Стаття "Естетичне виховання дошкільників засобами природи"

Про матеріал
Одним із основних аспектів виховання дитини Софія Федорівна Русова вважала виховання засобами природи: «Треба постійно знайомити дітей з природою рідного краю, з народними традиціями. Треба виховувати зацікавлених дослідників, що вміють берегти і любити все живе». Саме ці слова великої просвітительки є провідними у діяльності вихователів Ріпкинського закладу дошкільної освіти «Колосок». Так на засадах спадщини С. Русової, враховуючи її педагогічні ідеї, розроблені такі форми роботи з дошкільнятами, як бесіди, екскурсії, тематичні заняття, святкові ранки, вечори розваг, виховні заходи.
Перегляд файлу

 

 

ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКА

ЗАСОБАМИ ПІЗНАННЯ ПРИРОДИ

НА ОСНОВІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПОГЛЯДІВ С.Ф.РУСОВОЇ

Одним із основних аспектів виховання дитини Софія Федорівна Русова  вважала виховання засобами природи: «Треба постійно знайомити дітей з природою рідного краю, з народними традиціями. Треба виховувати зацікавлених дослідників, що вміють берегти і любити все живе».

Саме ці слова великої просвітительки є провідними у діяльності вихователів Ріпкинського закладу дошкільної освіти «Колосок». Так на засадах спадщини С. Русової, враховуючи її педагогічні ідеї, розроблені такі форми роботи з дошкільнятами, як  бесіди, екскурсії, тематичні заняття, святкові ранки, вечори розваг, виховні заходи.

С.Ф. Русова надавала надзвичайно великого значення вихованню засобами природи, як засобам     національної духовності у вихованні дитини, бо на  такому конкретному матеріалі, що його дає природа у всій її неповторності, дитина розвивається, збагачується духовно і фізично. Вона наголошувала, що «…треба постійно знайомити дітей з природою рідного краю, з народними традиціями. Треба виховувати зацікавлених дослідників, що вміють берегти і любити все живе».

Починаючи з молодшої групи, вихователі привчають дітей доглядати за квітами та тваринами і розуміють, що природа є цілісна і неповторна, і від спілкування з нею, за переконанням С.Ф.Русової, «…в душі дитини проростають паростки доброго і прекрасного, формуються почуття».

Основним напрямком моєї роботи з дітьми молодшого шкільного віку є природа – зокрема екологічне виховання. «Бажано ставити дітей у єднанні з природою, її красою, але кожний хай сприймає її по-своєму, не можна нав’язувати вихователю, матері та ін. свій смак, настрій, тощо», - зазначала С.Ф.Русова.

Педагоги нашого закладу переконані, що природа є джерелом естетичних впливів на дитину в усій її непереможній красі: в квітах, метеликах, в красі дерева і листя, в співах пташок, в грі світла на воді, в кольорах зорі, в красі далеких краєвидів.  Вони постійно звертають увагу дітей на всю красу природи за всякої пори року, наслідуючи ідеї С.Ф.Русової, яка писала, що  «…головне – це привчити дітей і навчити вдивлятися в речі, вслухатися, добре придивлятися до речей, вміти добре розпізнавати різну форму, різний колір, цеб-то виховувати увагу дітей до своїх сприймань і пам’яті до них».

Якщо діти виховуються чутливими до краси, збагачуються враженнями, тоді їхні соціальні якості розвиваються позитивно. Найбільш емоційний відгук на вплив навколишнього середовища простежується у дітей молодшого дошкільного віку. Проводячи спостереження з дітьми, вони відмічають, що дитина спочатку помічає у предметі найбільш яскраве, що впадає в око, й емоційно відгукується на нього. Далі звертають її увагу на інше, менш помітне, і дитина, уважніше вдивляючись у предмет, самостійно відкриває в ньому певні ознаки. Так вони пробуджують інтерес до природи, формують спостережливість, допитливість.

Спостерігаючи за деревами, кущами або квітами, постійно звертають увагу на відтінки одного кольору листя дерев та кущів, пелюсток квітів, різну форму рослин. Пропонують  послухати спів птахів, поступово вчать розрізняти цвірінчання горобця, мелодійний свист синиці, гучне каркання ворони. Під час спостереження використовують загадки, приказки, народні прикмети, вірші. Тим самим навчають дитину опиратися на образи, на її маленький, але життєвий досвід.

Таємничий світ природи відкривається дитині в спостереженнях, пошуково - дослідницькій діяльності. Всю природничу діяльність вихователі намагаються планувати з урахуванням сезонних змін у природі, бо кожна пора року по-своєму приваблива, чарівна і неповторна, а кожний об'єкт по-різному адаптується до сезонних змін. І все це педагоги нашого закладу обирають предметом спостережень, досліджень. Так, наприклад, осінь чарує зір різнокольоровими фарбами. «Біла казка зими продовжує казку осені». «Зелена казка весни» знову приваблює до себе теплом і молодими листочками, оживанням природи. А літо «співає свою гарну мелодію».

Під час щоденних прогулянок використовують «екологічну стежину» на території нашого закладу. Це дає діткам краще зрозуміти природу рідного краю, відчути її, відкрити в знайомому об’єкті чи явищі щось особливе.

Ось чому С.Ф.Русова надавала надзвичайно великого значення природознавству як засобу національної духовності у вихованні дитини. На такому конкретному матеріалі, що його дає природа у всій своїй неповторності, дитина розвивається, збагачується духовно і фізично.

Під час прогулянок чудовою формою роботи є милування. Готуючись до нього, педагоги обов’язково повинні з’ясувати з вихованцями,  що саме зумовлює виразність, своєрідність конкретної пори року.

Милування завжди народжує у дитини потребу виявити своє захоплення. Як говорила С.Ф.Русова: «В дитині завдяки, її яскравій фантазії, живе малий митець, вона дивиться на все очами художника». Тому захоплення від милування вихователі пропонують зобразити в малюнках, аплікації, ліпленні. А такий вид творчої діяльності діяльність ставить дітей в умови самостійного пошуку.

Вихованню духовності, любові до рідного краю, формуванню екологічної культури сприяють екскурсії, цільові прогулянки в природу. Ніщо не повинно бути непоміченим: ні зламана гілка, ні зірваний листочок чи квіточка, ні спіймана комашка. Важливо показати дитині, що стосовно тварин і рослин вона посідає позицію сильнішого і вони (рослинки, тварини, комашки) беззахисні перед нею.  Нехай дитина посадить на долоньку комаху і порівняє її величину зі своєю. Усвідомлення дитиною такого свого становища вивищує її перед самою собою: вона ж бо більша, сильніша і тому має поспівчувати слабшому, потурбуватися про нього.

  Отже, за словами С.Ф.Русової,  «…коли дитину оточує краса для неї зрозуміла і приваблива, вона впливає на її настрій, нахиляє на добре поводження». Так діти вчаться поводитися серед природи.

 «Одним із найголовніших способів пізнання є дослідницький підхід до предмета вивчення, коли дітям  не дають готових висновків, не доводять правильність тієї чи іншої істини, а вони самі знаходять правильні відповіді». Ці слова С.Ф.Русової підтверджують, що одним із головних факторів екологічного виховання являється організація і зміст дослідницької діяльності дітей у природі. Під час дослідів і спостережень вихователі намагаються супроводжувати демонстрацією ті ознак і властивості, які доступні малятам для сприймання, розуміння і засвоєння. Наприклад, для усвідомлення дітьми того, що білий сніг не завжди чистий, проводять досліди перетворення снігу у воду.

Перед початком спостережень часто використовують проблемні ситуації. Наприклад, розповідаючи про значення води, проводять дослід із цибулинками: одну ставлять у посудину з водою, а іншу – в посудину без води.  Діти спостерігають за рослинами і приходять до  висновку, що без води немає життя на землі, тому її треба берегти.

Проблемні запитання – один з найпоширеніших і найдоступніших для дітей засіб, що спонукає до пізнання. Проблемні запитання використовуються як на заняттях, так і поза ними. Створюючи проблемні ситуації, тим самим педагоги закладу стимулюють допитливість дітей, спонукаючи їх до практичного пошуку відповіді, осмислення практичних зв’язків та залежностей.

В групах є куточки живої природи, мешканцями якого є місцеві та екзотичні кімнатні рослини, рибки, морські свинки. Догляд за ними сприяє  вихованню в дітей співчуття до живого. 

Розкрити перед дитиною красу природи і навчити побачити її - справа складна. Для цього педагоги  самі  повинні вміти жити в гармонії з природою, а діти повинні бути готові наслідувати кожен їхній рух. Вони дуже спостережливі і уважні до слів педагога, добре відрізняють позитивне і негативне в діях дорослих.

Екологічна вихованість, щира любов до природи означає не тільки певний душевний стан, сприйняття її краси, а й її розуміння і пізнання. 

Список використаних джерел:

  1. Коваленко Є.І., Пінчук І. М. Освітня діяльність і педагогічні погляди С.Русової / За ред.. Є.І. Коваленко – Ніжин, НДПІ, 1998, 214 с.
  2. Русова С. Вибрані педагогічні твори. - К.: Освіта, 1996, 304 с.
  3. Русова С.Ф. Національна школа. - Вибрані твори, т. 1. – К.: Либідь, 1997.- с. 179.
  4. Русова С.Ф. Нові методи дошкільного виховання. - Вибрані твори, т. 1. – К.: Либідь, 1997.- с. 298.
  5. Русова С.Ф. Теорія і практика дошкільного виховання. - Вибрані твори, т. 1. – К.: Либідь, 1997. – с. 435.

 

docx
Додано
29 березня 2023
Переглядів
442
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку