахливих наслідків для психічного та фізичного здоров’я дитини. І батькам, і вчителям слід осучаснитися, щоб убезпечити дітей. Якщо по телевізору безперестанно чути «секс», то і підлітки мають чути це слово від рідних, а не «це», «маточка/тичинка». Обов’язково розповідати про контрацепцію, зокрема згадувати слово презервативи. Коли йдеться про здоров’я, соромитися тут нічого. Незалежно від того, де саме (в школі, вдома, у лікаря чи на курсах) дитина отримує ці знання, сексуальна освіта має будуватися на принципах довіри, доброзичливості та добровільності. Не треба лякати дітей або повчати. Їм потрібно розповісти, що статевим шляхом можуть передаватися ВІЛ та венеричні захворювання. Табу на темі репродуктивного здоров’я – це абсурдний спадок. Пам’ятайте, коли йдеться про здоров’я, не може бути «незручних тем». Адже це саме той випадок, коли від знань залежить здоров’я.

   Нам потрібно боротися зі стигматизацією, стереотипами, упередженнями та невірною інформацією. Сексуальна освіта — це спосіб екологічно все пояснити тим підліткам, у яких або немає близьких відносин з батьками, або немає батьків, або склалася та сама ситуація «виростеш — дізнаєшся». Для дитини друга по авторитету людина після батьків — це зазвичай викладач або класний керівник. І саме він повинен переконатися, що його учні на базовому рівні обізнані як мінімум про ризики незахищеного сексу.

        Важливо, на мою думку ,щоб вчителі, які доносять інформацію до дітей, також розуміли, про що вони говорять. Як це впровадити в систему освіти — велике питання. Питання скоріше часу і фахівців, які будуть розвивати тему сексуальної освіти. Тому що досі є люди, які вважають, що «дітям про таке говорити не можна, бо це їх збочує». У мене великі надії на сучасне покоління, яке почне ламати це табу та стане покращувати ситуацію в нашій країні.

Вважаю, що основними характеристиками сексуальної освіти в українській школі є такі:

           Міждисциплінарний підхід. Елементи і теми сексуальної освіти входять до різних обов’язкових шкільних предметів: Основи здоров’я, Біологія, Громадянська освіта, Українська та Зарубіжна літератури, Українська мова, Правознавство, що викладаються загалом в 5-11 класах.

На мою думку за доцільне дійсно  піднімати питання сексуальної освіти на уроках з різних предметних циклів  - це дасть змогу сформувати у дітей цілісну картину «дорослого» життя, почути думку, отримати поради не тільки від вчителів біології, основ здоров’я .

         Обов’язковість. Предмети, навчальні програми яких включають інформацію з тем сексуальної освіти, входять до інваріантної складової — тобто мають вивчатися всіма учасниками освітнього процесу. Можливі варіанти на мій погляд інколи розділення на групи –хлопці, дівчата. Але треба враховувати гендерні стереотипи для розвитку навичок шанобливого ставлення та ефективного спілкування між представниками протилежних статей.

Вважаю, що сексуальна освіта – це комплексний підхід і складається він  з розвитку :

• чуттєвості – усвідомлення та сприйняття свого тіла, фізіологічне та психологічне задоволення від свого й чужого тіла;
• інтимності – здатність і потреба відчувати емоційну близькість до іншої людини; потреба у зворотному зв’язку;
• статевої ідентичності – розвиток почуття належності до певної статі, включно з такими якостями як мужність і жіночність;
• сексуального здоров’я та репродукції – ставлення людини до продовження роду, увага до своєї сексуальної поведінки, турбота про догляд за статевими органами;
• маніпулювання за допомогою сексу – використання сексуальності для впливу, контролю чи маніпулювання іншими (насильство).

Статеве виховання дітей починають їхні батьки, навіть якщо самі про це не знають чи не хочуть цього. При цьому більшість батьків не забиває дітям голови думками про секс. Вони вже і так про нього думають. Сексуальні переживання й інтерес до сексу цілком природні і нормальні для всіх дітей. Молоді люди, які виросли в родинах, де прийнято відверто говорити про сексуальність, як правило, поводяться більш відповідально. Відкрита комунікація принаймні дозволяє молодим людям усвідомити власні сексуальні почуття і вчинки і позбутися пов'язаних з ними негативних переживань.

Батьки і родина в цілому повинні відігравати важливу роль у становленні сексуальності дитини. Так, для того, щоб у родині виросла здорова людина з високою сексуальною культурою, необхідно, щоб батьки:

1) показували своїм дітям-підліткам, що вони їх цінують, поважають, приймають такими, які вони є, і довіряють їм;

2) демонстрували дітям, що сексуальність є частиною нормального людського життя і не заслуговує несхвалення чи осуду;

3) на власному прикладі демонстрували сексуально здорові сімейні стосунки

4) самі були добре інформованими в питаннях сексу;

5) обговорювали сексуальні теми зі своїми дітьми;

6) намагалися зрозуміти погляд своїх дітей;

7) виявляли активну зацікавленість у житті підлітка;

8) регламентували правила, що стосуються побачень і проведення вільного часу, і стежили, щоб діти їх дотримувались;

9) пропонували дітям свою допомогу, якщо потрібно звернутися до лікаря;

10) допомагали підліткам будувати плани на майбутнє.

У той же час дітям корисно навчатися також за позасімейними програмами статевого виховання, що не заміщують, а доповнюють домашні уроки. Це обумовлено наступними причинами:

а) деякі батьки чи діти, зіштовхуючись у сімейному чи громадському житті з темою чи подією, які мають відношення до сексуальності, настільки бентежаться, що просто не можуть обговорювати цю тематику;

б) деякі батьки чекають, коли діти почнуть ставити їм запитання про сексуальність, але діти про це не запитують, чи батьки не зважають на питання, задані у непрямій формі;

в) деякі батьки просто не мають необхідної інформації (за винятком найпростіших – про те, звідки беруться діти), щоб відповісти на питання своїх дітей;

г) людям, які отримали спеціальну педагогічну підготовку, простіше повідомити дітям інформацію ясно, зрозуміло й об'єктивно, ніж батькам, які занадто емоційно ставляться до своїх дітей;

д) у класі (групі) можна створити «безпечну», частково структуровану ситуацію, у якій молодим людям легше висловитися, ніж у сімейній обстановці. Крім того, у них з'являється можливість учитися мовчки, слухаючи, як інші обмінюються думками.

Сексуальна освіта – це що тільки про секс? Рахувати, що під терміном «сексуальна освіта» описується сексуальний досвід- помилково. Це поняття охоплює велике коло питань:

• прийняття себе та свого тіла
• особистісні межі
• підлітковий період  та розвиток тіла
• формування власних переконань і цінностей

І тільки після цього можна вести розмову про стосунки з представниками протилежної статі які призводять до сексуального досвіду. Таким чином в подальшому  звертаючи увагу на теми:

• взаємоповаги та довіри
• ризиків сексуальної поведінки (оскільки секс для підлітків – щось заборонене й ризиковане, він може бути способом подолання негативних переживань ,самоствердження  і самопізнання, так і стати джерелом руйнування їх повноцінного життя і здоров’я)
• контрацепції/ екстреної контрацепції (що робити ,куди звертатися у разі проблеми)
• кибербезпека (розуміння певних меж на розміщення не тільки конфіденційної інформації про себе та своїх близьких, а ще й про розміщення фото в мережі інтернет)
• розмови з батьками(партнерами) про секс.

              На думку багатьох експертів і маючи власний досвід проведення уроків з основ здоров’я вважаю за доцільне проводити такі уроки чи години спілкування у форматі тренінгу, бажано із залученням декількох колег або запрошених спеціалістів, як для здобувачів освіти так і для батьків. Це не класичний урок, до якого звикли діти та вчителі. Урок-тренінг, на якому спілкуються, озвучують проблеми й намагаються знайти спосіб вирішення їх, дасть змогу школярам скласти у своїй голові всі пазли з тієї інформації про секс у житті людини, яку вони чули чи то від батьків, чи на вулиці, чи на уроці біології, чи дізналися з інтернету. На такому уроці діти об’єднають ці знання, проговорять їх, а вчитель краще зрозуміє учнів, побачить, які в них проблеми, може навіть запропонує допомогу. На мою думку, саме в такому форматі уроки статевої освіти дуже потрібні дітям хоча б раз на тиждень. Бо на них вони зовсім по-іншому працюють: м’яко, ненав’язливо, у діяльнісний спосіб отримують інформацію про секс, стосунки, статевий розвиток.

             На мою думку, хоча і опитування в гімназії я проводив тільки серед здобувачів освіти 8-9-х класів, починати треба поступово ,від дошкільнят до підлітків. Випадки сексуального насильства стаються з дітьми переважно у віці 5–9 років – це дошкілля та молодша школа. А в нас із такими дітьми ніхто на ці теми зазвичай не говорить, тож вони можуть і не знати, що з ними роблять щось погане. Тому ще до цього віку діти мають розрізняти хороші й погані дотики, вони мають навчитися говорити “ні”, мають знати інформацію про приватність свого тіла, знати дорослих, яким вони можуть розповісти щось не соромлячись. Це є основним завданням раннього статевого виховання, що поступово  буде у подальшому охоплювати інші питання з цієї сфери. І таким чином у майбутньому  ми не будемо мати батьків, які будуть не знати як відповідати на деякі так звані «незручні» питання від дітей.  Найліпше сприймаються відомості з інтимних тем, отримані від близьких людей, які постійно забезпечують їхню безпеку. Найкращий варіант, коли і від педагога, і від батьків діти почують однакову, а не протилежну інформацію.

    Мета сексуальної освіти – це формування та закріплення такої статевої поведінки ,за якої людина готова встановлювати такі стосунки з представником протилежної статі, для яких характерні культура сприйняття іншої особистості, усвідомлення унікальності людських почуттів (симпатії, дружби, кохання),почуття самоповаги і відповідальності за власні вчинки, покращення демографічної ситуації, вміння протистояти насиллю.

Центральним аспектом сексуальної освіти все ж таки не дивлячись на велику кількість спеціалістів з цієї галузі – є компетентий вчитель. Вчитель який задіяний у галузі сексуальної освіти повинен мати на мою думку спеціальну підготовку- тренінги, майстерні, дискусійні клуби, маршрутні листи, дорожні карти, мати як найбільше інструментів для розкриття важливих аспектів сексуальної освіти для майбутніх дорослих людей нашого суспільства. Важливою умовою є готовність вчителя проаналізувати своє власне ставлення до сексуальності, ціннісним установам та нормам суспільства, бо на деякий час він буде зразком для дітей.

                                                    ВИСНОВКИ

       Сексуальність є невід'ємною частиною особистості кожної людини. Кожна людина від народження має сексуальність і змушена розвивати свій сексуальний потенціал тим чи іншим способом. Сексуальна освіта допомагає підготувати молодих людей як до життя в цілому, так і до побудови та підтримки нормальних взаємовідносин та сприяє позитивному розвитку особистості та самовизначенню.

Кожна людина має право на отримання інформації. Конвенція Організації Об'єднаних Націй про права дитини (Стаття 28 ) визначає право на доступ до інформації та обов'язок держави надавати дітям освітні заходи.

Сексуальна освіта - формальне чи неформальне виховання. Чому надати перевагу? Неформальне сексуальне  виховання відповідає потребам сучасного суспільства. Як стверджувалося вище, батьки, інші члени сім'ї та інші неформальні джерела відіграють важливу роль у пізнанні міжособистісних взаємин і сексуальності, особливо для молодших вікових груп. Тим не менш, у сучасному суспільстві часто цього недостатньо, оскільки ці неформальні джерела власними силами часто не мають необхідні знання, особливо тоді, коли потрібна комплексна та технічна інформація (як, наприклад, інформація про контрацепції або способи передачі ІПСШ).На додаток до цього, молоді люди досягають періоду статевого дозрівання, часто віддають перевагу інформації з інших джерел, а чи не від батьків, бо з останніми у них надто тісні стосунки.

        Молоді люди схильні отримувати інформацію з багатьох джерел. Сучасні ЗМІ, особливо мобільні телефони та Інтернет, за дуже короткий час стали важливими джерелами інформації. Але більша частина подібної інформації, зокрема, інформація про сексуальність, є спотвореної, надуманої, не відповідної

правді і найчастіше принизливою(насилля, порнографія в Інтернеті). Тому виникла нова потреба у сексуальній освіті, викликана необхідністю перешкоджати і виправляти інформацію та образи, що вводять в оману, передані у засобах ЗМІ, для цього потрібно навчати медіаграмотності дітей та підлітків.

      Протягом усієї історії людства сексуальність сприймалася як загроза здоров'ю людини: невиліковні ІПСШ і небажана вагітність майже завжди були великим ризиком, що асоціювався зі вступом у статеві відносини. У ХХI столітті ці та інші загрози здоров'ю можна запобігти, не тільки тому, що знання, необхідні для цього стали доступними, але також і тому, що сексуальність вже менш табуїзована і тому може обговорюватися з метою профілактики. Таким чином, сексуальне освіта виконує надзвичайно важливу функцію зміцнення сексуального здоров'я.     

             Розуміючи важливість сексуальної освіти, варто спробувати розпочати рух у напрямі статевого виховання, адже знання – це захист і зброя, які майбутні повноцінні члени суспільства використовуватимуть у своєму житті, формуючи нове свідоме середовище.

  Література

1. Показники та соціальний контекст формування здоров’я підлітків: моногр. /                  О.М. Балакірєва, Т. В. Бондар, Д. М. Павлова та ін.; наук. ред. О.М. Балакірєва. – К.: ЮНІСЕФ, Укр. ін-т соц. дослідж. ім. О. Яременка, 2014. – 156 с.

 2. Сприяння здоровому способу життя школярів: посібник для вчителя (7-11 класи) /             П. Гусак, Г. Кришталь, О. Кука та ін.; заг. ред. П. Гусак. – Львів: Колесо, 2011. – 184 с.

3. Кравець, В.П. (2016). Сексуальна педагогіка. Навчальний посібник. Тернопіль: ТНПУ.

4. Кравець В. Статева соціалізація та підготовка учнівської молоді до сімейного життя у педагогіці та шкільній практиці зарубіжних країн : [монографія] / за ред. члена-кориспондента АПН України, проф. В. Кравця. Тернопіль : ТзОВ Видавництво «Астон», 2009. 387 с.

                                                          ДОДАТКИ

Вправа «Будинок».

-         На чому повинні базуватися стосунки між хлопцем і дівчиною

-         Давайте побудуємо наш будинок стосунків з цеглинок.

(Цеглинки - довіра, дружба, взаємодопомога, підтримка, розуміння, любов, увага, повага, вірність).

Кожен будинок має вікна. Через них ми отримуємо сонячне світло та тепло.

- А що може бути світлим і гарним продовженням стосунків між хлопцем і дівчиною? ( відповіді - сім'я, родина)

Отже, якщо створена сім'я, то мають бути і діти (записати у віконцях будинку: сім'я та діти).

Але часто трапляється так, що у будинку немає віконець.

- Що може зруйнувати будинок, тобто стосунки між дівчиною та хлопцем (відповіді - ранні статеві стосунки, безпліддя, незапланована вагітність, І ПСШ)

І ми це зобразимо у вигляді хмаринок.

Вправа  «Квасоля».

     Перед вами  5-6 сортів квасолі різного кольору і розміру в конвертах. (Конверти за кількістю учасників.)

 Квасоля розкладена так,  щоб у кожному була квасоля одного сорту. Але один із сортів  (наприклад чорна квасоля) покладена тільки у один конверт. Учням пропонується за одну хвилину зібрати якнайбільше сортів квасолі, обмінюючи з іншими учасниками.                                                                                                                                          

     Потім учитель з’ясовує , хто мав конверт з чорною квасолею і повідомляє, що він «інфікований» вірусом вигаданого захворювання (наприклад облисіння, невпинного сміху) і тому того, хто отримав чорну квасолину  інфіковано. Вчитель говорить, що так само стрімко поширюється ВІЛ та інші ІПСШ, якщо люди не захищаються від них.

Таким чином можна побачити як легко можна передати різноманітні захворювання ,які передаються статевим шляхом.(ІПСШ)

Вправа «Твій свідомий вибір»

Учні витягують зі скриньки. Обговоріть, які з цих причин, на вашу думку, є відповідальними, а які - ні. Обговорюють в парах

Причини, з яких люди погоджуються на сексуальну близькість:

- Щоб довести своє кохання

- Щоб утримати коханого

- З цікавості

- Через упевненість, що «всі так роблять»

- Щоб стати популярнішим серед однолітків

- Тому, що партнер пропонує довіритися йому, запевняє, що не буде жодних проблем

- За гроші чи подарунки

- Тому, що обом цього хотілося

- У стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння

- Щоб довести, що вони вже дорослі

- Якщо люди хочуть мати дитину

- Якщо люди створили сім'ю

- Коли люди кохають один одного, готові до близьких стосунків і до відповідальності за можливі наслідки.

- Через побоювання бути «білою вороною»

Рефлексія вправи: Що ви відчували під час виконання цієї вправи? Які думки у вас виникали?

Вправа  «Криголам»

 - Якщо ви вважаєте, що запліднення можливе у період менструальних днів –встаньте.

- Якщо ви вважаєте ,що презерватив захищає на 88% - підніміть праву руку.

- Якщо ви вважаєте, що ранні статеві відносини – шкідливі – плескайте  в долоні.

- Якщо ви вважаєте, що можна спланувати народження дитини – витягніть руки перед собою.

- Якщо вважаєте, що аборт – єдиний вихід для дівчини, яка завагітніла – підніміть ліву руку

Вправа «Розбите серце».

Багато молодих людей, не звертаючи уваги на попередження, починають статеві відносини і  при цьому  фізична близькість  перероджується на емоційний та духовний зв'язок.

Що ж може статися під час розриву цих відношень? (відповіді дітей)-при цьому відбувається «відривання» шматочків від «серця»

Залишаються душевні травми, які довгі роки не дають людині жити повноцінним життям.

В руках у мене паперове серце , всі ці негаразди «відривають» частку нашого «серця», що ж людина з таким серцем може дати іншим, які емоції, яке тепло зможе передати  для щасливого майбутнього життя.