Система виділення людини

Виділення- важливиф етап обміну речовин. Будова і функції сечовидільної системи. Захворювання нирок та їх профілактика.

Процес виділення – один з головних у збереженні гомеостазу. Він забезпечує звільнення організму від непотрібних і шкідливих продуктів обміну, а також від чужорідних та отруйних речовин (алкоголь, наркотики, ліки), що надійшли ззовніОрганами виділення є:нирки,легені,шкіра,слинні залози,шлунково-кишковий тракт,печінка,підшлункова залоза.

Через легені виводяться леткі сполуки СО2, ефір (після наркозу), хлороформ, ацетон, а також пари води. Потові залози виділяють зайву воду, мінеральні солі, солі важких металів, сечовину, азот, аміак, молочну кислоту. Слинні залози – можуть виводити лікарські речовини (аспірин), а також сполуки ртуті, вісмуту, брому, йоду, сечовину. Шлункові та кишкові залози виділяють у просвіт шлунка та кишечнику алкоголь розчинений у крові, продукти обміну білків, воду та зайві мінеральні солі, а також сполуки заліза, ртуті, срібла, брому, хінін, сульфаніламіди. В печінці знешкоджуються різні отрути, надлишки гормонів, продукти обміну гемоглобіну та білків. Вона виводить креатинін, холестерин, жовчні пігменти.

Нирки (nephreos) - парні органи (права і ліва) бобоподібної форми, розташовані з обох боків хребта в поперековій ділянці черевної порожнини (Довжина – 10-12 см, ширина – 5-6 см, маса 120-200 г). Зовні нирки вкриті щільною сполучною оболонкою – жировою капсулою, яка міцно тримає їх у певному анатомічному положенні. На внутрішній увігнутій поверхні розташовуються ворота нирки, через які проходять: входять артерія та нерви, а виходять вена, лімфатичні судини, сечовід. На розрізі нирки видно два шари:зовнішній – корковий (темніший).внутрішній – мозковий, утворений нирковими пірамідами (по 10-15 у кожній нирці). Верхівки пірамід відкриваються у ниркову миску – порожнину. Будова та функції органів сечовидільної системи:

Нефрони – складні мікроскопічні утвори, які починаються двостінною капсулою, всередині якої знаходиться мальпігіїв клубочок. Стінки канальця, так само як і кожна з двох стінок капсули, утворені одним шаром епітеліальних клітин. На відміну від фільтрації реабсорбція протікає за рахунок активної діяльності клітин канальцевого епітелію з витратами енергії та поглинанням О2. В результаті утворюється вторинна сеча (1,5 л). До її складу входить: сечовина, сечова кислота, аміак, сульфати, фосфати Na+, K+, CL-. Відсутні (при нормальній роботі нирок): білки, цукор. Нирки здійснюють свою роботу постійно. Тому і використовують багато кисню, поживних речовин, що свідчить про великі енергетичні затрати під час утворення сечі.

Регуляція процесу сечоутворення: в усіх відділах нефрону є спеціальні рецептори, які контролюють вміст води, Na. CL та різних речовин у крові.при підвищенні Na. CL у крові (солона їжа) нирки утворюють більше первинної сечі з сіллю. Сіль затримує воду у канальцях нефрону, утворюється більше вторинної сечі, бо з нею має вийти зайва сіль;при зневодненні організму: в крові підвищується концентрація солі, рецептори судин надсилають у гіпоталамус імпульси. З нього до гіпофіза та наднирникових залоз надходить сигнал про збільшення утвореного гормону. Гормон збільшує реабсорбцію води в канальцях нефрону, сечі менше і вона більш концентрована. Надлишок води в організмі: гіпофіз виділяє менше гормону, реабсорбція зменшується і зайва вода виходить з сечею. Отже, процес сечоутворення регулюється нервовою системою і гуморальними чинниками.

Регуляція сечовиділення. Виділення сечі здійснюється рефлекторно. Сеча потрапляє у сечовий міхур, стінки його розтягуються і подразнюються рецептори слизової оболонки. По доцентрових нервах від рецепторів імпульси ідуть у крижові відділи спинного мозку, де міститься безумовно-рефлекторний центр сечовипускання. Сечовипускання у людини відбувається довільно, це пов’язано з впливом нейронів кори великого мозку. Вони гальмують або активізують центри спинного мозку. У дітей довільне сечовипускання встановлюється до 2-3 років життя. Нормальна частота сечовипускання – 4-6 разів на добу.

Захворювання нефрит – запалення різних елементів нирки:цистит – запалення слизової оболонки сечового міхура;уретрит – запалення сечівника;ниркокам’яна хвороба;енурез – нічне нетримання сечі;уремія – отруєння організму аміаком і сечовиною (при припиненні роботи нирок). Профілактика захворювань сечовидільної системи.

Причини захворювань: низхідна інфекція, висхідна інфекція, загальне переохолодження організму, застуди, отруйні речовини, лікарські препарати. Щоб запобігти захворюванням органів сечовиділення, слід дотримуватись певних вимог:раціональне і збалансоване харчування;загартування, але без переохолодження;своєчасне лікування зубів і ангін, тонзилітів;обережне звертання з ліками, отрутами;дотримання особистої гігієни, статевої гігієни;не вживати спиртні напої;не перевтомлюватися;правильний режим праці, відпочинку, сну.

Функції нирок:беруть участь у підтриманні постійності об’єму рідин тіла, їхнього осмотичного тиску та їхнього складу;регуляції кислотно-лужної рівноваги;виділення продуктів азотного обміну і чужорідних речовин;метаболізмі вуглеводів і білків;кровотворенні;викидають у кров гормон ренін, який підвищує артеріальний тиск;виробляють фермент, здатний запобігати розвиткові тромбу або розчиняти.

Сечовід – починається в нирковій мисці, а закінчується впадінням у сечовий міхур. Довжина 30-35 см, ширина 5-6 мм. Стінка його складається з 3 оболонок: Внутрішньої – слизової з рецепторами,Середньої – м’язова,Зовнішньої – сполучнотканинної. Його функція полягає у відведенні сечі (перистальтичними хвилями) з нирки у сечовий міхур.

Сечовий міхур – порожнистий м’язовий орган, який виконує функцію резервуара для сечі і бере участь у періодичному виведенні її з організму (акт сечовипускання) Форма та розміри сечового міхура змінюються у міру його наповнення сечею. Місткість його в дорослої людини 250-500 мл. Стінка міхура має оболонки:внутрішня –слизова з великою кількістю складок (для розтягування),середня – товста м’язова,зовнішня – сполучнотканинна. Вихід з сечового міхура у сечівник закритий коловим м’язом – сфінктером, завдяки чому сеча вільно не витікає назовні.

Сечівник (уретра) – непарний трубчастий орган, який відкривається невеличким отвором у ділянці зовнішніх статевих органів (жіночий – 3-4 см, чоловічий – 18-20 см у вигляді букви S). В основі сечоутворення лежать два процеси - фільтрація і реабсорбція. Внаслідок фільтрації утворюється первинна сеча (150-180 л), до складу якої входить:вода,сечовина,сечова кислота,іони неорганічних речовин,глюкоза,амінокислоти,вітаміни. Первинна сеча надходить в канальці. В міру її проходження по канальцях відбувається реабсорбція (всмоктування) в кров більшої частини води і ряду речовин глюкози, амінокислот, вітамінів, іонів Na, K, Ca, CL.