Слухова сенсорна система 8 клас біологія

Тема

Слухова сенсорна система

                                                    Підготувала:

                                                                                          учитель біології

                                                      Грицюк Н.В.                                                

Тема: Слухова сенсорна система.

Мета: ознайомити учнів із слуховою сенсорною системою,встановити значення                 

                слуху в житті людини,вивчити будову сенсорної системи та її органа – вуха,

                розглянути можливості застосування знань про слух у практичній діяльності,

                розвивати вміння робити узагальнення  формувати культуру  спілкування,

                здійснювати валеологічне спілкування.  

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: комп’ютер (будова вуха,поширення звукової хвилі),таблиці,

                 модель вуха.

                                                      Хід уроку

І. Організаційна частина уроку.

   Для подальшої роботи необхідно пригадати та дати відповіді на поставлені запитання.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1.                    Яке значення для ссавців має слух?
2.                    У яких тварин він особливо розвинений?
3.                    Яку роль відіграє слух у трудовій діяльності людини та в спілкуванні між людьми?
4.                    Яке значення має слух для естетичного розвитку людини?

ІІІ. Мотивація вивчення нового матеріалу.

       Фронтальний експеримент

•                  Давайте проведемо такий експеримент.

Вам необхідно після досліду відповісти, що ви чули. Учитель в руці тримає годинника. Відкрийте вуха. Що ви чули? Звичайно, нічого. Отже, нас оточує безліч звуків. Їхнє багатство і різноманітність є не тільки джерелом інформації про навколишній світ, але й справляє на людину велике емоційне враження. Яка ж будова нашого вуха? Як ми чуємо звуки?

IV. Повідомлення теми, мети і завдання уроку.

V. Вивчення нового матеріалу.

1. Значення слуху.

2. Будова слухової сенсорної системи.

3. Сприйняття звуків.

4. Правила збереження слуху.

Ми з вами живемо у світі звуків. І він надзвичайно багатий, різно­манітний і такий, що постійно змінюється. Спробуйте уявити сад без співу птахів, без шелесту вітру, школу — без гомону і дитячого сміху, світ — без пісень!

Звуки, якими наповнене нав­колишнє середовище, для тварин і людини мають велике сигналь­не значення, бо несуть багато інформації. У ході еволюції сфор­мувався досконалий спеціалізова­ний орган — вухо. Завдяки йому і слуховому аналізатору в цілому, людина відчуває звуки, які допов­нюють інформацію, здобуту зав­дяки зору, роблять наші відчуття більш повними. людини. Звук — це коливання часточок, із яких складається се­редовище. Він має хвильову при­роду (чергування ділянок низько­го і високого тиску).

Висота звуку залежить від час­тоти коливань. Людське вухо сприймає коливання в діапазоні від 16 до 20 000 Гц. Частота коли­вань людської мови — від 50 до 2 000 Гц. За передньою (ультра­звук) і задньою (інфразвук) межа­ми коливання звуки сприймають­ся людиною позарецепторно і не-усвідомлено. Ученими доведено, що їх позарецепторне сприйнят­тя мембранами клітин згубно впливає на організм людини. Од­нак у малих дозах вони викорис­товуються для фізіотерапевтично­го лікування: інфрачервоними лампами користуються для вигрі­вання (синя лампа), ультразвуком проводять ліки в тканини, дослі­джують внутрішні органи для встановлення діагнозу захворювань.

Гучність звуку залежить від амплітуди коливання. Це міра енергії, що несуть хвилі, вона ви­мірюється в децибелах (дБ).

Характер частот, що входять до звуку, визначає тон. Розрізняють

музичний тон і шум. Музичний тон має різні обертони (гармоні­ки), які характеризують якість зву­ку, тобто його тембр. Тембр надає голосу людини індивідуальності.

Вухо є органом слуху і рівно­ваги одночасно. Чутливі елемен­ти цих функцій локалізуються у відокремлених ділянках внутріш­нього вуха. Слід зазначити, що основою обох типів відчуття є подразнення спеціалізованих, так званих волоскових рецепторних клітин, які реагують на звукові хвилі або рух. Нервові волокна, що виходять за межі слухового та вес­тибулярного апаратів, формують пристінково-завитковий нерв, який несе нервові імпульси до кори головного мозку для вищо­го аналізу і синтезу відчуттів. Де­тальніше зупинімося на будові вуха. (слайд  будова слухового аналізатора)

Вухо поділяється на три части­ни. Зовнішнє вухо, у яко­му є волоски і залози, що вироб­ляють вушну сірку, слугує для проведення звуку. Середнє вухо передає механічні коливання, тоді як внутрішнє вухо трансформує їх у нервові імпульси.

Зовнішнє вухо

До зовнішнього вуха входить вушна раковина й слуховий прохід, що закінчується барабанною перетинкою.

Вушна раковина — це еластичний хрящ складної форми, на дні якого є зовнішній слуховий отвір. Малюнок вушної раковини людини індивіду­альний і не змінюється з віком. М'язи вушної раковини майже не розви­нені, тому людина, за рідкісними винятками, не в змозі активно рухати вухами.

 Зовнішній слуховий прохід, довжиною 33—35 мм, закритий барабан­ною перетинкою, що відокремлює зовнішнє вухо від середнього. Вона являє собою пластинку товщиною 0,1 мм, що має форму еліпса розміром 9x11 мм.

В епітелії, що вистилає зовнішній слуховий прохід, є сальні й сірча­ні залози. Сірчані залози — це перетворені потові залози, які виробляють в'язкий жовтуватий секрет — «вушну сірку». Ось чому навіть при найбіль­шій спеці в людини із зовнішнього слухового проходу не виділяється піт.

Зовнішній слуховий прохід проводить звукові коливання до барабан­ної перетинки. Барабанна перетинка коливається при дії звукових коли­вань, що надійшли до неї через зовнішній слуховий прохід.

Середнє вухо

Середнє вухй являє собою повітроносну порожнину розміром близько 1 см, що розташована в товщі піраміди скроневої кістки. У цій порожнині є три слухові кісточки й сухожилля м'язів.

Порожнина середнього вуха переходить у слухову євстахієву трубу, що відкривається в носовій частині глотки. Труба виконує дуже важливу функцію. Вона сприяє вирівнюванню тиску повітря всередині барабанної порожнини стосовно зовнішнього, що створює сприятливі умови для коли­вань барабанної перетинки.

У заповненому повітрям середньому вусі розташовані три кісточки: молоточок, коваделко й стремінце. Вони послідовно передають коливан­ня барабанної перетинки у внутрішнє вухо. Молоточок зростається з барабанною перетинкою, інший його бік поєднаний з коваделком, що передає коливання на стремінце. Завдяки особливостям геометрії слухових кісто­чок на стремінце передаються коливання барабанної перетинки зменшеної амплітуди, але збільшеної сили. Крім того, поверхня стремінця у 22 рази менша, ніж барабанної перетинки, що в стільки ж разів підсилює його тиск на мембрану овального вікна. Унаслідок цього навіть слабкі звукові хвилі, що діють на барабанну перетинку, здатні подолати опір мембрани овального вікна присінка й спричинити коливання рідини в завитці.

У стінці, що відокремлює середнє вухо від внутрішнього, є кругле ві­кно завитки, закрите мембраною. Коливання рідини завитки, що виникли біля овального вікна, досягають круглого вікна завитки.

Внутрішнє вухо

За середнім вухом починається внутрішнє вухо. Воно розташоване в глибині скроневої кістки черепа. Внутрішнє вухо являє собою систему лабіринту та звивистих каналів, заповнених рідиною. У лабіринті розта­шовані відразу два органи: орган слуху — завитка та орган рівноваги — вестибулярний апарат.

Завитка — це спірально закручений канал, що має в людини два з по­ловиною оберти. Коливання перетинки овального вікна передаються рідині, що заповнює внутрішнє вухо. І вона, у свою чергу, починає коливатися з тією самою частотою. Вібруючи, рідина подразнює слухові рецептори, розташовані в завитці.

Канал завитки по всій довжині розділений навпіл перетинчастою пе­регородкою. Частина цієї перегородки складається з тонкої перетинки — мембрани. На мембрані розташовані сприймальні клітини — слухові рецеп­тори. Коливання рідини, що заповнює завитку, подразнюють окремі слухові рецептори. У них виникають імпульси, які передаються по слуховому нерву в головний мозок.

Звукові хвилі зумовлюють ко­ливання барабанної перетинки. Слухові кісточки середнього вуха передають коливання до овально­го вікна — на перетинку, що за­криває вхід до внутрішнього вуха.

Її коливання спричиняють хвиле­подібні рухи рідини — перилімфи, що заповнює завитку, наслідком чого є подразнення волоскових клітин базилярної мембрани, які при цьому деформуються, торка­ючись до текторіальної (покрив­ної) мембрани. У результаті відбу­вається перетворення механічних коливань на нервовий імпульс. Висота і сила сприйнятого звуку залежить від того, яка ділянка ба­зилярної мембрани збуджена, ос­кільки на різних її ділянках містяться сенсорні клітини різної чутливості (частотно-просторове кодування).

Гігієна слуху. Зниження або втрата слуху, хоч і меншою мі­рою, ніж втрата зору, значно обмежує життєві можливості люди­ни. Пошкодження слуху може статися на різних ділянках слухової сенсорної системи: порушення передачі звукових коливань до внут­рішнього вуха; зміни у внутрішньому вусі, які призводять до втра­ти чутливості рецепторів; порушення передачі нервових імпуль­сів по слухових шляхах або ушкодження нервових центрів у слуховій зоні кори великого мозку.

Залози зовнішнього слухового проходу виділяють вушну сірку. На ній затримується пил і мікроорганізми. Це важливе захисне пристосування органа слуху. Але, якщо вуха тривалий час не мити, сірка накопичується в них у надмірній кількості і слух слабне.

Деякі інфекційні хвороби (ангіна, грип) спричинюють запален­ня середнього вуха. При цьому інфекція з носоглотки через слухо­ву трубу проникає у середнє вухо. Це найчастіше відбувається при

затримці дихання і напружуванні під час сякання і кашлю. У випад­ку запалення середнього вуха слід негайно звернутися до лікаря.    І

Барабанну перетинку можуть пошкодити раптові занадто сильні звуки. Хвиля різких і сильних звуків діє на барабанну перетинку тільки із зовнішнього боку і може порвати її. Щоб вирівняти тиск по обидва боки барабанної перетинки (якщо ви передбачаєте дію сильних звуків), необхідно відкрити рот.

Постійні виробничі й побутові шуми є основною причиною послаб­лення слуху. Надмірний шум призводить не тільки до послаблення слуху, а й до порушення психіки людини. Особливо це стосується різких, ритмічних, одноманітних звуків. Гігієнічна норма інтенсив­ності (голосності) звуку становить 40 децибел. Для порівняння, таку інтенсивність має тиха розмова. Інтенсивність звуку голосної розмо­ви - 60 децибел, шуму транспорту на вулиці - 70-80 децибел.

4. Метод Зав’яжи вузлик»

Які правила збереження слуху можна скласти?
Усі складають правила і записують їх на дошці:

Основні правила гігієни слуху:

1. потрібно регулярно мити вуха
2. при потраплянні у вухо сторонніх тіл слід звернутися до лікаря.
3. треба оберігати орган слуху від занадто гучних звуків.
4. своєчасно необхідно лікувати захворювання глотки( ангіну, скарлатину).
5. при болях у вусі необхідно звернутись до лікаря.
6. потрібно щотижня прочищати слуховий прохід ватою.
7. ніколи не чистити вуха гострими предметами.

VІ. Закріплення вивченого матеріалу:

      Робота з тестовими програми на комп’ютері:

Метод  “Назви номер”

Учень називає число, вчитель зачитує питання, що йому відповідає.

1.              Що називається звуковим тиском?
2.              Який діапазон звуків сприймає наше вухо?
3.              Які звуки вухо не сприймає?
4.              З яких частин складається орган слуху?
5.              Яка будова зовнішнього вуха?
6.              Яка будова середнього вуха?
7.              Яка будова внутрішнього вуха?
8.              Що таке кортіїв орган?

VII. Підсумок уроку

- Чи сподобалося вам вивчати цю тему?

- Де ви можете використати знання, одержані сьогодні на уроці?

- Оцінювання знань і умінь учнів.

VIII. Домашнє завдання

Опрацювати параграф

Вказати галузі, де людина використовує свої знання про слух.

Записати приклади та прислів’я про слух людей.